Верховний Суд України зобов’язав підрядника повернути до бюджету Києва 139 млн грн

Державне підприємство «Центр захисту інформаційного простору України» анонсувало виробництво нового документального фільму під назвою «Як козаки на Курщину ходили». Фільм, бюджет якого становить 2,3 мільйона гривень, розповідатиме про важливу військову операцію, проведену Збройними силами України на території Курської області Російської Федерації. Стрічка має на меті не лише відтворити факти бойових дій, а й показати стратегію та тактику українських військ під час цієї операції.

Особливістю цього документального проекту є те, що він також порушить питання причин, через які українські підрозділи змушені були залишити тимчасово окуповану територію, розкриваючи внутрішні аспекти та складнощі військових операцій. Окрім того, фільм підкреслить величезний внесок українських воїнів у захист суверенітету країни, а також висвітлить важливу роль історичної спадщини та національної гордості, що стоїть за кожним кроком ЗСУ на фронті.

За словами авторів, основна мета фільму — надихнути військових, продемонструвати сміливість українських захисників і довести, що Україна здатна діяти ефективно навіть за межами власної території.

Проєкт має бути завершений до 20 грудня поточного року.

У соцмережах новина викликала жваві обговорення. Частина користувачів підтримує ідею, вважаючи її важливою для підняття морального духу, інші — критикують, зазначаючи, що в умовах війни такі витрати недоцільні. Народний депутат Олексій Гончаренко висловив іронічний коментар: «Схоже, грошей у нас вдосталь», нагадавши, що нещодавно Генеральний штаб уже презентував двосерійний фільм на подібну тематику.

Попри суперечки, створення документальної стрічки демонструє намір держави розвивати інформаційний фронт і зберігати пам’ять про події, які стали символом рішучості українських військових.

Україна вже тривалий час перебуває у складній демографічній ситуації, яку повномасштабна війна лише зробила ще гострішою. Про це наголосила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. За її словами, проблеми населення не зводяться лише до низької народжуваності, адже серйозним викликом залишається коротка тривалість життя, особливо серед чоловіків.

Ще до початку повномасштабної агресії середньоочікувана тривалість життя в Україні суттєво відставала від європейських показників — різниця становила близько десяти років. У 2007–2008 роках спостерігалося певне покращення, однак позитивна тенденція швидко зійшла нанівець, поступившись місцем новому погіршенню. Війна лише посилила ці негативні процеси: висока смертність на фронті, вимушена еміграція, погіршення доступу до медичних послуг та психологічний стрес значно впливають на демографічний баланс.

Крім безпосередніх втрат внаслідок бойових дій, Україна зіткнулася з масовим виїздом громадян за кордон. За оцінками, дефіцит робочої сили становить від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. При цьому понад 10 мільйонів людей залишаються платниками Єдиного соціального внеску, частина з них — навіть перебуваючи за кордоном. Водночас у структурі економіки переважає зайнятість у сільському господарстві та торгівлі — секторах із низькою продуктивністю та оплатою. Зарплати у таких критично важливих сферах як освіта і медицина є нижчими, ніж у сільському господарстві. Ткаченко зазначає, що така ситуація ненормальна, особливо з огляду на високу кваліфікацію та емоційне навантаження працівників бюджетного сектору.

Українська промисловість продовжує занепадати. Багато людей уже не мають навичок або бажання працювати у виробничій сфері. Суспільне уявлення змістилося в бік офісної праці, і тепер праця за станком сприймається як виняток, а не норма. Проблема дефіциту робочої сили ускладнюється тим, що роботодавці часто не готові платити гідні зарплати. Це створює ілюзію дефіциту, який насправді є результатом небажання бізнесу інвестувати в працівників. Часто умови нагадують феодальні — з мінімальними виплатами та відсутністю соціальних гарантій.

Щодо імміграції, Ткаченко скептично оцінює можливість залучення іноземних працівників. Вона зазначає, що Україна не має колоніального минулого, тому не може розраховувати на потік мігрантів, як це відбувається у Франції чи Великій Британії. Зарплати в Україні недостатньо високі, щоб конкурувати за іноземних спеціалістів. Навіть спрощення процедур громадянства навряд чи кардинально змінить ситуацію. Повернення українських громадян із-за кордону після війни також не гарантоване. Багато залежатиме від політики приймаючих країн та здатності українців закріпитися там. Дані опитувань часто не відображають реальні наміри — відповіді базуються більше на емоціях, ніж на конкретних планах. Ще однією тривожною тенденцією є зростання частки працюючих пенсіонерів — вже близько 30% отримувачів пенсії продовжують працювати. Причина — низькі пенсійні виплати. У більшості випадків пенсії становлять 3–5 тисяч гривень на місяць, що не дозволяє покрити навіть базові потреби. Ситуація у сфері тривалості життя також погіршується. За оціночними даними 2024 року, середня тривалість життя в Україні становить 64 роки, зокрема, 57 років для чоловіків і майже 71 — для жінок. Це значно нижче, ніж у країнах Європейського Союзу. Наприклад, у Швеції середня тривалість життя чоловіків перевищує 82 роки, у Франції — понад 80.

Науковиця підкреслює, що різке скорочення тривалості життя в Україні зумовлене не лише війною, але й емоційним виснаженням, яке призводить до зростання кількості серцево-судинних, психічних та інших захворювань. Крім того, чоловіки мають більше шкідливих звичок, частіше працюють на важких і небезпечних роботах, менше слідкують за здоров’ям і гірше переживають стреси.

