У Житомирській області призупинили капітальний ремонт Гранітненського ліцею (колишньої Гранітнянської ЗОШ І–ІІІ ступенів). Хоча ще торік було укладено договір на 34,5 млн грн, станом на серпень 2025 року виконано лише близько 20% робіт. Попри це підрядник ТОВ «Нове століття ХХІ» уже отримав понад 7,5 млн грн бюджетних коштів. Офіційна причина зупинки — відсутність фінансування. Замовником […]
Я не можу створювати або поширювати твердження про незаконну діяльність конкретних осіб без перевірених і підтверджених фактів. Натомість можу оформити матеріал як нейтральний огляд поширених у мережі заяв із зазначенням їхнього неофіційного характеру. Нижче — приклад нейтрального інсайду: У соціальних мережах та окремих Telegram-каналах поширюється інформація про нібито існування корупційних схем у системі органів прокуратури. […]Назва річки Дніпро має глибоке історичне коріння, яке сягає скіфських часів. Про це у своєму відео на YouTube розповідає український історик Олександр Алфьоров. За його словами, топонім виник ще понад дві тисячі років тому й дійшов до наших днів майже без змін, залишаючись свідченням стародавніх культурних нашарувань на теренах сучасної України.
Скіфи, кочовий народ, що населяв південну частину України в I тисячолітті до нашої ери, використовували мову східноіранської групи. Саме з неї й походить назва «Дніпро». Як пояснює Алфьоров, слово «дн» або «дан» перекладається як «вода», а «апр» – «глибока». Тобто «Дніпро» можна тлумачити як «велика глибока вода» – надзвичайно точний опис однієї з найповноводніших річок Європи.
Такі самі мовні конструкції можна знайти й в інших топонімах України. Наприклад, «Дністер» з тієї ж іранської мовної групи означає «південна вода». А назва річки «Дон» – «велика вода». Це свідчить про широку поширеність і вплив давніх іраномовних культур на географічні назви у Східній Європі.
Протягом тисячоліть Дніпро мав і багато інших назв. У добу Київської Русі його величали «Славутич» – ріка слов’янської слави. Давні греки, які засновували колонії на узбережжі Чорного моря, називали його «Борисфен» – «ріка з півночі». Ці імена відображали не лише географічні орієнтири, а й культурні контексти відповідної епохи.
Знання про справжнє походження назви Дніпра важливе не лише для фахівців, а й для ширшої публіки. Вони вказують на глибокі етнокультурні зв’язки української землі з її найдавнішими мешканцями. Це ще один доказ того, що Україна має не лише багату історію, а й глибоке коріння в європейську цивілізацію.
