В Україні зафіксовано перший випадок позбавлення водійських прав за порушення правил військового обліку

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Гетьман наголосив, що нещодавні атаки з використанням іранських дронів-камікадзе “Шахед” і менших партій ракет є частиною підготовки до масованого удару. Це спроба Росії перевірити ефективність української протиповітряної оборони та виснажити її ресурси.

“Вони готують новий масований ракетний удар, який може статися незабаром. Тому громадянам не слід ігнорувати повітряні тривоги, оскільки загроза є реальною,” — попередив експерт.

Згідно з даними української розвідки (ГУР МО), Росія накопичила до півтори сотні ракет різних типів, і це може означати, що атака буде подібною до серпневих нальотів. Гетьман підкреслив:

“Ми побачимо сотні російських ракет у небі.”

Попри загрозу, він закликав не панікувати та довіряти силам української протиповітряної оборони, зокрема системам F-16 та іншим засобам захисту, які готуються до відбиття цієї атаки.

Дата можливої атаки поки що невідома, але Гетьман припускає, що вона може статися до 12 жовтня, оскільки саме тоді відбудеться чергове засідання у форматі “Рамштайн”, де буде обговорюватися військова підтримка України.

Будьте пильними, але не панікуйте — радить експерт, додаючи, що успішність атаки залежатиме не лише від кількості випущених ракет, але й від готовності українських сил оборони.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

З наближенням зимових морозів ситуація на півночі країни стає ще більш складною. Джерело в Генштабі попереджає, що з настанням холодів північний фронт може стати “відкритим” для російської армії, зокрема через можливість використання повітряних атак з боку противника. Це підвищує ризики для українських позицій, адже утримувати територію стане значно складніше.

Незважаючи на важливість території та необхідність її утримання, Генштаб зауважує, що українські сили зіштовхуються з серйозними труднощами в організації логістики та зведенні оборонних укріплень в таких районах, як Курськ. Відсутність належної інфраструктури лише ускладнює ситуацію, зокрема через обмеженість у постачанні ресурсів і техніки.

Водночас вказується, що питання військових труднощів і нестачі ресурсів на лінії фронту не викликають занепокоєння на вищих рівнях українського керівництва, зокрема в Офісі президента. Відсутність реакції на численні проблеми та необхідність зміцнення оборони викликає у військових все більше розчарування.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Смуток та велика втрата стали співтовариством Збройних Сил України, коли вони втратили своїх військових під час нічного бою 29 лютого. У цій трагедії загинули військові з 73-го морського центру Спеціальних Сил Операцій (ССО), які віддали своє життя, залишаючись вірними своїй місії до кінця. Їхня героїчна та важка робота, проведена на суходолі, на морі та в тилу противника, неоціненна для нації та заслуговує на повагу та визнання. Вони пожертвували своїми життями для перемоги над ворогом, показуючи відданість та мужність в обличчі викликів і загроз.

Хоча не вказана кількість загиблих та місце їхньої загибелі, ця трагедія відбулася під час спроби закріпитися на Тендрівській косі в північній частині Чорного моря, що знаходиться біля берегів Херсонської області. 73-й морський центр ССО брав участь у багатьох складних операціях, включаючи звільнення острова Зміїний у 2022 році. Їхня безстрашна діяльність принесла величезний внесок у відновлення українського контролю над важливими територіями у Чорному морі.

Ці воїни заслуговують нашої повної вдячності та пам'яті. Їхній героїзм і відданість буде завжди жити в серцях нашого народу, а їхня жертва не буде забута.

Українські Збройні Сили зазнали тяжкої втрати у нічний бій 29 лютого, коли військові з 73-го морського центру Спеціальних Сил Операцій (ССО) віддали своє життя на службі для захисту країни. Їхня безстрашна боротьба та героїзм на суходолі та морі свідчать про величезний внесок українських військових у боротьбі з агресією. Хоча конкретні деталі загибелі залишаються невідомими, ці військові віддали свої життя заради вільної та незалежної України. Їхня самовідданість та мужність завжди буде запам'ятована і вшанована нашим народом.