Весілля: глибока думка солістки гурту Kazka

Внаслідок ракетного удару, здійсненого російськими військовими, суттєво пошкоджено виробничі потужності компанії Yofi!, одного з лідерів українського ринку хумусу. За повідомленням пресслужби підприємства, удар стався вночі, коли більшість працівників уже залишили територію заводу. За 20 хвилин до моменту влучання ракети персонал встиг евакуюватися, тому жертв серед людей не було.

Ракетний удар пошкодив виробничий цех на київському заводі компанії, внаслідок чого значну частину будівлі та обладнання було знищено, а також виникла пожежа. Рятувальні служби оперативно виїхали на місце події, і фотографії з місця трагедії були опубліковані в інстаграмі Yofi!. Вогнеборці боролися з вогнем, що охопив частину виробничих площ, намагаючись обмежити поширення пожежі.

Площа виробничого комплексу становить близько 2 000 м²; до удару підприємство випускало до 1 200 тонн продукції на рік і контролювало приблизно 70% українського ринку хумусу, постачаючи товари в супермаркети, ресторани та кавʼярні по всій країні.

Компанія повідомила про тимчасове призупинення постачання продукції щонайменше на місяць; на складах залишилися лише невеликі залишки готової продукції. Керівництво заявило, що робитиме все можливе для відновлення виробництва після ліквідації наслідків атаки.

Збитки поки що оцінюються як значні: знищено виробниче обладнання й інфраструктуру, що позначиться на робочих місцях, податкових надходженнях і продовольчій безпеці. Напад на цивільне підприємство вкотре підкреслює руйнівний вплив обстрілів на економічну інфраструктуру країни.

До кінця поточного року українці можуть не очікувати значного здорожчання основних овочів борщового набору, зокрема картоплі, моркви, буряка, цибулі та капусти. За словами президента Української плодоовочевої асоціації Тараса Баштанника, ці овочі наразі продаються по майже собівартості — в межах 10 гривень за кілограм, і така цінова ситуація збережеться в найближчі кілька місяців. Основною причиною цього, на думку експертів, є не тільки врожай, а й нестабільні умови зберігання на складах, що змушує аграріїв продавати свою продукцію зараз, аби уникнути ризику її псування в майбутньому.

Один з ключових факторів, що визначає ціни на овочі, — це надлишок пропозиції на ринку. Фермери, особливо ті, хто працює в регіонах з хорошими врожаями, намагаються якомога швидше реалізувати свою продукцію. Це дозволяє зберегти більшу частину врожаю та уникнути втрат через погані умови для зберігання, які можуть призвести до значних пошкоджень овочів. Також не варто забувати про інші чинники, як-от транспортування та вартість логістики, але зараз саме аграрії більше зосереджені на тому, щоб зменшити можливі фінансові втрати через проблеми з інфраструктурою.

Баштанник наголошує, що нинішня ціна — це прямий наслідок перевиробництва після минулого сезону. Торік борщовий набір різко дорожчав, тож цього року багато господарств збільшили площі під картоплею, капустою, цибулею. У результаті маємо надлишок пропозиції й «присаджені» ціни. За словами експерта, це стосується всіх ключових позицій — тобто мова йде не про один овоч, а про весь набір одразу.

Окрема лінія — зберігання. В умовах війни фермери рахують не лише електрику, охорону і логістику, а й прямий ризик ударів по інфраструктурі. Аби не вкладатися в енергозатратне довготривале зберігання, дрібні виробники продають урожай тут і зараз. Це штучно «притискає» ціни донизу внутрішнім ринком і зрізає потенціал підвищення.

При цьому попит на борщовий набір в Україні формується майже повністю всередині країни. Як пояснюють аналітики, борщові овочі — це традиційно внутрішній продукт: ми або самі себе забезпечуємо, або, якщо раптом неврожай по якійсь позиції, точково підтягуємо імпорт із Польщі, Молдови, Румунії чи навіть Нідерландів. Тобто ані рекордний врожай картоплі в ЄС цього сезону, ані провали врожаю десь за кордоном істотно не штовхають наші ціни вгору чи вниз. Український борщовий ринок живе за логікою «скільки зібрали тут — стільки й коштує».

