В Україні обмежили захмарні пенсії чиновників

КИЇВ – Незважаючи на заяви президента Володимира Зеленського перед міжнародними партнерами про готовність України до відстоювання в разі отримання необхідної підтримки, українська влада досі не розробила чіткий план щодо призову або вербування багатьох тисяч нових солдатів, що критично важливо для захисту від постійних нападів Росії. Нездатність Зеленського досягти політичного консенсусу стосовно стратегії мобілізації призвела до глибоких розбіжностей українського парламенту та суспільства загалом. Це викликало паніку серед чоловіків військового віку, деякі з яких переховувалися, опасаючись, що їх призовуть до погано оснащеної армії та відправлять на вірну смерть, ураховуючи те, що зовнішня допомога для України залишається в глухому куті у Вашингтоні. Проблема поповнення рядів українських військ стала найбільшим викликом для Зеленського з початку вторгнення в лютому 2022 року. Відсутність чіткої мобілізаційної стратегії та домовленості стосовно кількості потрібних військ вплинула на звільнення Зеленським старшого генерала, але новий головнокомандувач Олександр Сирський поки що не вніс нової ясності. Зменшення чисельності боєздатних військ України є стратегічною кризою, яка стала причиною нещодавнього відступу з міста Авдіївки на сході країни. Цивільні особи бойового віку повинні змиритися з тим, що «нема коли сидіти вдома», – заявив радник Міноборони з питань комплектування Олексій Бежевець.

«Цілком можливо, що росіяни незабаром підуть набагато ближче, якщо їх ніхто не зупинить», – попередив радник Міністра оборони Олексій Бежевець. Повідомивши про те, що крім «браку боєприпасів, зброї, снарядів і так далі, у нас бракує особового складу, це трагедія», – додав він. Після двох років тотальної війни відчуття суспільної невідкладності, яке спонукало до нових військ на полі бою та сприяло першим успіхам України, зникло. Багато солдатів поранені або виснажені.

Протягом цього часу чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено залишати країну, а чоловікам від 27 років, за деякими винятками, підлягали призову. Цивільні особи віком від 18 до 27 років можуть записуватися самостійно. Проте, парламент витратив місяці на бурхливі дебати щодо законопроекту, який змінить процес мобілізації та розширить сферу дії законопроекту, зокрема шляхом зниження вікової категорії до 25 років.

У законопроект внесено понад 4 тисячі поправок, і деякі депутати бачать у ньому спробу Зеленського перекласти на парламент відповідальність за непопулярні рішення. «Пора починати дорослу розмову з суспільством і не боятися цього», – наголосила депутат Соломія Бобровська. «Це не 2022 рік, коли емоції взяли верх».

Зеленський тривалий час намагався контролювати публічні повідомлення про воєнний стан, щоб зберегти суспільну мораль. Проте, минулого тижня він вперше публічно оголосив про кількість загиблих українських військових, сказавши, що з лютого 2022 року було вбито 31 000 осіб — число, яке неможливо підтвердити незалежно.

Зеленський також стикається зі зростаючим песимізмом вдома та за кордоном щодо шансів України стримати натиск Росії без допомоги Сполучених Штатів. Спікер Палати представників Майк Джонсон відмовився розглядати законодавчі акти, які передбачають виділення Україні близько 60 мільярдів доларів США.

«Настав час серйозних розмов із суспільством — серйозних і чесних розмов і пояснення, що ми маємо робити без штучної хоробрості», — заявив народний депутат Володимир Ар’єв. Бобровська підтримує запропоновані зміни до законопроекту, які передбачають демобілізацію військовослужбовців, які вже пройшли тривалу службу на передовій. За її словами, «єдиний спосіб повернутися — поранений або вбитий».

Після двох років війни в Україні відчуття невідкладної потреби в нових силах на фронті значно зменшилося. Багато солдатів поранені або виснажені, а загальна мобілізаційна ситуація складна. Парламент провів довгі дебати щодо законопроекту щодо мобілізації, проте його прийняття затягується через велику кількість поправок та політичні протистояння. Президент Зеленський стикається зі зростаючим песимізмом в суспільстві та за кордоном щодо шансів стримати російську агресію без значної допомоги з боку Сполучених Штатів. Щоб вирішити ці проблеми, потрібні серйозні та чесні розмови з громадськістю та доросле відношення до вирішення непопулярних питань.

Яблука займають важливе місце серед фруктів, які не лише дарують чудовий смак, а й мають величезну користь для здоров’я людини. Ці смачні плоди багаті на різноманітні корисні речовини, що позитивно впливають на багато аспектів функціонування організму. Вони здатні сприяти нормалізації травлення, зміцненню серцево-судинної системи, контролю ваги та підтримці імунітету. І навіть більше — регулярне вживання яблук може допомогти в профілактиці низки захворювань.

Однією з основних переваг яблук є їхній високий вміст пектину — розчинної клітковини, що має безліч корисних властивостей. Пектин не тільки підтримує нормальну роботу кишечника, але й допомагає знижувати рівень холестерину в крові, що сприяє здоров'ю серця. Крім того, пектин володіє антиоксидантними властивостями, що захищають клітини від пошкоджень, запобігаючи передчасному старінню організму.

