Українські військові висловилися про загрозу прориву на фронті та необхідність переговорів, – Bild

В Україні стрімко поширюється інформація про розгалужену схему імпорту та продажу електроніки, яка, за даними джерел у правоохоронних структурах, може охоплювати найпотужніших гравців ринку. Йдеться про можливу участь мережі Comfy, компанії «ASBIS-Україна», а також групи пов’язаних онлайн-магазинів і ФОПів, що спеціалізуються на продажі техніки Apple та популярної електроніки. За попередніми оцінками, механізм має ознаки комплексної системи ухилення від оподаткування, нелегального ввезення товарів та використання криптовалют у внутрішніх розрахунках.

За інформацією джерел, у центрі схеми перебуває група осіб, які нібито координують увесь ланцюг — від імпорту до роздрібного продажу. Мова йде про Ігоря Хижняка, Світлану Гуцул та Кирила Пахомова, яких називають ключовими організаторами можливих операцій. Вони, за даними слідства, контролюють мережу компаній, що виконують різні етапи процесу: від отримання товару з-за кордону до його реалізації через інтернет-магазини та приватних підприємців.

За даними співрозмовників, головна частина схеми полягає у ввезенні техніки через «зелений коридор» на кордоні з Польщею, Угорщиною та Словаччиною, часто без декларування або з істотним заниженням вартості. Це дозволяє уникати сплати мита та ПДВ, створюючи нерівні умови на ринку та завдаючи збитків державному бюджету.

Після перетину кордону товар розподіляється між мережевими магазинами та афілійованими онлайн-майданчиками, де продається як «офіційна продукція», хоча не завжди має сертифікати відповідності. За інформацією джерел, частина розрахунків здійснюється готівкою, на банківські картки фізичних осіб або в криптовалюті USDT, що ускладнює фінансовий моніторинг і може свідчити про приховування доходів.

Окрему увагу викликають можливі зв’язки окремих учасників схеми з Росією. Зокрема, за оперативними даними, «ASBIS-Україна», яка є офіційним дистриб’ютором Apple, може бути причетною до постачання техніки до РФ через треті країни. Також фігурує інформація про те, що одна зі співвласниць Comfy, Світлана Гуцул, має кіпрське та українське громадянство і раніше перереєстровувала бізнес у тимчасово окупованому Донецьку за російським законодавством, сплачуючи податки на користь країни-агресора.

Виявлені схеми стосуються не лише імпорту, але й внутрішньої організації праці. За даними джерел, у Comfy до 90% персоналу оформлено як ФОПи з мінімальною зарплатою близько 1500 грн, тоді як основні виплати нібито здійснюються «у конвертах». Це дозволяє уникати сплати ЄСВ та податку на доходи фізичних осіб.

Поки офіційні органи не робили публічних заяв щодо розслідування цієї мережі, однак на ринку очікують на перевірки та можливі кримінальні провадження. Масштаби тіньових потоків, за оцінками експертів, можуть обчислюватися сотнями мільйонів гривень на місяць, що ставить під загрозу не лише конкуренцію на ринку техніки, а й бюджет країни.