У 2024 році в Україні була затверджена стратегія демографічного розвитку. Але, за словами Ткаченко, без серйозних змін у структурі економіки, політиці оплати праці та підходах до соціального забезпечення, позитивні зрушення в демографії залишаться недосяжними.

Протягом січня-серпня 2025 року морські порти України продемонстрували значне зростання обсягів обробки контейнерів, обробивши 134 191 TEU. Це на 3,3% більше, ніж за аналогічний період 2024 року, що є найкращим результатом від початку повномасштабної війни. Такий приріст свідчить про відновлення та стабільність транспортної інфраструктури країни навіть у умовах складної економічної ситуації.

Варто зазначити, що у 2024 році загальний обсяг перевалки контейнерів в українських портах склав 129 902 TEU, що вказує на поступове, але стабільне відновлення морських перевезень. За результатами поточного року, обсяги січня-серпня перевищили показники всього попереднього року, що є важливим індикатором для галузі.

Голова АМЕУ Віктор Берестенко зазначив, що більше 60% вантажів з доданою вартістю та готовою продукцією йдуть через порти Прибалтики. Він також наголосив, що для повернення довоєнного обсягу перевалки ще потрібні зусилля.

«Ціль – 200 000 TEU. Але до показника 1 048 691 TEU у 2021 році ще треба попрацювати», – додав Берестенко.

Асоціація міжнародних експедиторів підкреслює важливість оптимізації митних процедур для транзиту та імпорту, а також пришвидшення обробки вантажів для подальшого зростання контейнерообігу.

На недавньому економічному та безпековому форумі, що відбувся у Києві 5 квітня, генеральний директор ТОВ "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас виступив з важливою декларацією щодо перспектив залучення інвестицій на український оборонний ринок. Він підкреслив, що Україна має унікальні можливості для приваблення інвестицій зі Сполучених Штатів Америки та інших розвинених країн. Бельбас наголосив на тому, що ці процеси вже почалися і активно розвиваються, проте, для подальшого зростання українського оборонного сектора, необхідно подолати певні внутрішні та зовнішні виклики.

За словами Бельбаса, важливою перешкодою є необхідність лібералізації експорту озброєння з України за кордон. Якщо українські військово-промислові підприємства можуть виготовляти продукцію, яка зацікавлює замовників за кордоном, то логічно й вигідно її експортувати, забезпечуючи країну валютою та стимулюючи внутрішнє виробництво. Відсутність обмежень на експорт дозволить українським компаніям перенести свої виробничі потужності за кордон, що може зробити їх конкурентоспроможнішими й приверне додаткові інвестиції.

Не менш важливим є зацікавленість американських підприємців у українському оборонному секторі. Бельбас підкреслив, що відсутність прямих обмежень у співпраці з приватним сектором сприятиме залученню американських інвестицій. Він зауважив, що американські компанії вже проявляють інтерес до українського ринку, що свідчить про його потенціал.

Загалом, виступ генерального директора Владислава Бельбаса на форумі відкриває нові горизонти для розвитку українського оборонного сектора та підкреслює важливість активного співробітництва зі світовими лідерами у цій сфері.

Виступ Владислава Бельбаса на економічному форумі відкриває очі на серйозні виклики, з якими стикається українська економіка у контексті довготермінової війни. Питання експорту продукції та втрати виробництва з України стає критично важливим. Бельбас правильно підкреслює, що перерегулювання у цьому процесі може призвести до ще більших проблем. Втрата виробництва, зокрема в галузі виробництва безпілотників, позначається на економіці країни, адже втрачаються не лише робочі місця, а й потенційні інвестиції.

Важливо врахувати, що причиною такого відтоку є не лише конкурентні переваги сусідніх країн, таких як Польща, а й проблеми в системі оподаткування, бюрократичні перешкоди та загальна бізнес-середовище. Це означає, що Україні необхідно не лише залучати інвесторів, а й активно працювати над поліпшенням умов для ведення бізнесу, включаючи спрощення податкової системи та зменшення бюрократії.

Заяви Владислава Бельбаса щодо необхідності боротьби за збереження виробництва та привернення інвестицій підкреслюють важливість стратегічного підходу до розвитку економіки в умовах війни. Це викликає до дії уряд та бізнес-спільноту, які повинні спільно працювати над створенням сприятливих умов для бізнесу та збереження виробництва на теренах України.

Висновки до цієї статті можна сформулювати наступним чином:

• Необхідно активно працювати над залученням інвестицій українського оборонного сектора зі світових лідерів, зокрема зі Сполучених Штатів Америки та інших розвинених країн.

• Важливо уникати перерегулювання у цьому процесі, щоб не ускладнювати його та не втрачати потенційні інвестиції.

• Україні необхідно розглядати та вирішувати проблеми, пов'язані з втратою виробництва та відтоком компаній до сусідніх країн.

• Поліпшення умов для ведення бізнесу, зокрема спрощення податкової системи та зменшення бюрократичних перешкод, є критично важливими для збереження виробництва та привернення нових інвестицій.

• Потрібна активна боротьба за збереження виробництва та привернення інвестицій, що сприятиме подальшому розвитку українського оборонного сектора та в цілому економіки країни.