Регулярне вживання 100–150 г яблук на день пов’язане зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань. Фрукт допомагає нормалізувати артеріальний тиск, зменшити рівень «поганого» холестерину, знизити запалення та покращити функцію судин.

Яблука містять багато води і клітковини, але мало калорій, що допомагає зберегти відчуття ситості та зменшити споживання зайвих калорій. Дослідження показують, що люди, які щодня їдять два яблука, мають на 36% менший ризик розвитку діабету другого типу.

Яблука є джерелом вітаміну C та антиоксидантів, таких як кверцетин, катехін та хлорогенова кислота, які допомагають організму боротися з хворобами та покращують засвоєння заліза.

Тритерпени та фітостерини, що містяться в яблуках, мають протипухлинні властивості і активно досліджуються у профілактиці раку шкіри та шийки матки. Антиоксиданти фруктів допомагають захищати клітини від ушкоджень і знижують ризик розвитку пухлин.

Щоденне включення яблук до раціону — простий і смачний спосіб підтримувати здоров’я та запобігати захворюванням.

Рахункова палата України оприлюднила Звіт про результати аудиту відповідності за темою «Управління державним боргом», який став першим подібним оглядом за останнє десятиліття. Висновки аудиту показали значну трансформацію боргової політики країни в умовах повномасштабної війни з Росією, що суттєво змінила економічну ситуацію в Україні.

За даними Рахункової палати, з початком російської агресії витрати держави на оборону та забезпечення безпеки різко зросли, що стало основним фактором зміни боргових зобов’язань. Однак, на тлі військових дій, окупація частини територій і руйнування інфраструктури призвели до значного спаду в економіці. Зокрема, падіння виробництва, скорочення експорту та інвестицій негативно позначилися на валовому внутрішньому продукті (ВВП), що у свою чергу створило умови для стрімкого зростання дефіциту державного бюджету.

Станом на результативний період аудиту обсяг державного боргу України зріс утричі — до 7,4 трлн грн. Частка зовнішніх запозичень у загальному обсязі боргу збільшилася з 47 до 75 %, а їх сума досягла 4,3 трлн грн. Таким чином, борговий портфель України став критично залежним від зовнішніх кредиторів і характеризується підвищеними валютними ризиками та ризиками рефінансування.

Протягом 2022 року – першого півріччя 2025 року співвідношення держборгу до ВВП коливалося у межах від 77,8 % до 90,9 %. Це значно перевищує безпечний поріг у 60 % ВВП, визначений Бюджетним кодексом України (хоча на період воєнного стану ці обмеження призупинені). Аудитори наголошують, що йдеться про надмірне боргове навантаження на державний бюджет.

Дефіцит бюджету демонстрував вибухове зростання: у 2022 році він збільшився на 460 % порівняно з 2021 роком, у 2023 році — ще на 46,1 %, а у 2024 році — ще на 1,7 %.

За підрахунками Рахункової палати, за 2022 рік – перше півріччя 2025 року витрати на обслуговування та погашення державного боргу становили 3,2 трлн грн. Фактично близько 20 % усіх видатків державного бюджету в цей період йшло на виконання боргових зобов’язань.

Аудитори попереджають: у таких умовах можливості держави фінансувати соціальні програми, розвиток інфраструктури та відбудову суттєво обмежуються, адже значна частина ресурсу спрямовується на борги.

Окремий блок зауважень стосується нормативної неврегульованості управління держборгом. Рахункова палата констатує, що:

не були затверджені середньострокові стратегії управління боргом на 2023–2025 та 2025–2027 роки;

не розроблялися проєкти бюджетних декларацій на 2023–2025 та 2024–2026 роки (через призупинення відповідних вимог Бюджетного кодексу).

Усе це, на думку аудиторів, суттєво обмежило можливості середньострокового планування боргових показників та прогнозування витрат на обслуговування боргу.

Ще один показовий приклад — створення Боргового агентства. Постановою Кабміну від 12 лютого 2020 року №127 уряд ухвалив рішення про його утворення, і саме це агентство мало перебрати на себе ключові функції з управління держборгом. Втім, попри п’ять років від моменту ухвалення цієї постанови, фактичного старту його роботи так і не відбулося — відповідного урядового рішення досі немає.

Рахункова палата звернула увагу й на те, що чинні нормативно-правові акти не містять чітко визначених індикаторів боргових ризиків. Така система показників могла б допомогти вчасно оцінювати небезпеки для боргової стійкості, однак на практиці вона відсутня.

Міністерство фінансів у своїх поясненнях стверджує, що ризики враховуються під час планування боргових показників. Водночас матеріали, надані Рахунковій палаті, не містять документального підтвердження проведення такої оцінки.

Результати аудиту показують, що Україна входить у період післявоєнної відбудови з уже надзвичайно високим борговим навантаженням, значною залежністю від зовнішніх кредиторів і відсутністю повноцінно працюючої інституційної моделі управління боргом.

Рахункова палата наголошує: без прозорих стратегій, реального запуску Боргового агентства та чітких індикаторів ризиків буде надзвичайно складно забезпечити боргову стійкість у довгостроковій перспективі й зменшити тиск обслуговування боргу на майбутні бюджети.