Починаючи з кінця минулого року, українська армія, після невдачі в наступі, змінила свій підхід на стратегічну оборону, яка включає побудову масштабних оборонних ліній. Проте у Києві зіткнулися зі значними труднощами у втіленні цього плану. "Ми бачили лише окопи по коліно і все", – так військовослужбовець Микола описує стан інженерно-фортифікаційних споруд на другій лінії оборони, куди нещодавно був переміщений його підрозділ на Сході. Ця проблема є поширеним явищем, особливо відчутним стало це у лютому, коли українські війська були змушені відступати з Авдіївки під тиском російських військ. Бійці стверджують, що за містом не було готових оборонних рубежів, що дозволило противнику швидко просунутися на захід на майже 10 км. Самі бійці, військові експерти, аналітики і політики говорять про недостатність, непідготовленість та навіть погану якість українських оборонних ліній. Парламентська опозиція вимагає звіту від прем’єр-міністра щодо "проваленої програми будівництва фортифікацій" і проведення розслідування цього. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє про виділення рекордних 20 мільярдів гривень з початку року на створення оборонних рубежів та інтенсифікацію цих робіт. Після оприлюднення інформації про плачевний стан українських фортифікацій, цей процес значно прискорився. Щоденно військові підрозділи та обласні адміністрації почали оприлюднювати фотозвіти про копання окопів та будівництво бункерів, а координувати цей процес став "непублічний куратор" від влади. Спочатку слід розібратися, що саме означають терміни "оборонні споруди". Це військові фортифікаційні споруди, які будуються біля лінії зіткнення та на певній відстані від неї. Зазвичай лінія оборони складається з трьох основних частин. Перша – "передпілля", яке може включати мінні поля, загородження з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні перешкоди – так звані "зуби дракона". Друга – головна лінія оборони, яка включає бункери, земляні оборонні пункти, траншеї, земляні укриття, бункери та позиції для кулеметів. Третя – резервна лінія, а також місця для розташування артилерійських гармат. Прикладом такої системи є "лінія Суровікіна", яку російські силовики побудували на окупованій території Запорізької та Донецької областей за півроку – з жовтня 2022 по весну 2023 року. Україна почала будувати свої оборонні лінії ще з 2015 року вздовж лінії розмежування на Сході. Однак вони не були настільки міцними та ефективними, і розташовані не в тих районах, де зараз ведуться бойові дії.

Віктор Кевлюк, колишній командир штабу оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" та зараз експерт Центру оборонних стратегій, розглядаючи ситуацію на Луганщині, розповів про те, як інженерно-фортифікаційні споруди були зведені вздовж річки Сіверський Донець. "Передня лінія оборони пролягала вздовж річки, друга лінія оборони була побудована паралельно Сіверському Донцю і перпендикулярно до сучасної лінії фронту. Тому питання: яка користь від цієї лінії сьогодні, якщо напрямок ведення бойових дій зі сходу на захід, а не з півдня на північ?" — пояснив Кевлюк. За його словами, по всьому державному кордоні з Російською Федерацією на Луганщині не було жодних оборонних рубежів. На деяких ділянках були лише взводні опорні пункти, а на інших — лише концентрація резервів у тилу. Це призвело до того, що російським військам вдалося швидко окупувати більшу частину Луганщини та просунутись вглиб області під час початкової фази вторгнення у 2022 році.

У багатьох інших ділянках фронту, особливо на півдні Донецької області, українські війська були змушені відступити з першої лінії оборони на другу під тиском противника, але третю лінію оборони не підготували. За даними джерела з командування інженерних військ, оборонні рубежі, які були зведені з 2015 року, виявилися неефективними на початку повномасштабної війни, оскільки російська армія фактично їх обійшла і просунулась вглиб території на багатьох ділянках фронту. Останніми "старими" лініями оборони залишились Мар'їнка і Авдіївка, які впали на початку цього року під час тиску російських військ.

Тепер Україна прискорено намагається збудувати нову лінію оборони, особливо на найбільш критичних ділянках, таких як біля Запоріжжя, на заході Донеччини, а також біля Куп'янська та вздовж східного кордону з Росією. Проте залишається відкритим питання: чому почати зводити нову потужну оборонну лінію не було розпочато в перші два роки великої війни? Співрозмовники з ВВС Україна зазначають різні версії причин. Це може бути пов'язано з хаосом у перші місяці конфлікту, обмеженими фінансовими ресурсами держави та акцентом на наступальні, а не оборонні стратегії українського уряду.

Основну частину робіт зі зведення оборонних рубежів поблизу фронту виконують інженерні війська, що входять до Сил підтримки Збройних Сил України. В початку березня президент Володимир Зеленський змінив командира Сил підтримки. Новим керівником став начальник інженерних військ Олександр Яковець.

