Україні не потрібні такі посередники, як Угорщина, – президент

Заступниця керівника відділу Київської митниці Тетяна Овдієнко опинилася під пильним оком громадськості після того, як її декларація про майновий стан потрапила в поле зору антикорупційних медіа. У документах зазначено, що посадовиця отримала значні грошові подарунки, суми яких майже зрівнялися з офіційним річним доходом її родини. Це викликало низку запитань щодо прозорості таких фінансових операцій, оскільки значна частина цих коштів не є відомою громадськості.

Крім цього, в декларації Тетяни Овдієнко вказано наявність нерухомості в Борисполі, Київська область. Однак цей об'єкт заслуговує на особливу увагу: квартира площею 42,6 м² була придбана за 200 тисяч гривень у вересні 2017 року, що значно нижче за ринкову вартість подібного житла на той час. Формально власницею є сама Тетяна Овдієнко, проте право проживати в квартирі також мають її чоловік, Олександр Сердюк, та син.

Чоловік декларантки володіє одразу трьома земельними ділянками в селі Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області. Усі вони куплені 20 лютого 2023 року:

дві ділянки площею 5,65 га кожна (задекларована вартість — по 155 тис. грн);

одна ділянка площею 1,4 га (38 тис. грн).Загалом ідеться про понад 12 гектарів землі. У документі вказано, що земля приносить дохід через оренду, але немає детальної інформації про її фактичне використання чи врожайність. Це важливий момент, бо такі площі часто оформлюють не для «городу», а як актив.

Із рухомого майна сім’я декларує лише один автомобіль — Toyota Camry 2016 року випуску. За даними декларації, авто було придбане 4 січня 2022 року чоловіком чиновниці за 170 тис. грн. Це заявлена вартість угоди.

Сукупний офіційний дохід родини за 2024 рік становить 241 тис. грн.Основний дохід — зарплата чоловіка у держпідприємстві «Міжнародний аеропорт “Бориспіль”»: 114 тис. грн на рік. Додатково він отримав 26 тис. грн за здачу майна в оренду (ТОВ «Агрікор Холдинг») та ще 16 тис. грн зарплати за сумісництвом у ТОВ «Агро-Картель».

І саме на цьому фоні виникає те, що привернуло увагу антикорупційних журналістів: готівкові «подарунки».

Тетяна Овдієнко задекларувала 40 тис. грн подарунку від свого батька, Володимира Борисовича Овдієнка.

Її чоловік задекларував 35 тис. грн подарунку від свого батька, Івана Михайловича Сердюка.

Разом — 75 тис. грн «подарованих коштів» від родичів. Ці гроші — майже третина від загального задекларованого доходу сім’ї за рік і, зауважимо, перевищують офіційний особистий дохід самої чиновниці. Саме ця пропорція викликає питання в антикорупційників: наскільки економічно реалістично, що батьки дарують десятки тисяч гривень готівкою в умовах війни, і чи не є це способом легалізувати сторонні надходження.

Ще один нюанс — ліквідні активи. У декларації вказано не лише нерухомість і землю, а й наявність істотних грошових запасів у родини. Це важливо з точки зору антикорупційного аналізу, тому що на фоні скромних задекларованих доходів утримання житла, землі понад 12 гектарів і авто бізнес-класу виглядає фінансово напруженим без додаткових джерел. Саме тому журналісти та антикорупційні ініціативи говорять про ймовірні «приховані доходи» або використання родичів як формальних дарувальників.

Тетяна Овдієнко — не топ-політик національного рівня, а чиновниця митниці. Але саме митниця — одна з найчутливіших до корупції ланок держави під час війни: це і контроль потоків товарів, і специфіка ухилення від податків, і контрабанда. Будь-яка невідповідність способу життя доходам у таких посадовців цікавить і суспільство, і правоохоронців.

Формально подарунки від батьків можна декларувати і це не заборонено. Проблема починається там, де «подарунок» стає інструментом, щоб пояснити походження готівки, яка не виглядає співмірною офіційній зарплаті. Особливо коли мова не тільки про кеш, а й про землю в десятки гектарів і авто бізнес-класу, куплене незадовго до або під час повномасштабної війни.

На тлі загального тиску на корупцію в держсекторі й тренду на перевірку статків посадовців (у т.ч. через воєнний стан і суспільний запит на прозорість) такі декларації стають не просто формальністю, а потенційним приводом для перевірок активів родини.

Командувач Об’єднаних сил Збройних Сил України, генерал-полковник Юрій Содоль, звернувся до народних обранців з нагальною проблемою нестачі особового складу в армії. У своєму виступі перед парламентом він підкреслив, що цей недолік стає критичним для оборонної сили України. Згідно з викладеним ним матеріалом, стратегічне розміщення військ "Хортиця", під його командуванням, стикається з серйозними труднощами через дефіцит в особовому складі, що суттєво скорочує їхні можливості на передовій. Генерал роз’яснив, що зазвичай загони, що мають 8-10 військових, зараз часто обмежуються лише 2-4 бійцями. Це призводить до значного падіння ефективності оборони, особливо враховуючи нові загрози, такі як дрони-камікадзе та FPV-дрони. Він підкреслив, що основне брем’я лягає на механізовані та піхотні підрозділи. За словами командира, з нестачею військовослужбовців у військових частинах важко забезпечити ефективну оборону на всьому фронті. Він висловив своє обурення тим, що відповідні бригади повинні обороняти набагато меншу територію, ніж передбачено нормативами. Генерал Содоль закликав депутатів прийняти законопроєкт про мобілізацію, щоб забезпечити необхідну кількість бійців для Збройних Сил та гарантувати ефективну оборону країни.

