Україні не потрібні такі посередники, як Угорщина, – президент

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) разом із Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) продовжують розслідування двох кримінальних проваджень, що стосуються можливих корупційних дій посадових осіб Укравтодору та турецької компанії «Онур». У центрі уваги — ймовірні розкрадання коштів, виділених на ремонт траси М-05 Київ–Одеса, по контрактам, які «Онур» отримував протягом кількох років.

За даними САП, одне з розслідуваних проваджень пов’язане з підозрілими тендерами 2020 року, коли за фінансуванням Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) планувався ремонт частини автотраси Київ–Одеса. Тендери, які відбувалися поза системою «Прозорро», не тільки ускладнили прозорість процесу, але й створили умови для ймовірних корупційних дій. За інформацією слідства, це дало змогу службовим особам державної компанії «Укрдорінвест» маніпулювати умовами тендеру та вибором підрядників.

Інше провадження стосується періоду 2016–2019 років і ймовірних хабарів керівнику Укравтодору Славоміру Новаку. Тоді НАБУ вже затримувало представників великих підрядників, серед яких і власник «Альткому» Олександр Тісленко. У рамках цієї справи обшуки відбувалися і в офісах «Онуру», однак компанія уникла прямих підозр.

Попри резонанс, «Онур» залишився ключовим гравцем дорожнього ринку за часів президентства Володимира Зеленського, отримуючи великі контракти у межах «Великого будівництва». У 2021 році координатор компанії в Україні Емре Караахметоглу навіть увійшов до керівництва футбольного клубу «Рух», а в 2025 році отримав від Зеленського державну нагороду.

Нині ж доля мільярдного позову «Онуру» до Держвідновлення вирішується у касаційній інстанції, а САП і НАБУ продовжують розслідувати факти можливої корупції.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Поєдинок відбудеться в суботу, 21 грудня, на арені Kongdom Arena в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія. Початок бою орієнтовно запланований на 01:00 ночі за київським часом, уже в неділю, 22 грудня.

Це буде реванш після першої зустрічі боксерів, яка завершилася перемогою Усика роздільним рішенням суддів. Тоді українець не тільки захистив свої титули, але й став абсолютним чемпіоном світу.

На кін поєдинку винесено чемпіонські пояси:

Олександр Усик, як і раніше, прагне захистити свої титули, водночас Тайсон Ф’юрі має намір повернути собі звання найкращого боксера планети.

Аналітики та букмекери схиляються до того, що Усик має більше шансів на успіх:

У попередньому бою українець продемонстрував чудову техніку, а в певні моменти навіть мав шанс на нокаут. Тепер Олександр сподівається закріпити свій статус чемпіона.

Усик і Ф’юрі вже зустрічалися на публічних заходах після свого першого бою. Зокрема, на шоу в Лондоні 21 вересня, головною подією якого став бій Ентоні Джошуа з Даніелем Дюбуа. Українець навіть назвав Ф’юрі “своїм братом”, проте на рингу дружба поступиться місцем конкуренції.

Поєдинок Усика з Ф’юрі – це не лише реванш, але й можливість для українця ще раз довести, що він найкращий боксер сучасності. Тайсон Ф’юрі ж прагне реваншу, аби відновити свою репутацію.

Грудень 2024 року обіцяє стати гарячим для любителів боксу, а бій Усик – Ф’юрі 2 безперечно увійде до історії.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

“Їхні командири не ідіоти. Вони перекидають сили, але не так швидко, як нам хотілося б. Вони знають, що ми не можемо розширити логістику на 80 або 100 км”, – заявило джерело в Генштабі.

Сам наступ, за даними видання, планувався давно, але деякі його аспекти вказують на певний поспіх у підготовці. Усі троє опитаних солдатів, які брали участь в операції, дізналися про це за день до штурму. Їх зняли з інших напрямків на Сході і навіть не дали відпочити.

Під час наступу часто були випадки дружнього вогню. Бійці йшли по 10 км день, щоночі замінюючи передові частини на спішно виритих позиціях попереду них. На третій день по них вдарили КАБи, 12 осіб з роти загинули на місці, багато хто був поранений.

Джерело в українських силах безпеки заявляє, що до суботи деякі підрозділи просунулися на 40 км углиб РФ у напрямку Курська.

“Ми відправили наші найбільш боєздатні підрозділи в найслабшу точку на їхньому кордоні. Солдати-призовники зіткнулися з десантниками і просто здалися”, – говорить джерело в Генштабі.

Головне досягнення цього наступу, за оцінкою видання, – підйом морального духу ЗСУ.

“Уперше за довгий час у нас є рух. Я відчував себе тигром”, – говорить виданню боєць.

Максим Олександрович Лівочка — це фігура, що привертає увагу через свій незвичайний кар’єрний шлях. До вересня 2017 року він працював у прокуратурі Києва, здобувши чималий досвід у правозахисній сфері. Однак в один момент Лівочка вирішив кардинально змінити своє професійне життя, подавши декларацію про звільнення та обравши новий шлях у правозастосуванні — став адвокатом.

Сьогодні Максим Лівочка є кандидатом на посаду судді місцевого суду, що додає ще один важливий етап у його кар’єрі. Він не лише змінив напрямок своєї професійної діяльності, але й продовжує активно розвиватися в юридичній сфері, обираючи кар’єру, яка потребує нових знань і глибокого розуміння законодавства.

Квартира в Києві, 21 м² (2021) — вартість 1,05 млн грн, належить Лівочці.

Квартира в Києві, 27,9 м² (2020) — вартість 990 тис. грн, належить дружині.

Квартира в Донецьку, 26,4 м² (2004) — 50% власності дружини та 50% Надії Бакун, вартість 5 грн.

Квартира в Києві, 91,8 м² (2016) — власність дідуся Василя Лівочки, сім’я має право користування, вартість 939 тис. грн.

Автомобіль у родині лише один — Honda CR-V (2013) дружини, оцінений у 350 тис. грн.

За офіційними даними, зарплата Максима Лівочки становила 338 тис. грн від КП «Київтеплоенерго», тоді як дружина отримала 10,3 тис. грн як ВПО. Це викликає підозри у приховуванні майна та видатків від НАЗК.

Цікаво, що раніше в жодній декларації Лівочки не фігурувало житло в Києві. Подібно до ситуації з батьком, це може свідчити про спроби приховати свої статки.