На думку полковника запасу Віктора Кевлюка, Україна стикається з дефіцитом інженерних підрозділів, що є наслідком їх значного зменшення на початку 2000-х років. Зараз, як пояснює експерт, командувач оперативного командування на фронті має у своєму розпорядженні лише один полк оперативного забезпечення з трьох батальйонів, який може здійснювати роботи з фортифікаційного облаштування, оскільки він має необхідне обладнання та техніку. Однак, за словами Кевлюка, цього виявляється недостатньо. "Для здійснення оборонної операції в оперативному командуванні потрібно приблизно 5-8 інженерних батальйонів, а маємо лише 1. Питання: чому немає інших? Невідомо", — зауважує Кевлюк.

Ще однією проблемою є те, що процес облаштування фортифікацій відбувався "знизу – догори", тобто кожний конкретний підрозділ відповідав лише за створення лінії оборони на своїй ділянці. Для того, щоб створити щось більш надійне, ніж звичайні окопи, потрібно було постійно звертатися до вищого командування за виділенням деревини, бетону чи техніки. Це призвело до того, що зведені фортифікації на кожній окремій ділянці значно відрізнялися одна від одної і не створювали щільного та суцільного оборонного рубежу. Така ситуація надавала російським військам можливість продавлювати українську оборону на "слабких" ділянках і заходити у фланг інших підрозділів.

Оголосивши про перехід до "стратегічної оборони", в грудні 2023 року українська влада визначила, що замовниками при закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для будівництва фортифікаційних споруд є відразу кілька відомств. Серед них Міністерство оборони, державна спеціальна служба транспорту, місцеві адміністрації і державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Однак, часто фактично координувати цей процес виявляється надто складно, і місцеві адміністрації у деяких випадках не надають необхідної допомоги військовим, що вимушені в умовах відсутності спецтехніки і матеріалів нашвидкуруч зводити фортифікаційні споруди біля лінії бойових дій.

Член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій Рахманін (фракція "Голос") вказує на проблему з вилученням будівельної техніки для робіт з облаштування оборонних рубежів Збройних Сил України (ЗСУ). За словами Рахманіна, хоча ЗСУ мають законне право вилучати необхідну техніку, це відбувається не завжди через місцеві військові адміністрації. З його точки зору, ця проблема виникає через низьку "виконавчу дисципліну" в Україні, де немає когось, хто міг би дійсно навести порядок.

Неочікуваним рішенням стало призначення колишнього заступника голови Офісу Президента України Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони Рустема Умєрова з питань облаштування фортифікацій. Це стало причиною занепокоєння і сумнівів, оскільки Тимошенко відомий своєю суперечливою репутацією. Він не бажав розкривати деталі своєї причетності до фортифікаційної тематики, залишаючи питання про його роль у процесі облаштування оборонних укріплень без відповіді.

Тим не менш, Міністерство оборони заявило, що Тимошенко відповідає за роботу з облаштування фортифікацій, а також за комунікаційну політику. Однак, кон

Висновки з вищезгаданої статті можуть бути наступними:

• Наявність дефіциту інженерних підрозділів у Збройних Силах України створює проблеми у роботі з облаштування оборонних рубежів.

• Недостатня виконавча дисципліна та низький рівень координації в українській системі управління ведуть до затримок у вирішенні питань щодо отримання необхідних матеріалів і техніки для фортифікаційних робіт.

• Призначення Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони може стати першим кроком у поліпшенні комунікаційної політики в Збройних Силах, але його причетність до робіт з фортифікації залишається неясною.

• Важливість вирішення цих питань для зміцнення обороноздатності України та створення надійних оборонних укріплень на фронті.

