Українці менше стали донатити на ЗСУ

Олександр Горбуненко, хоча й перебував у міжнародному розшуку як підозрюваний у схемах на Одеському Припортовому Заводі (ОПЗ), вирішив не згортати своє життя та святкувати свій черговий день народження зі смаком і розкошшю. Цього разу обравши елітний ресторан у Відні, він влаштував гучну вечірку, яка стала своєрідним залицятелем до спогадів та перервою від невпевненості.

У маршруті своєї втечі від правосуддя, Горбуненко влаштовував собі не одне таке захоплююче святкування, але це, звичайно, було не без ризику. Серед гостей вечірки були й інші підозрювані в цій великій справі. На фоні світських розмов і захоплюючих емоцій, які цілком можна було сплутати з невинними розвагами, та шумного святкування, можна було відчути напругу, яка плелася навколо кожного з присутніх, як тонка нитка, яка ділить долю свободи та обмеженості.

Така вечірка стала своєрідним відбиванням реальності від митьової насолоди, де кожен гість, хоч і тимчасово забувши про проблеми, все одно не міг відірватися від своєї тіні, що наступала за ним. Для Горбуненка цей день народження став своєрідним уривком від реальності, що швидко відмивався хмарами веселих розваг та розкоші. Тим не менш, під післясмаком шампанського завжди чекала сувора реальність, яка вже чекала на порушників, щоб дати їм зрозуміти, що святкування може бути лише тимчасовим втечем від справжніх проблем.

У висновку слід зазначити, що випадки, подібні до святкування дня народження підозрюваними у серйозних правопорушеннях, свідчать про недоліки у правовій системі, а також про важливість посилення контролю та ефективності правосуддя. Сприйняття таких подій громадськістю може викликати обурення і сумнів у справедливості. Такі випадки підкреслюють необхідність підсилення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з корупцією та іншими формами злочинності. Крім того, вони нагадують, що нікому не дано уникнути відповідальності за свої дії, незалежно від статусу чи ресурсів. Такі події мають стати приводом для поглибленого аналізу та вдосконалення законодавства, а також системи контролю за його дотриманням, з метою забезпечення справедливості та розвитку демократичного суспільства.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Не секрет, що вода становить понад 60% маси тіла дорослих людей, а тому буквально необхідна людині для виживання. Але чому вона здається нам настільки смачною, коли ми відчуваємо спрагу і робимо перший ковток у найспекотніший день? Вчені вважають, що знають відповідь, пише Live Science.

За словами почесного професора психології в Університеті Бінгемтона в Нью-Йорку Патрісії Ді Лоренцо, люди відчувають спрагу, коли посилено займаються спортом або в особливо спекотний день. Це пов’язано з тим, що, коли ми пітніємо, об’єм нашої крові зменшується.

Більшість ділянок мозку відокремлені гематоенцефалічним бар’єром — шаром клітин, який не дає змоги шкідливим токсинам і патогенам заражати мозок. Однак деякі частини людського мозку виходять за межі цього бар’єру, що дозволяє організму швидко виявляти зміни в нашій крові. Коли ми втрачаємо об’єм крові через фізичні вправи, спеку або солону їжу, нейрони в цих частинах мозку надсилають сигнал, щоб викликати відчуття спраги.

За словами професора біології в Каліфорнійському технологічному інституті Юкі Ока, ця швидка реакція насправді важлива для виживання, і якби вона займала більше часу, ми просто відчували б зневоднення.

Попередні дослідження вже показали, що за обробку спраги відповідають три області нашого мозку:

SFO та OVLT розташовані за межами гематоенцефалічного бар’єра. Ще у 2018 році вчені провели дослідження на мишах і виявили, що в усіх трьох ділянках є нейрони, які керують спрагою, однак під час збудження нервових клітин лише MnPO перебуває в середині цього процесу. Саме ця ділянка передає сигнали спраги у дві інші ділянки, а також інші частини мозку, що спонукає нас шукати воду.

