Україна домовилася з Британією і Францією про військову присутність в Україні

Тривога стала постійним супутником багатьох людей. Щодня ми стикаємось з інформаційними навантаженнями: новини, соціальні мережі, робочі обов’язки, взаємодія з іншими людьми — усе це може створювати відчуття невизначеності та напруги. Проте важливо розуміти, що тривога не є чимось незмінним і непереборним. Це природна реакція організму на стрес, яка може бути не тільки неприємною, але й корисною у певних ситуаціях, адже вона мобілізує ресурси для боротьби із загрозою. Проблема виникає тоді, коли цей стан стає хронічним, і тривога стає постійним фоном нашого життя. Тоді настає момент, коли її можна і потрібно навчитися контролювати.

Психологи наголошують на кількох простих, але ефективних практиках, які допомагають знизити рівень тривоги. Ось деякі з них:

Один із перших кроків — дати цим думкам вийти назовні. Ведення щоденника працює як розвантаження. Коли ви записуєте: “я боюся, що не встигну, і мене звільнять” або “мені страшно за близьких”, це перестає бути розмите некероване відчуття і перетворюється на конкретну тезу. Конкретне легше перевірити: чи це справді ймовірно, чи це уява, роздута тривогою.

Друга техніка — дихання. Повільні глибокі вдихи й довгі видихи запускають парасимпатичну нервову систему — те, що умовно відповідає за «заспокоїтися, переварити, відновитися». Кілька хвилин такого дихання на день поступово знижують рівень напруги в тілі. Це не “йога для інстаграму”, а реальний фізіологічний вплив: серце б’ється повільніше, м’язи розслабляються, думки стають менш хаотичними.

Третє — гігієна інформації. Безперервний скрол соцмереж і новин формує відчуття, ніби небезпека всюди і постійно. Психологи радять виставляти рамки: наприклад, дивитися новини двічі на день у визначений час, а не кожні 10 хвилин, і вимкнути пуші, які вриваються в роботу чи відпочинок. Це не “байдужість”, це турбота про психіку.

Четверте — дія замість фантазування катастрофи. Тривога любить “а що буде, якщо…”, але не любить план. Якщо ви конкретно прописуєте: що я можу зробити сьогодні, щоб ситуація стала хоч трохи кращою — ви повертаєте собі відчуття контролю. Навіть маленька дія (“напишу лист”, “подзвоню лікарю”, “відкладу 200 грн у резерв”) знижує напругу сильніше, ніж дві години накручування.

П’яте — тіло треба виводити з режиму постійної напруги. Тут працюють будь-які практики, які змушують вас вийти з голови в тіло: коротка прогулянка, розтяжка, теплий душ, медитація, йога, релаксаційні вправи. Це не про “стати ідеальним дзен-гуру”, а про дати нервовій системі сигнал: зараз ми в безпеці.

Психологи наголошують: ключ у регулярності. Не обов’язково витрачати годину, не обов’язково “вірити в медитацію”. Достатньо виділити собі ці умовні 10 хвилин на день, щоб поступово зменшувати фон тривоги й повертати собі відчуття, що ви керуєте станом, а не стан вами.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Моя війна» охоплює ключові моменти життя Валерія Залужного, починаючи з дитинства і до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Окрім особистих спогадів, значна частина книги присвячена періоду, коли Залужний керував обороною країни під час найважчих етапів війни.

Трилогія буде продовжена книгами «Наша війна» і «Їхня війна», які розглянуть події в Україні через призму ширшої національної та міжнародної перспективи. Вже відомо, що друга книга «Наша війна» перебуває на стадії написання.

Хоча вихід книжки міг би стати стартом для політичної кар’єри ексголовкома, джерела стверджують, що Валерій Залужний не має наміру йти в політику. Замість цього він планує продовжувати свою дипломатичну роботу на посаді посла України у Великій Британії.

Законопроєкт пропонує певні зміни у підході до розгляду справ, пов'язаних з корупційними правопорушеннями. Він передбачає альтернативні механізми вирішення таких справ за певних умов, включаючи відшкодування завданої шкоди та сплату штрафу.

В інтерв’ю видання танкіст ЗСУ з позивним «Закон» визнав, що російські безпілотники залишаються «величезною загрозою» для «Абрамсів». Від ударів бронетехніку не рятує навіть встановлені на ній засоби РЕБ.

Утім, за словами українця, БПЛА – це не єдина небезпека, з якою стикаються американські бронемашини. «Абрамси» являють собою “легку мішень” для зброї, яка часто використовується в бою, зокрема для протитанкових ракет і ракетних установок.

«Закон» зазначив, що “Абрамси” здатні “витримувати попадання”. Водночас він підкреслив, що танки гостро потребують посилення захисту, зокрема динамічних систем, таких як ARAT-1 або радянський аналог «Контакт-1».

Ще однією проблемою залишається кількість машин. США поставили ЗСУ всього 31 «Абрамс», з яких щонайменше десять уже було знищено, тому вони не можуть використовуватися як танки прориву, а відіграють допоміжну роль для підтримки і посилення оборонних позицій, звертає увагу Business Insider.