Цю ж тенденцію підтверджує і Національний банк України. У жовтневому інфляційному звіті НБУ вказано, що протягом наступних трьох кварталів (тобто приблизно найближчі дев’ять місяців) картопля та інші овочі борщового набору в Україні мають залишатися дешевшими, ніж торік. Регулятор пояснює це хорошими врожаями і надлишком пропозиції, у тому числі продукції середньої якості, яку фермери не можуть довго тримати і змушені зливати на ринок за мінімальною ціною. Так, наприклад, вартість цибулі цієї осені опустилася до найнижчого рівня з початку 2022 року.

Водночас є важливе застереження. Не всі овочі поводяться однаково. Тепличні культури вже йдуть угору в ціні: томати й огірки дорожчають після завершення ґрунтового сезону і скорочення поставок із теплиць. Тобто «дешевий борщ» — так, але «дешевий салат з помідорами взимку» — ні. Це класична сезонність, коли тепличний овоч стає практично делікатесом.

Що це означає для споживача зараз? По-перше, борщовий набір до кінця року залишиться одним із небагатьох продуктів, який не тисне так сильно на гаманець. По-друге, купувати «про запас» картоплю, цибулю чи капусту має сенс, але з поправкою: умови зберігання у квартирі чи підвалі теж важливі. Саме відсутність якісних сховищ змушує аграріїв скидати товар, і ця ж причина може призвести до локального дефіциту якісного продукту вже пізньою зимою. На це натякають і аграрні асоціації, попереджаючи, що після піку пропозиції поступово може піти невелике зростання через витрати на зберігання.

НБУ при цьому очікує, що загалом низькі ціни на борщовий набір і картоплю допоможуть стримувати продовольчу інфляцію на старті 2026 року. Для бюджету домогосподарств це означає просту річ: обов’язкові базові продукти харчування (борщ, суп, гарніри) будуть відносно доступними, навіть якщо фрукти й тепличні овочі залишаться дорожчими.

Наше джерело повідомило, що на останній нараді в штабі "УДАРу" було прийняте рішення щодо участі Володимира Кличка у наступних президентських виборах. Відзначимо, що саме Володимир, а не його брат Віталій, очолить "Українську команду", волонтерський проект партії "УДАР", під час парламентських виборів. Протягом цього часу активно ведеться підготовка бази через залучення волонтерів, керівником якої є Артур Палатний, а також здійснюється робота з приваблення західних інвесторів, де Володимир Кличко має досить впливові зв'язки. Нагадаємо, що в лютому минулого року Київський міський голова Віталій Кличко та його брат Володимир передали 130 FPV-дронів та квадрокоптерів Mavic-3 українським бійцям на сході країни. Також, нещодавно Володимир Кличко відвідав батальйон "Свобода", 28 бригаду Лицарів Зимового Походу та 72 бригаду Чорних Запорожців на передовій на Донбасі. Його активна підтримка військових та зусилля у забезпеченні найсучаснішим обладнанням свідчать про глибоке зацікавлення та готовність до дій в складні часи для України.

• Володимир Кличко готується до участі в наступних президентських виборах і очолить "Українську команду" під час парламентських виборів, що свідчить про його політичну активність та амбіції.

• Підготовка бази через залучення волонтерів і робота з приваблення західних інвесторів є важливими аспектами стратегії Кличка у політичній арені.

• Дії братів Кличків у напрямку підтримки українських військових, передача їм сучасного обладнання та відвідування військових підрозділів на передовій свідчать про їхню підтримку та залученість до важливих питань національної безпеки.

• Активна позиція Володимира Кличка та його братів у справі підтримки військових допомагає підвищити їхню популярність та довіру серед громадськості.

• Усі ці фактори вказують на те, що Володимир Кличко виявляє себе як активний гравець на політичній сцені та виражає свою готовність брати участь у важливих процесах для майбутнього України.

У світському середовищі з новою силою спалахнули розмови про можливе відродження культового телепроєкту «Танці з зірками». Причиною хвилі обговорень став натяк Юрія Горбунова, продюсера й телеведучого, який у мережі не лише поділився сімейними фото, а й дав зрозуміти, що на телебаченні може готуватися щось особливе. Його слова стали приводом для палкої дискусії у свіжому випуску програми #ністиданісовісті, де цю тему докладно розглянули ведучі Євген Фешак, Артур Адамов та Наталія Тур.