Після того як ми робимо ковток, вода всмоктується і циркулює в нашому організмі. Однак наше тіло починає посилати сигнали в наш мозок, повідомляючи про те, що ми отримуємо воду, задовго до того, як ми повністю відновимо водний баланс. Фактично, вже після першого ковтка людський мозок вивільняє потік нейромедіатора дофаміну, а більшість учених сходяться на думці, що дофамін бере участь у пошуку винагороди, русі та мотивації. Крім того, саме дофамін спонукає тварин, зокрема й людей, витрачати енергію на дії, які дають нам винагороди або допомагають нам залишатися в живих — це стосується і вживання їжі та води.

За словами Ока, якщо дофамін виділяється під час певної дії, люди й тварини схильні повторювати ці дії, отримуючи від мозку “позитивний” сигнал. На жаль, вчені поки все ще не знають, як саме пиття води спричиняє викид дофаміну, але дослідження 2019 року засвідчили, що у мишей, які відчувають спрагу і п’ють воду, вироблявся дофамін. Водночас миші, які відчували спрагу та отримували воду безпосередньо в кишківник, не виробляли дофамін. Це вказує на те, що сам процес пиття відіграє важливу роль у виробленні дофаміну.

Дослідники також виявили, що сам процес ковтання також посилає повідомлення нейронам у MnPO про те, що організм отримує воду. Потім MnPO деактивує нейрони спраги у SFO, створюючи відчуття ситості. Утім, ковтання — не єдиний процес, що допомагає втамувати спрагу.

Після того як вода потрапляє в кишківник, організм виявляє падіння співвідношення солі та води в крові. Це призводить до підвищення гормону, що допомагає активувати нейрони, які передають мозку сигнал про те, що запит тіла задоволено. Втім, як саме це працює, на жаль, також поки що залишається загадкою для вчених.

У Ізмаїльському районі сталася шокуюча подія, що вразила всю громаду. Співробітники Територіального центру культури, за попередніми даними, намагалися здійснити мобілізацію, але виявилось, що їхню "мішень" становив 14-річний хлопець. Ситуація вирізнялася крайньою жорстокістю: підлітка жорстоко затримали на вулиці, погрожуючи зброєю, і примусили увійти до буса. Однак, коли виявилося, що юнаку лише 14 років, його просто викинули на трасу, як сміття. Інцидент трапився 2 квітня у селі Приозерне Суворовської громади, і про це повідомила місцевим ЗМІ представниця селищної ради, Оксана Терзі.

Невідомий підліток пережив неймовірне фізичне і психологічне насильство, а також соціальні тортури, які вразили всю громаду. Цей хлопець — сирота, який проживає зі своєю бабусею, і цей інцидент став ще однією випробуванням для нього.

За словами Терзі, під час нападу на хлопця, злочинці у військовій формі та балаклавах із зображеними білими щелепами жорстоко поводилися. Під час затримання, вони навіть намагалися застосувати зброю проти беззахисного хлопця, який, за її словами, активно опирався. Але завдяки його спортивній підготовці, він зміг відбитися від нападників, що призвело до їхньої ще більшої жорстокості.

За кілька годин до цього події, підліток був змушений подолати довгий шлях додому пішки, переносячи не лише фізичний біль, а й емоційне та психічне потрапляння. Після повернення до школи, він відкрито поділився своєю трагічною історією. Місцеві мешканці негайно звернулися до поліції, прокуратури та омбудсмена, вимагаючи розслідування та покарання винних.

На жаль, офіційної реакції з боку Територіального центру культури та правоохоронних органів наразі не надійшло, що занепокоює громадськість і підкреслює необхідність негайних заходів з встановлення справедливості та безпеки в регіоні.

Подія в Ізмаїльському районі, де невідомі особи, ймовірно, співробітники Територіального центру культури, напали на 14-річного хлопця, є тривожним сигналом для всього суспільства. Напад, який супроводжувався фізичним та психологічним насильством, а також соціальними тортурами, показує недоліки у системі захисту дітей та молоді в Україні.

Цей випадок підкреслює необхідність ефективних заходів з боку влади для забезпечення безпеки дітей та підлітків. Негайне реагування правоохоронних органів, проведення ретельного розслідування цього інциденту та покарання винних є важливим кроком для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому.

Крім того, необхідно посилити роль громадськості в захисті прав дітей. Подібні випадки повинні стати об'єктом уваги громадських організацій, ЗМІ та активних громадян, які мають право вимагати від влади ефективних заходів для захисту найбільш беззахисного шару населення – дітей та підлітків.