Україна забезпечує фінансування програми підтримки ветеранів і демобілізованих осіб через створення мережі фахівців супроводу

Під час війни, коли тисячі маріупольців залишалися без житла та засобів для виживання, окремі посадовці змогли використати ситуацію на власну користь. Мер Маріуполя Вадим Бойченко став центральною фігурою в журналістському розслідуванні, яке виявило масштабні схеми привласнення коштів, виділених для переселенців. За даними розслідувачів, мільйони гривень державної та міжнародної допомоги не доходили до людей, які втратили житло, а замість цього опинялися у приватних руках.

Після початку повномасштабного вторгнення росії Бойченко залишив місто, залишивши мешканців під постійними обстрілами. Уже на третій день війни він перебував у безпечному місці, тоді як тисячі маріупольців опинилися в зоні активних бойових дій. Його родина тим часом оселилася у Києві, де почала скуповувати елітну нерухомість, що викликало додаткові запитання щодо джерел фінансування.

Кар’єра Бойченка тісно пов’язана з бізнес-імперією Ріната Ахметова. Саме на підприємствах “Метінвесту” він розпочав свій шлях, а після обрання мером дружина отримала посаду в компанії Ахметова із річним доходом понад 12 мільйонів гривень. Для експертів це виглядає як “винагорода” за лояльність і контроль над стратегічно важливим містом.

Після окупації Маріуполя виконком продовжив діяти у Запоріжжі, розпоряджаючись бюджетом, який майже повністю фінансується з державних дотацій. У 2024 році це близько 3 мільярдів гривень — коштів українських платників податків. Частину з них спрямували на підтримку переселенців через програму “ЯМаріуполь”, однак результати виявилися шокуюче мізерними.

Із понад 450 мільйонів гривень, витрачених на проект “ЯМаріуполь.Житло”, заселили лише 284 кімнати — менше 1% переселенців. Вартість однієї кімнати сягнула 1,6 мільйона гривень, тоді як ціна квартири в регіоні вдвічі менша. Аудит зафіксував порушення у тендерах, завищення цін і фіктивні закупівлі “під своїх”.

Паралельно виконком витрачав десятки мільйонів на іміджеві та фіктивні проекти: концерти, ремонти “доріг” у місті, яке фактично зруйноване, і навіть закупівлю дорогих автомобілів. Toyota Land Cruiser із бюджету опинилися у користуванні самого Бойченка та його сина.

Не менш сумнівним є благодійний фонд “Я — Маріуполь”, який отримує сотні мільйонів гривень бюджетних та міжнародних грошей, але не надає прозорої звітності. Переселенці скаржаться на бюрократію, низьку якість допомоги й відсутність реальної підтримки.

Тим часом родина мера продовжує купувати елітне житло на суму понад 900 тисяч доларів, а сам Бойченко регулярно з’являється на закордонних форумах, представляючи себе “символом незламного Маріуполя”.

Коли кошти, призначені для жертв війни, стають джерелом особистого прибутку, це — не лише корупція. Це зрада суспільної довіри. Подібні “мери-гуманітарії” створюють небезпечну модель, де благодійність перетворюється на бізнес, а трагедія міста — на прибутковий актив.

У Миколаєві резонансна справа привернула увагу громадськості: директор морської компанії ТОВ «Транзас Україна» перетворив власний будинок на справжній підпільний арсенал. Під час обшуку правоохоронці виявили десятки одиниць бойової зброї, гранатомети, корпуси гранат та тисячі набоїв. Усередині квартири також були знайдені автомати Калашникова різних модифікацій, ручні кулемети та підствольні гранатомети, що свідчить про масштабність незаконної діяльності.

Слідство встановило, що восени 2023 року чоловік свідомо придбав промислово виготовлену бойову зброю без будь-яких дозволів і зберігав її у власному помешканні. Виявлення такого арсеналу стало можливим завдяки координації силовиків, і випадок швидко набув широкого розголосу як у регіональних, так і в національних ЗМІ.

3 жовтня 2023 року правоохоронці провели обшук у квартирі директора. Уся зброя, виявлена під час слідчих дій, була вилучена, а експертиза підтвердила її придатність до стрільби. Чоловіка затримали одразу після обшуку. Йому обрали тримання під вартою із правом внесення застави у сумі 134,2 тисячі гривень. Після її внесення він вийшов із СІЗО.

Під час судового розгляду обвинувачений визнав свою провину та заявив про щире каяття. Суд врахував відсутність судимостей, позитивні характеристики та наявність подяк від військових частин, а також низький ризик повторного правопорушення. В результаті чоловіка засудили до трьох років позбавлення волі, але звільнили від відбування покарання з випробувальним строком один рік. Якщо за цей час він не порушить закон і виконуватиме покладені обов’язки, за ґрати він не потрапить.

Також суд поверне заставодавцю внесені 134,2 тисячі гривень після набрання вироком законної сили. Три дні попереднього ув’язнення зарахували до строку можливого покарання. З обвинуваченого стягнуть понад 37 тисяч гривень за судові експертизи, а всю вилучену зброю передадуть Збройним силам України.

У Миколаєві суд виніс вирок іще одному фігуранту справ про незаконне зберігання зброї – місцевому військовослужбовцю. Під час обшуків у його квартирі та гаражах правоохоронці виявили вибухівку, гранати, автомати та тисячі набоїв. Сам чоловік пояснив, що збирав арсенал “про всяк випадок”. Він також отримав вирок із звільненням від реального відбування покарання.

Юлія Гаманенко здійснила надзвичайний прорив у своїй військовій кар'єрі, що вразило багатьох її колег і спостерігачів. За відносно короткий час вона зуміла піднятися від новачка до високопосадовця, що є досить рідкісним явищем у військовій сфері. Її професійний зріст викликає захоплення і служить натхненням для багатьох військовослужбовців, демонструючи, що завдяки наполегливості, цілеспрямованості та відданості своїй справі можна досягти значних висот навіть у таких суворих умовах, як військова служба.

Про це повідомив народний депутат VIII скликання Ігор Мосійчук.

Після викриття полковника Володимира Гаманенка на хабарі за продаж ротацій в тилу, його дочка, Юлія Гаманенко, вирішила стати на захист батька, заявляючи про його “важке життя в гуртожитку”. Хоча її допис було видалено, скріни залишилися, і реакція Юлії викликала значний інтерес.

Юлія Гаманенко про батька

Гаманенко живе в просторих апартаментах на території Національного університету оборони України, що розташований у центрі Києва, що важко назвати життям у гуртожитку.

“І почнемо з «важкого життя в гуртожитку»… Не знаємо, як для кого, але просторі апартаменти на території Національного університету оборони України, що знаходиться в центрі Києва – важко назвати життям в гуртожитку… Саме там постійно «базується» полковник Володимир Гаманенко”, – зазначив Мосійчук.

Юлія Гаманенко, яка також є військовою, за короткий термін піднялася до звання полковника. У лютому 2024 року, будучи підполковником і заступником начальника факультету з морально-психологічного забезпечення Військової академії в Одесі, вона була призначена на вищу посаду в головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.

“Ця молода пані також являється військовою. Більше того, «за дивним збігом обставин», в неї як і в батька – звання полковника. А що найцікавіше, то отримала вона це звання мало не за один день служби…”, – написав політик.

Приїхавши на один день до Києва, Юлія отримала звання полковника і нову посаду завдяки начальнику головного управління персоналу Генерального штабу Роману Горбачу. Виникає питання, які заслуги Юлії Володимирівни сприяли її швидкому підвищенню і яка вигода була у полковника Горбача від такого призначення?