Виступ командувача Об’єднаних сил Збройних Сил України, генерал-полковника Юрія Содоля, у парламенті на тлі проблеми недостатнього особового складу в армії виявився надзвичайно важливим. Його промова викликала серйозне обурення та вимогу негайних заходів для вирішення цієї кризової ситуації. Необхідно швидко прийняти конкретні заходи, включаючи законопроєкт про мобілізацію, щоб забезпечити армію необхідними кадрами та зміцнити оборонні можливості країни. Розміщення військ "Хортиця" та інших підрозділів під загрозою через дефіцит в особовому складі, що потребує негайного врегулювання. Збройні Сили України мають вирішальне значення для безпеки країни, тому необхідно докласти всіх зусиль для забезпечення їхньої ефективності та бойової готовності.

Під час поїздок за межі України значна частина громадян і далі обирає готівкові кошти як найбільш зрозумілий і універсальний спосіб розрахунків. Формально українське законодавство не встановлює жорсткої верхньої межі суми готівки, яку можна вивозити за кордон, однак фактичні правила перетину кордону містять чіткі фінансові вимоги. Їх недотримання може призвести до штрафів, затримки коштів або додаткових перевірок.

Національний банк України неодноразово наголошував, що ключовим моментом є не сам обсяг готівки, а необхідність її декларування. Станом на 2026 рік фізичні особи мають право переміщувати через державний кордон будь-яку суму готівкової валюти, але без заповнення митної декларації дозволено перевозити лише кошти в межах установленого ліміту. Якщо сума перевищує цей поріг, громадянин зобов’язаний задекларувати її у встановленому порядку.

Українське законодавство передбачає, що фізичні особи-резиденти можуть вивозити готівкову валюту в еквіваленті до 10 тисяч євро без подання декларації та підтверджуючих документів. Якщо ж сума перевищує цей поріг, громадянин зобов’язаний задекларувати кошти та надати докази їхнього офіційного походження.

До таких підтверджуючих документів належать банківські виписки про зняття готівки з рахунків, довідки про валютно-обмінні операції або інші документи, що засвідчують законне отримання коштів. Без їх подання перевезення суми понад ліміт вважається порушенням митних правил.

У разі недотримання встановлених вимог застосовується відповідальність, передбачена статтею 471 Митного кодексу України. Порушнику загрожує штраф у розмірі 20 відсотків від суми перевищення дозволеного ліміту. Наприклад, якщо особа намагатиметься вивезти 20 тисяч євро без декларування, штраф нарахують із суми перевищення у 10 тисяч євро і він становитиме 2 тисячі євро.

Фахівці Національного банку радять заздалегідь ознайомлюватися з правилами та готувати необхідні документи перед поїздкою. Дотримання цих вимог допоможе уникнути непередбачених витрат, затримок і проблем під час проходження митного контролю.

У червні 2025 року в селищі Млинів, Рівненська область, стався інцидент, який привернув увагу громадськості та спричинив внутрішнє розслідування в рамках прокуратури. Начальник відділу Рівненської обласної прокуратури Роман Музичук потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, за результатами якої він відмовився від проходження перевірки на алкогольне сп’яніння. Цей крок став підставою для відкриття дисциплінарного провадження проти прокурора. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, розглянувши всі обставини, не ухвалила рішення про звільнення Музичука, обмежившись лише річною забороною на підвищення посади.

Комісія визнала дії Романа Музичука порушенням дисципліни, однак вирішила, що за умови щирого каяття та позитивної характеристики з боку колег, його покарання може бути пом’якшене. Цей випадок викликав різні реакції у правовій спільноті та серед громадськості, адже важливим аспектом стало рішення не звільняти прокурора, попри те, що його поведінка була неправомірною. Під час розслідування інциденту було встановлено, що Музичук під час повороту не надав перевагу іншому автомобілю, що рухався зустрічною смугою, що спричинило ДТП. Враховуючи цей факт, комісія, однак, вирішила, що санкція у вигляді заборони на підвищення є достатньою мірою покарання.

Втім, прокурор відмовився від огляду, заявивши, що «не довіряє приладу». Згодом він також не пройшов тест у лікарні, пояснивши це недовірою до місцевих медиків. Зі слів поліцейських, Музичук намагався уникнути перевірки, демонструючи службове посвідчення прокурора і пропонуючи «скласти протокол на сина».

На засіданні комісії Музичук визнав, що скоїв ДТП, але пояснив свій стан медичними процедурами: нібито того дня отримав укол від болю в спині, а спиртові тампони під пластиром могли створити запах алкоголю. Також, за його словами, після удару подушки безпеки він зазнав розсічення перенісся і запаморочення, що могло виглядати як ознаки сп’яніння.

Згодом він самостійно звернувся до Рівненського обласного центру психічного здоров’я, де ознак сп’яніння не виявили.

КДКП визнала факт дисциплінарного проступку, але врахувала, що Музичук працює в прокуратурі з 1999 року, раніше стягнень не мав, відшкодував збитки постраждалій і розкаявся.

«Беручи до уваги щире каяття, позитивну характеристику та добровільне відшкодування шкоди, комісія застосовує до прокурора дисциплінарне стягнення у вигляді заборони переведення на вищу посаду протягом одного року», — йдеться у рішенні.

Таким чином, прокурор, який відмовився проходити тест на алкоголь після ДТП, залишився на посаді.