Російські окупанти активізують наступ на сході та півдні України: нові спроби прориву

Українська гімнастка та олімпійська призерка Ганна Різатдінова поділилася особистими переживаннями щодо виховання свого сина Романа. Вона зізналася, що після розлучення весь тягар відповідальності за дитину ляг на її плечі, оскільки в Києві не має близьких родичів, на яких можна було б покластися. У програмі «Ближче до зірок» спортсменка розповіла, що головною опорою в повсякденному житті для неї стала няня Валентина, яку вона називає майже членом родини. Саме Валентина допомагає доглядати за Романом, якому вже скоро виповниться вісім років, супроводжує його в навчанні та розвиває його інтереси, дозволяючи Ганні поєднувати материнство із професійними обов’язками.

Ганна підкреслила, що бути одночасно мамою, професійною спортсменкою та медійною особистістю вимагає неабиякої організації та внутрішньої сили. Вона намагається щодня присвячувати час сину, підтримувати його емоційний стан та заохочувати до нових досягнень. Спортсменка відзначає, що роль няньки у житті дитини не обмежується доглядом — це справжня підтримка та партнерство, завдяки якому можна впевнено будувати баланс між особистим життям і роботою.

«Наша неймовірна Валя — це Ромина вихователька. Після початку повномасштабного вторгнення садочок припинив своє існування, а Валя залишилася з нами, а ми — з нею. Для мене це безцінна людина, тому що я одна з Ромою. У Києві в мене немає жодного родича. Навіть залишити дитину — це проблема», — зізналася Ганна.

Попри щільний графік, спортсменка намагається знайти баланс між кар’єрою і материнством. Вона запровадила традицію — «день мами та сина» щонеділі. У цей день вони разом планують дозвілля, ходять у кіно, їдять улюблену полуницю в шоколаді чи піцу.

«Ми ходимо на карате, теніс, танці й англійську. У Роми все розписано. Він завжди питає: “Куди підемо?”. У нас є своя програма — кіно, полуниця, піца. Все тримається на мені», — розповіла спортсменка.

Період між сорока та п’ятдесятьма роками дедалі частіше називають одним із найскладніших етапів у житті людини. Дослідники відзначають, що саме в цей час поєднуються інтенсивні біологічні зміни організму та пікове соціальне й професійне навантаження. У результаті виникає відчуття внутрішнього дисбалансу, коли фізичні ресурси поступово зменшуються, а кількість відповідальності та очікувань залишається надзвичайно високою.

Науковці пояснюють, що після сорока років тіло починає змінюватися непомітно, але системно. Знижується м’язова маса, сповільнюється обмін речовин, погіршується якість сну. У жінок цей період часто супроводжується гормональними коливаннями, пов’язаними з перименопаузою, у чоловіків — поступовим зниженням рівня тестостерону. Організм уже не відновлюється так швидко, як у тридцять, а хронічна втома може накопичуватися роками.

Ключові фактори виснаження включають зменшення м’язової маси, меншу ефективність мітохондрій, погіршення якості сну та підвищену реакцію на стрес. Навіть короткий стрес або пізні вечори можуть значно виснажувати, на відміну від молодого віку.

Науковиця додає, що саме в цей період люди зазвичай виконують найбільше керівних та опікунських функцій, що додатково збільшує когнітивне та емоційне навантаження. Водночас індивідуальні відчуття енергії можуть значно різнитися від людини до людини.

Доброю новиною є те, що після 60 років енергія часто зростає і стабілізується, навіть при зниженні фізичних можливостей. Регулярні силові тренування, правильний сон, контроль стресу та повноцінне харчування допомагають зберігати м’язову масу і підтримувати метаболічне здоров’я.

Науковці підкреслюють, що мета не в тому, щоб відновити енергію 20-річного віку, а в тому, щоб правильно управляти ресурсами організму та ставити на перший план відновлення.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

МОЗ акцентує увагу на тому, що більшість збудників сезонних респіраторних хвороб є вірусними, а антибіотики ефективні лише проти бактерій. Випадки, коли антибіотики необхідні, стосуються бактеріальних інфекцій, і їх призначення має бути обґрунтованим та базуватися на результатах обстеження. Використання антибактеріальних препаратів без потреби призводить до збільшення антимікробної резистентності, коли інфекції стають нечутливими до стандартних ліків.

Антимікробна резистентність є серйозною загрозою сучасній медицині, оскільки призводить до ситуацій, коли інфекції важко лікувати. Проблема є глобальною, проте для України, яка знаходиться у складному економічному та медичному стані через війну, надмірне використання антибіотиків ще більше ускладнює ситуацію.

МОЗ закликає українців не приймати антибіотики без призначення лікаря. Рішення про використання антибіотиків має базуватися на клінічному обстеженні та результатах лабораторних аналізів, що підтверджують бактеріальну природу інфекції. Самостійне лікування антибіотиками без підтвердження бактеріальної інфекції є помилкою, яка лише погіршує здоров’я і сприяє поширенню антимікробної резистентності.

За результатами досліджень у США з 2016 до 2018 року, від 43% до 56% пацієнтів отримували антибіотики при бактеріальних інфекціях, а від 7% до 66% — при вірусних захворюваннях, що є неприпустимим. Цей досвід показує, що така практика не є унікальною для України, однак її наслідки потребують серйозної уваги, адже нераціональне використання антибіотиків створює глобальну проблему.