В Іспанії у басейні знайшли мертвим колишнього високопосадовця МВС України

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Це інтерв’ю з’явилося в мережі лише 15 листопада, але вже встигло привернути увагу громадськості, адже в ньому Денщик детально описав передумови та деталі конфлікту з Федоровим.

Поо це пише видання 360ua.news.

Максим Денщик поділився своїм досвідом двох зустрічей з Іваном Федоровим, під час яких на нього здійснювався тиск. В інтерв’ю він заявив, що Федоров пропонував йому добровільно залишити свою посаду, а згодом почали дзвонити інші особи, “від губернатора”, з подібними вимогами. Денщик стверджує, що після цих розмов він чітко висловив свою позицію — не планує йти з посади, оскільки працює на громаду Запоріжжя, а не на інші інтереси.

Зокрема, в інтерв’ю Денщик згадує про розмову з Андрієм Бугарем, першим заступником голови Запорізької міськради. Бугар, за словами Денщика, відкрито заявив, що у них є своя команда з Мелітополя і що він повинен залишити посаду за власним бажанням, відповідно до волі Івана Федорова. Однак Денщик категорично відмовився від цих вимог, наголосивши, що він працює в Запоріжжі на користь місцевої громади. Це стало останньою розбіжністю між ними, після якої Денщик відмовився йти з посади.

Незадовго до вбивства, Денщик опублікував пост у соціальних мережах, в якому заявив про “тиск та погрози” з боку Івана Федорова. Його смерть настала після кількох місяців загроз і маніпуляцій. За даними правоохоронців, підозрювані в його вбивстві — представники так званої організованої злочинної групи ОЗУ “Мелітопольські”. Згідно з розслідуванням, ці люди мали тісні зв’язки з місцевими елітами, що сприяли тиску на Денщика.

Цікаво, що після вбивства Денщика, Іван Федоров видалив зі своїх соціальних мереж всі згадки про трагічний інцидент. Цей факт викликав додаткові запитання у місцевих активістів та громадськості, які звернули увагу на те, що реакція чиновника на загибель Денщика була вкрай стриманою.

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.