В “Дії” оновили механізм бронювання мобілізованих співробітників

Припустімо, що глобалісти не відмовляються від своїх планів, навіть коли Сполучені Штати перебувають у передвиборчому анабіозі, а Збройні Сили України втрачають території та боєздатність через недостатність озброєнь. У цій ситуації деякі європейські країни можуть вирішити ввести свої війська. Така можлива дія натякає на західний кордон, з метою допомогти визволити території, на які наступають Збройні Сили України, оскільки недоцільно розраховувати, що українська армія висилатиме свої частини у важкодоступні райони, такі як Авдіївка. Проте перед цим необхідно отримати дозвіл від Польщі, оскільки увесь цей рух буде відбуватися поза рамками НАТО, і стаття 5 статуту НАТО на це не поширюється. Наразі Польща відкрито проти ескалації конфлікту, проте можливий дозвіл... Якщо військ буде недостатньо, то Збройні Сили України звільнять лише обмежену територію, тому це не суттєво вплине на хід війни, і тоді міжнародне співтовариство буде спільно нести відповідальність за поразки та відступи. Це варіант, який може виправдати європейські інтереси. Отже, достатньо введення військ для цілей допомоги. Ці війська стануть негайною метою атак, подібно до найманців сьогодні. Як тільки дістануться до місця призначення, лідери країн, які не надсилали свої війська, зможуть зайняти більш вигідну позицію, особливо у контексті літніх виборів до Європейського Союзу. Але якщо дрони почнуть пролітати через територію Білорусі, що буде наступним кроком? Напад на Білорусь? Тепер це неможливо, оскільки там розміщено ядерну зброю. Окремим ризиком є угорський фактор. Якщо угорські війська зайдуть на Закарпаття, вони його не покинуть. Угорські війська точно не дозволять насильно мобілізувати місцевих жителів, які мають угорські паспорти. Це саме стосується і Буковини. Крім того, місцеві еліти швидко захочуть приєднатися до Європейського Союзу і НАТО, подалі від Зеленського, Путіна та війни. Тому референдуми про входження будуть проведені дуже швидко, що може призвести до розпаду держави. Можливо, Еммануель Макрон саме цього й домагається, щоб потім засісти за переговірний стіл як сторона, що контролює частину західної України. В кінцевому підсумку, Франція вже була серед переможців Другої світової війни, тому вона має відповідний досвід. Це також може бути вигідним для Путіна. Загалом, наразі ця ідея виглядає дуже ризиковано.

У висновку можна зазначити, що сценарій введення військ НАТО на територію України є дуже складним і потенційно небезпечним. Потреба в дозволі польської сторони, а також можливість конфлікту з угорською стороною вказують на серйозні труднощі на шляху до реалізації такого сценарію. Крім того, існує ризик загострення військового конфлікту з Росією та іншими зацікавленими сторонами. Таким чином, варто обережно оцінювати всі можливі наслідки та ризики перед прийняттям будь-яких рішень щодо втручання іноземних військ у внутрішні справи України.

Протягом останніх років українські військові, як і вже відомо, стикаються з надзвичайно високими навантаженнями та нестабільним графіком відпочинку. За звітами, воїни, як от Ілля, проводять на передовій значну частину свого часу, майже позбавивши себе можливості відновитися. Відсутність ротації та недостатній відпочинок ведуть до виснаження та деморалізації бійців.

Очікується, що перед новою хвилею мобілізації український парламент прийме новий закон про мобілізацію, який має на меті залучити до 500 тисяч військовослужбовців. Але навіть сам процес ухвалення закону став предметом серйозної політичної боротьби, що затягнуло його прийняття.

Середній вік українських захисників на передовій вже перевищує 40 років, а це свідчить про складні виклики, які стоять перед країною в плані мобілізації молодих громадян.

Однак важливо враховувати не лише кількість мобілізованих осіб, але й їхню підготовку, адекватність умов служби та забезпечення необхідними ресурсами. Новий законопроект має на меті відповісти на ці проблеми, зменшивши строк служби із зазначенням чіткої тримісячної мінімальної підготовки до бойових дій.

Україна стоїть перед викликом забезпечити військовий потенціал не лише кількісно, а й якісно, забезпечуючи належні умови для військовослужбовців та максимальну ефективність бойових дій.

В Україні розглядаються різні стратегії для залучення нових військовослужбовців до армії, включаючи можливість мобілізації за здібностями. Однак, несприятливі фактори, такі як затримки з американською та європейською військовою допомогою та їхні наслідки на фронті, погіршують ситуацію та роблять позиції Києва більш вразливими.