Представники Республіканської партії в Сполучених Штатах пропонують змінити форму економічної допомоги Україні з безплатної на кредитну. Згідно з інформацією телеканалу NBC, законопроект про це розробляється членами республіканської більшості Палати представників та деякими сенаторами, у тому числі і спікером Майком Джонсоном. За цією ініціативою весь обсяг невійськової допомоги мав би бути переведений на кредитну основу, з можливістю використання російських активів, які були конфісковані урядом США, як застави. Проте чиновники, зближені з Білого дому, ставляться до цієї ідеї з певним сумнівом. Вони вважають, що хоча будь-яка допомога краща, ніж її відсутність, але такий підхід може завдати шкоди Україні в майбутньому, оскільки це призведе до надмірного боргу, який важко буде погасити, і може викликати економічну кризу. Інформація про ці плани поки що лише на попередній стадії, і їхню повну реалізацію розглядають як віддалену перспективу. Варто також відзначити, що в Сполучених Штатах зберігається значна сума заморожених російських активів, що оцінюється від 40 до 60 мільярдів доларів. Таким чином, якщо вказана модель буде прийнята, майбутня економічна допомога Україні може обмежитися цією сумою.

Україна знову опинилася у центрі уваги американської політики, цього разу через ініціативу республіканських представників змінити безплатну допомогу на кредити. Це може мати серйозні наслідки для економічної стабільності країни в майбутньому. Хоча допомога будь-якого виду краще, ніж її відсутність, перехід до кредитної форми може завдати значних шкідливих наслідків. Плани наразі лише в стадії розробки, і їхню реалізацію вважають далекою перспективою. Проте важливо усвідомлювати потенційні ризики і обговорювати можливі наслідки таких дій для України та її економіки.

Російські військові формування нині активно укріплюють своє присутність на території, що межує з Україною, зосереджуючи свої сили на трьох стратегічно важливих напрямках. Цю тривожну тенденцію зазначає Американський Інститут вивчення війни (ISW) у своєму останньому звіті, опираючись на отримані дані від розвідувальних джерел та систем спостереження.

За даними звіту, російські збройні сили відзначаються активними рухами і змінами у розташуванні в районах, найближчих до кордону з Україною. Це може свідчити про наміри влади в Москві стосовно зміцнення військової присутності в цих ключових точках, що створює підвищений ступінь напруженості в регіоні.

Зокрема, російські військові одиниці зосереджуються на об'єктах біля українського кордону, які мають велике стратегічне значення. Це може включати пункти контролю, важливі комунікаційні магістралі та ключові територіальні об'єкти. Такі дії Росії спонукають до серйозних аналізів та обговорень у міжнародних військово-політичних колах.

Українські владні структури та міжнародні партнери вже відреагували на цю ситуацію, підкреслюючи необхідність збереження стабільності в регіоні та захисту суверенітету України. Інші країни, у тому числі і Сполучені Штати, також висловили обурення щодо зростаючої військової активності Росії біля кордону з Україною, закликаючи до збалансованої та стриманої реакції на події.

Ситуація на сході Європи залишається однією з ключових проблем міжнародної безпеки, і подальший розвиток подій вимагає уважного моніторингу та реагування з боку всіх зацікавлених сторін. Вирішальне значення має попередження загострень та збереження миру і стабільності в регіоні.

У Білгородській області в районі Грайворон-Борисівка-Пролетарський. Звідси наступ може розвиватися в бік Золочева і Богодухова на північний захід від Харкова або на захід у напрямку населених пунктів уздовж траси Р-45, що з’єднує Богодухів і Суми. Або в обох напрямках.

А також «обмежені сили» концентруються в Курській і Брянській областях біля кордону з Сумською областю.

ISW припускає, що в такий спосіб РФ продовжує розтягувати українські сили, а наступальні операції на напрямку Суми-Харків матимуть обмежений характер щонайменше доти, доки північне угруповання військ РФ не досягне запланованого розміру (вчора «Інститут» писав про 50-70 тисяч).

Однак навіть у такому разі сил для оточення або захоплення Харкова чи Сум буде недостатньо.