ВАКС конфіскував у прокурорки активи на 1,64 млн грн

У результаті масштабної спецоперації Служби безпеки України було викрито та припинено діяльність корупційної схеми у вищих ешелонах Державної митної служби. Оперативники СБУ затримали кількох високопоставлених посадовців Департаменту Держмитслужби, які, за попередніми даними, створили налагоджену систему отримання неправомірної вигоди.

СБУ затримала керівників Департаменту Держмитслужби, які “обклали даниною” регіональні митниці: їм загрожує до 10 років в’язниці з конфіскацією майна.

Повідомляється, що чиновники вимагали з регіональних митниць гроші, а натомість обіцяли “не чіпати” і “прикривати” їхні службові порушення.

Наразі тривають 28 обшуків у Центральному апараті Держмитслужби, а також в обласних підрозділах відомчої безпеки та контролю Західного, Південного та Центрального регіонів.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Відповідно до нових положень законодавства, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) можуть ініціювати позбавлення водійських прав тих, хто не виконує зобов’язання щодо мобілізації. Цей захід спрямований на те, щоб мотивувати потенційних призовників до виконання своїх обов’язків перед державою.

Тетяна Козаченко наголошує, що громадяни, для яких водійське посвідчення є критично важливим для життя чи професійної діяльності, мають право оскаржувати такі рішення. Серед аргументів, які можуть бути враховані судом:

Хоча механізм позбавлення прав передбачений законом, його реалізація на практиці залежить від доказової бази, яку надає ТЦК, та рішень судів. Адвокати наголошують на важливості правового супроводу для захисту громадянських прав, оскільки кожен випадок має індивідуальні обставини.

За його словами, ці листи за своєю природою не відрізняються від інших офіційних документів, таких як судові повістки чи повідомлення про штрафи за порушення правил дорожнього руху. Якість доставки повісток залежить від інформації, вказаної в державних системах «Резерв+» та «Оберіг». Як приклад, Смілянський наводить ситуацію, коли військовозобов’язаний не може отримати повістку у своєму місті, оскільки вказав адресою тимчасово окупований Мелітополь. Однак, за словами керівника «Укрпошти», у компанії сподіваються, що після деокупації зможуть доставити ці повістки.

Важливим аспектом є захист особистих даних. Смілянський підкреслює, що процес доставки «чітко контролюється та моніториться», а конфіденційність інформації отримувачів суворо зберігається.

Також варто нагадати, що Кабінет міністрів ухвалив зміни до правил надання послуг поштового зв’язку. Відповідно до урядової постанови №1147, рекомендовані листи з повістками доставляються адресату особисто. У разі його відсутності працівники пошти залишають повідомлення або інформують телефоном.