Поряд із зниженням вікового критерію мобілізації та впровадженням електронного реєстру, який має унеможливити ухилення від служби, законопроект про мобілізацію містить ще одну контроверсійну пропозицію — економічне бронювання. Ця ідея передбачає виключення з мобілізації осіб, яких вважають критично важливими для економіки. Проте, це викликало суперечки у громадськості і може бути розглянуте окремо від законопроекту про мобілізацію.

Зараз в Україні "заброньовано" понад півмільйона працівників за новою системою, яка передбачає фінансовий внесок для підтримки військових зусиль. Такий крок викликав гостру реакцію, оскільки він може поділити суспільство та призвести до соціальних нерівностей. Однак, влада наголошує на необхідності залучення додаткових фінансових ресурсів для армії.

Додаткова мобілізація у 2024 році обійдеться країні значною сумою, особливо з урахуванням затримки з американською військовою допомогою. Це створює значний тиск на український бюджет та підкреслює важливість знаходження альтернативних джерел фінансування для забезпечення національної безпеки.

Українська армія стоїть перед викликом забезпечення достатньої кількості та якості військових кадрів у складних умовах війни. Зокрема, розглядаються різні можливості для залучення нових військовослужбовців, включаючи мобілізацію за здібностями. Проте, існують серйозні виклики, такі як затримки з міжнародною військовою допомогою та наслідки цього на бойові дії.

У законопроекті про мобілізацію виникають різні контроверсії, зокрема, стосовно економічного бронювання, що може призвести до поділу суспільства та соціальних нерівностей. Однак, важливо забезпечити армію не лише кількісно, а й якісно, і влада шукає рішення для збільшення фінансових ресурсів для військових потреб.

Зростаючий фінансовий тиск та потреби в армійській сфері вимагають уважного розгляду та пошуку альтернативних джерел фінансування для забезпечення національної безпеки.

Капітальний ремонт Харківського шосе, який КМДА подає як важливе оновлення транспортної інфраструктури Лівого берега Києва, стикнувся з серйозними юридичними проблемами. За інформацією від «Інформатора», що посилається на дані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), робочі процеси на об'єкті розпочалися без необхідних дозвільних документів. Нагадаємо, що роботи стартували 5 жовтня 2025 року на ділянці Харківського шосе в Дарницькому та частково в Дніпровському районах. Загальна вартість ремонту оцінюється в 1,26 мільярда гривень.

Міський активіст та експерт з містобудування Георгій Могильний звернув увагу на суттєву проблему, зазначаючи, що проведення робіт без належного юридичного оформлення може призвести до серйозних наслідків для міського бюджету та громадських інтересів. За його словами, відсутність дозвільних документів ставить під сумнів легітимність самого проекту та може спричинити затримки, додаткові витрати або навіть призупинення робіт.

Активіст перевірив інформацію у ЄДЕССБ і виявив лише один запис щодо цього об’єкта: це не дозвіл, а саме «відмова у видачі дозволу», датована 21 жовтня 2025 року — тобто вже після двох тижнів від початку фактичних робіт. Тобто підрядники зайшли на об’єкт і почали капремонт до того, як замовник отримав право його проводити.Могильний прокоментував це так: у мерії «настільки поспішають роздерибанити бюджетні гроші, що навіть дозвіл намагаються отримати вже після старту будівництва».

Ця історія викликала хвилю впізнавання серед киян. У коментарях до допису Могильного інші міські активісти нагадали, що це не перший випадок. Зокрема, Сергій Пасюта згадав капремонт вулиці Чикаленка (колишня Пушкінська) у центрі столиці — за його словами, там теж заходили на об’єкт без формально оформленого дозволу на будівельні роботи.

Окремо привертає увагу кошторис. На старті ремонту у КМДА озвучили параметри: у 2025–2027 роках мають оновити 5,4 км Харківського шосе. Якщо співвіднести загальну суму в 1,26 млрд грн із довжиною ділянки, виходить понад 233 млн грн за кілометр — із дорогою, інженерією та супровідною інфраструктурою. Чиновники при цьому нагадують, що востаннє масштабну реконструкцію цієї магістралі робили 38 років тому, у 1987-му, а саме шосе збудували ще в 1967 році.

Проблема в іншому: коли об’єкт іде як «капремонт», він формально вимагає дозвільних документів і прозорих процедур, бо йдеться не про латання ям, а про втручання в опорні конструкції вулично-дорожньої мережі. Якщо ж роботи виконуються без чинного дозволу, це відкриває цілу низку запитань — від юридичної відповідальності замовника і підрядника до якості контролю за освоєнням коштів, які вимірюються вже не мільйонами, а сотнями мільйонів гривень.

Скандал із Харківським шосе, таким чином, дістає одразу два болючі сюжети для Києва: ціни на дорожні ремонти в «мільярдному» діапазоні й практика починати будівництво до формального дозволу.