Українці на ринку праці Польщі: масова зміна професій і зростаюча роль в економіці країни

Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку незмінність і зберігати свою проблемність. За останні роки було запропоновано численні реформи, створено нові інститути, запроваджено низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення роботи судів. Проте на практиці більшість з цих змін не призвели до значних поліпшень у правосудді.

Головною проблемою залишається корупція, яка, попри різноманітні антикорупційні заходи, продовжує впливати на роботу суддів. Високий рівень безкарності та відсутність реальних механізмів відповідальності для тих, хто порушує закон, часто призводить до затягування процесів та винесення сумнівних рішень. Судова система залишається надмірно централізованою, що знижує її прозорість і доступність для громадян.

Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.

Український уряд продовжує свою роботу над полегшенням процедури надання статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни. Цю новину оголосив заступник голови Рівненської обласної військово-цивільної адміністрації, Сергій Подолін. Міністерство ветеранів внесло ініціативу про спрощення процедури подання та встановлення статусів інвалідів війни та членів родин загиблих військовослужбовців та військовослужбовиць. Раніше цей процес займав до 8 місяців, під час яких інваліди війни та родини загиблих не мали можливості скористатися державними пільгами. Однак тепер вони матимуть можливість отримати статус протягом 30 днів.

Отримати статуси можна буде двома способами. Крім того, ветеранам чи родинам загиблих не потрібно буде збирати жодних документів, це стане обов'язком компетентних органів та осіб. Розробляється система електронної подачі, а центри надання адміністративних послуг вже готові до цього. Міністерство ветеранів спільно з Міністерством цифрової трансформації вдосконалюють технічні можливості отримання статусів "в один клік". Цю систему планують впровадити найближчим часом. Спочатку електронну заяву буде доступною для військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, ДПСУ, Нацполіції, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій, а також для сімей загиблих захисників і захисниць цих же категорій.

Український уряд виявляє велику увагу до питань підтримки ветеранів та їх родин, що отримали інвалідність внаслідок війни. Ініціатива з полегшення процедури отримання статусу військово-інвалідної особи, яку оголосив заступник голови Рівненської обласної військово-цивільної адміністрації Сергій Подолін, свідчить про зростаючу увагу до потреб цієї категорії громадян.

Спрощення процедури подання та встановлення статусів інвалідів війни та членів родин загиблих військовослужбовців і військовослужбовиць дозволить значно скоротити час на отримання документів і відповідно, швидше надати допомогу тим, хто цього потребує. Впровадження електронної системи подачі заяв додасть зручності та ефективності у процесі отримання статусів для ветеранів та їх сімей.

Ці кроки свідчать про те, що Україна не лише визнає вагу внеску ветеранів у безпеку та захист країни, але й робить конкретні кроки для полегшення їхнього повсякденного життя та надання належної підтримки.

Із початку нового року в Україні почнуть діяти оновлені вимоги до бронювання військовозобов’язаних працівників, які суттєво вплинуть на підходи як у приватному секторі, так і в державних та комунальних підприємствах. Головний акцент у нових правилах зроблено на рівні оплати праці, який відтепер стане одним із визначальних критеріїв для збереження броні. Про це повідомив адвокат Олександр Дубовий, коментуючи підготовлені зміни в законодавстві.

За його словами, для приватних компаній, які мають статус критично важливих для економіки та життєдіяльності країни, запроваджується новий підхід до визначення мінімальної заробітної плати працівника, якого планують забронювати. Відтепер цей показник не буде фіксованим, а розраховуватиметься за спеціальною формулою. В її основі — мінімальна заробітна плата по країні за останній календарний місяць, до якої застосовуватиметься відповідний коефіцієнт. Саме він і формуватиме поріг, нижче якого бронювання стане неможливим.

Таким чином, якщо у грудні мінімальна заробітна плата становить 8 тисяч гривень, то мінімальний дохід працівника, якого планують забронювати, має бути не меншим за 20 тисяч гривень. Водночас із 1 січня мінімальна зарплата в Україні зросте до 8 647 гривень, а отже необхідний рівень доходу для бронювання підвищиться до 21 617 гривень 50 копійок.

Для державних і комунальних підприємств діятиме інший підхід. У цьому випадку заробітна плата працівника має бути не нижчою за середню по відповідному регіону за четвертий квартал року. Важливо, що йдеться саме про суму брутто — тобто до оподаткування, з урахуванням податків та обов’язкових платежів.

Адвокат наголосив, що інших суттєвих змін у процедурі бронювання на 2026 рік наразі не передбачено. Основний акцент зроблено саме на фінансових критеріях, які мають підтверджувати статус працівника як економічно важливого для функціонування підприємства.

Вершкове масло вже багато десятиліть залишається незмінним продуктом на українському столі, однак його висока ціна створює передумови для появи на ринку фальсифікату. Щоб уникнути обману, споживачі дедалі частіше шукають прості способи перевірки якості продукту у домашніх умовах.

Одна з користувачок TikTok під ніком @blondinki01 вирішила провести експеримент і протестувала п’ять різних марок масла: “Новобаварське 82%” (Харків), “Яготинське 82,5%” (Київська область), “Агромол 82,5%” (Харків), “Елітне 82%” (Полтавщина) та “Ферма 73%” (Вінниччина). Для перевірки було застосовано метод, який не потребує спеціального обладнання. Необхідно відламати невеликий шматочок охолодженого масла та опустити його у склянку з гарячою водою (приблизно 60–70 °С), залишивши на кілька хвилин.

Результати виявилися різними. “Новобаварське” показало великі бежеві кульки жиру, що не розчинилися, – це ознака фальсифікату. “Яготинське” і “Ферма” розчинилися рівномірно, вода помутніла і мала дрібні вкраплення молочного жиру – продукт натуральний. “Елітне” спершу виглядало добре, але при розмішуванні виявилися великі частинки, схожі на рослинний жир, що свідчить про домішки. “Агромол” показало результати, схожі на “Ферма” – натуральне масло.

Такий простий тест допомагає українцям не помилитися при покупці і обирати лише якісні та натуральні продукти.