Українська співачка Тіна Кароль поділилася зворушливим зізнанням про особисте життя

Ці будинки у Конча-Заспі, які належать прокурору Офісу Генерального прокурора Андрєєву Андрію та його родині, стали об'єктом пильної уваги громадськості. Із занепокоєнням розглядаються обставини придбання цієї нерухомості, зокрема з урахуванням того, що будинки знаходяться на території дитячого оздоровчого комплексу, не відповідаючи містобудівній документації. В київській поліції розпочато кримінальне провадження за фактом захоплення та забудови цієї території елітними будинками. Статус кваліфікації злочину — шахрайство в особливо великих розмірах, що є особливо тяжким злочином за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу.

У ході розслідування виявлено, що першочерговий власник дитячого оздоровчого комплексу, ЗАТ "Київгума", опинився під ударом справи про банкрутство, після чого призначено управителя, який почав незаконно відчужувати землю та недобудовані об’єкти на території комплексу. Ці дії сприяла особливо спритна взаємодія з вищими керівниками правоохоронних органів, зокрема заступником начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції України та представниками Офісу Генерального прокурора. За таку "допомогу" прокурор Андрєєв Андрій Васильович був нагороджений двома будинками, однак, за непідтвердженими даними, за значно заниженою ціною, відповідно до згаданої вище суми.

Попри намагання правоохоронців провести розслідування та навіть накласти судовий арешт на зазначену нерухомість, вони стикалися з опозицією з боку прокурора Київської місцевої прокуратури, який не підтримав передачу майна до арешту. Замість цього, прокурор Андрєєв разом із дружиною активно здійснюють ремонт в заарештованих будинках і висловлюють подяку за це друзям у правоохоронних органах.

Хоча новий власник і його колеги намагаються звернути увагу громадськості на позитивні сторони свого майбутнього мешкання, на них уже накладено підозру щодо можливого незаконного збагачення. Наразі Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Державне бюро розслідувань (ДБР) активно проводять перевірку відповідно до фактів можливого недостовірного декларування та незаконного збагачення прокурора Андрєєва. Таким чином, замість запрошення на новосілля, прокурор може очікувати запрошення до слідства.

Висновки до вищезгаданої статті вказують на серйозні порушення законодавства та етичних норм з боку прокурора Андрія Андрєєва та його співробітників. Наміри та дії, спрямовані на незаконне володіння та експлуатацію нерухомості на території дитячого оздоровчого комплексу, свідчать про систематичне порушення правопорядку та доводять недостойність посади прокурора.

Зокрема, у статті зазначено факти використання службового становища для особистої вигоди, включаючи сприяння у незаконній забудові та приховування фактів, які можуть стати підставою для кримінального переслідування. Такі дії підривають довіру до правоохоронних органів та негативно впливають на рівень демократії та правової державності в Україні.

Важливо відзначити, що вислідженням цієї справи зараз займаються Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне бюро розслідувань, що свідчить про серйозність порушень та бажання забезпечити правосуддя та відповідальність за вчинені злочини.

Остаточні рішення та наслідки цієї справи будуть визначені в ході подальшого розслідування та судового процесу. Однак, вже зараз можна стверджувати, що такі вчинки є неприпустимими для представників правоохоронних органів і вимагають суворого покарання відповідно до закону.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Нагороджені фільми Головну нагороду фестивалю — Гран-прі та «Скіфського оленя» — отримала українська стрічка «Медовий місяць». Вона також здобула грошову премію в розмірі 5000 доларів. Найкращим фільмом Міжнародного конкурсу стала робота «Все, що ми уявляємо як світло» режисерки Паял Кападії з Франції, Індії, Нідерландів та Люксембургу, яка отримала «Скіфського оленя» та 2000 доларів.

У категорії короткометражного кіно перемогла українська стрічка «Ми хочемо тут жити» режисерки Александріни Туркан, яка отримала 2000 доларів та «Скіфського оленя». У студентському конкурсі найкращими стали два фільми: «Як метелик» ізраїльської режисерки Іріс Ґершон Наґар та польська стрічка «Бася: Три короткі історії» Матеуша Петрака. Їх також відзначили грошовою премією у 2000 доларів.

Перемогу в документальному конкурсі здобув фільм «Квіти України» режисерки Аделіни Борець, що отримав 2000 доларів. Програма TEEN SCREEN відзначила фільм «Переможці» німецької режисерки Золеен Юсеф, який також отримав 2000 доларів. Переможцем національного конкурсу короткометражних фільмів стала українська стрічка «Лелеки завжди повертаються додому» режисерки Ґали Козютинської.

Про фестиваль Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» започаткували в 1970 році як майданчик для розвитку молодих кінематографістів. У конкурсній програмі беруть участь дебютні повнометражні та короткометражні стрічки, а також документальні фільми з усього світу.

Фестиваль тривав 9 днів, з 26 жовтня до 3 листопада, і зібрав близько 6 тисяч глядачів. Загалом було показано 123 фільми з 44 країн. До Києва завітали 30 іноземних гостей і понад півсотні представників кіноіндустрії, що стало символом підтримки України в умовах війни.