Україна збільшує вимоги до стажу для отримання пенсії

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.

Україна та Польща є ключовими торговельними партнерами, але існує серйозна розбіжність між даними митної статистики обох країн, зокрема щодо польського імпорту в Україну. Ця проблема існує протягом багатьох років і частково пов'язана з обліком імпорту зброї, боєприпасів та товарів подвійного призначення. Однак суттєва частина розбіжностей виникає через сірий імпорт та контрабанду, а також через практику штучного заниження обсягів імпорту для отримання відшкодування ПДВ. Фактичний баланс торгівлі між країнами для України виявляється набагато менш вигідним, ніж це відображає офіційна статистика, через недооцінку обсягів імпорту. У цьому контексті двостороння торгівля виявляється більш вигідною для Польщі, особливо за умов чинних асиметричних обмежень на український аграрний експорт.

За даними польського "держстату" у 2023 році на Україну припадало 3,2% від загального обсягу товарного експорту з Польщі. Цей показник поставив нас на 7-е місце серед торгівельних партнерів, випередивши США та таких членів ЄС, як Іспанія, Словаччина та Угорщина. Не зважаючи на це, динаміка зростання польського експорту в Україну у 2023 році була найвищою серед першої десятки країн, що є найбільшими торгівельними партнерами Польщі. Проте, незважаючи на позитивні показники, важливо врахувати, що блокування автомобільних митних переходів може стати справжнім пострілом в ногу для обох країн. Наша двостороння торгівля загалом вже є вигіднішою для Польщі, особливо за умов чинних асиметричних обмежень на український аграрний експорт. Спроби вирішити торгівельні суперечки в стилі "виграш-програш" між сусідами можуть призвести до негативних наслідків для обох країн, їхніх бізнесів і кінцевих споживачів.

Українською мовою висновки до вищезгаданої статті такі:

• Україна має велике значення для Польщі як торговельний партнер, займаючи 7-е місце серед країн-імпортерів польських товарів у 2023 році.

• Польща і Україна повинні уникати блокування автомобільних митних переходів, оскільки це може призвести до негативних наслідків для обох країн і порушити вигідний баланс торгівлі.

• Спроби вирішити торгівельні суперечки повинні базуватися на співпраці та компромісах, а не на принципах "виграш-програш", щоб забезпечити вигоду для обох сторін та їхніх громадян.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Станом на ранок 26 листопада споживання електроенергії зросло на 5% порівняно з попереднім днем. Морозна погода, яка утримується у більшості областей, стала основною причиною такого зростання.

Добовий максимум споживання напередодні зріс на 9,4% порівняно з попереднім робочим днем.

Через дефіцит потужності енергосистеми в усіх регіонах діють графіки погодинних відключень:

У компанії “Укренерго” закликають споживачів обмежити використання потужних електроприладів одночасно після поновлення електропостачання.

Унаслідок нічної масованої атаки дронів у Тернопільській області було введено аварійні відключення електроенергії. Попередні графіки тут наразі не діють, а енергетики працюють над відновленням живлення.

Складні погодні умови залишили без електроенергії 38 населених пунктів:

Аварійно-відновлювальні роботи тривають.

Україна продовжує імпортувати електроенергію з сусідніх країн: Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини та Молдови. Загальний обсяг імпорту становить 7 197 МВт·год, із максимальною потужністю до 684 МВт в окремі години.

Нещодавно Міністерство охорони здоров'я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов'язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

“У росіян може бути накопичена достатня кількість озброєння для повітряної атаки. Їхня головна мета — залишити нас без світла і тепла взимку, і вони не відмовились від цієї стратегії”, — зазначив експерт в ефірі Київ24.

Криволап повідомив, що російські авіаборти вже споряджені ракетами. Зокрема, на базі “Олен’я” готові до застосування 9 бортів з ракетами Х-101, а на аеродромі “Енгельс-2” ще 5 бортів споряджені ракетами Х-101 і Х-555. За його словами, зараз немає підводних човнів, які можуть запускати “Калібри”, у Чорному морі — один з них був відправлений до Новосибірська.

Крім того, існує загроза ударів ракетами “Кинжал”. Криволап зазначив, що росіяни наразі можуть використовувати не більше трьох ракет цього типу. Також Росія має запаси ракет Х-59 та Х-69, що запускаються з літаків Су-35 та Су-57.

“Ми можемо очікувати повітряну атаку будь-якої миті, тому повинні бути готові і не ігнорувати сигнали тривоги”, — підкреслив експерт.

Криволап звернув увагу на зростання кількості атак дронами. Росія використовує не менше чотирьох типів безпілотників, серед яких “Гарпії”, “шахеди” та розвідувальні дрони “Гербер”. Однак, завдяки роботі засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), значна частина дронів втрачається ще до досягнення цілей — вже майже 50% виявлених дронів не долітають до об’єктів.

“Наші засоби ППО збивають велику кількість дронів, але через їхню велику кількість деякі все ж пробиваються, що приносить нам значні втрати”, — додав Криволап.