У розмові, що переросла у живу суперечку про актуальність танцювального формату, Євген Фешак висловив переконання, що шоу має всі шанси повернутися на екрани. Він зазначив, що за роки відсутності «Танці з зірками» не втратили своєї ценності й залишаються впізнаваним брендом, який здатен знову об’єднати глядачів навколо яскравих постановок і щирих емоцій.

Колега Фешака, ведучий Артур Адамов, також поставився до ідеї скептично. Він нагадав, що навіть шоу «Голос» свого часу довелося переносити до Польщі через неможливість організувати безпечні прямі ефіри в Україні. За його словами, формат «Танців з зірками» теж прив’язаний до живих виступів і голосування в реальному часі, що суттєво ускладнює його реалізацію в нинішніх умовах.

Натомість Наталія Тур не погодилася з найжорсткішими закидами, які лунають щодо можливого відновлення проєкту. Вона нагадала, що попри війну в Україні вже виходять гумористичні й розважальні програми, а глядачам потрібні емоційні «вікна» для відпочинку та перезавантаження. На її думку, новий сезон «Танців з зірками» міг би бути побудований на більш ліричних, чуттєвих постановках, що відображають переживання людей у воєнний час, а не просто на класичній розвазі.

У підсумку ведучі зійшлися на тому, що, якби шоу й поверталося, воно мало б отримати чітку соціальну місію. Євген Фешак зазначив, що було б правильно, якби подібні великі проєкти поєднували розвагу з суспільно важливою метою — наприклад, збором коштів на підтримку ЗСУ, допомогу пораненим, переселенцям чи дітям, які постраждали від війни.

Поки що повернення «Танців з зірками» офіційно не анонсоване, але сама поява цієї теми в публічній дискусії та натяк Горбунова свідчать: українське телебачення поступово шукає баланс між воєнною реальністю й потребою глядачів у якісному емоційному відпочинку.

2024 рік може стати вирішальним для економіки України, що опиняється в складному фінансовому становищі. Народний депутат Ярослав Железняк, цитуючи матеріали міжнародних видань, зокрема The Economist, зазначив, що відсутність чітких рішень Євросоюзу щодо подальшої підтримки може призвести до того, що Україна опиниться на межі банкрутства вже до лютого наступного року. Така ситуація може мати катастрофічні наслідки для державного бюджету, що вже сьогодні вимагає значних фінансових вливань з боку міжнародних партнерів.

Один із найбільших ризиків, на які звертає увагу Железняк, полягає не лише в кількості обіцяних коштів, а й у тому, чи вдасться європейським країнам узгодити спільну стратегію допомоги Україні. Відсутність чіткого механізму фінансової підтримки створює серйозні невизначеності для українського уряду, який залежить від зовнішніх інвестицій та кредитів для покриття дефіциту бюджету.

У результаті маємо парадокс: про великі суми говорять, але жодної впевненості немає — ні коли вони надійдуть, ні на що саме їх дозволять витрачати. Железняк каже, що нині під питанням не тільки сам кредит у сотні мільярдів євро під російські активи, а й сфери його використання: оборона, бюджетні дірки, відновлення інфраструктури. Кожна з країн намагається нав’язати власні умови, і це затягує рішення.

Ще один чутливий момент, на який звертає увагу The Economist і який цитує депутат, — ставлення партнерів до ризику корупції в Україні. Західні уряди визнають, що українська оборонна промисловість навчилася швидко виробляти дрони та інші технології, які реально працюють на фронті. Але при цьому залишається недовіра до прозорості розподілу коштів. Для частини європейських столиць це аргумент не поспішати з прямими інвестиціями у військові програми всередині України.

Узагальнюючи цю позицію, Железняк описує ситуацію так: запас міжнародної підтримки обмежений у часі; у лютому ми можемо підійти до точки, коли без зовнішніх грошей бюджет просто не зведеться; навіть якщо ЄС погодиться на новий пакет, немає впевненості, що ці кошти справді підуть на критичні потреби, а не застрягнуть у політичних торгах між столицями Євросоюзу. І все це відбувається на тлі того, що український уряд всередині країни продовжує анонсувати програми підтримки бізнесу й соціальні ініціативи, тоді як зовнішні партнери бачать першочерговим питанням виживання бюджету й фінансування оборони.

Таким чином, і The Economist, і цитований ним Железняк описують один і той самий ризик: фінансова стійкість України тепер залежить не стільки від суми обіцяної допомоги, скільки від здатності ЄС домовитися й довіряти Києву в питанні використання цих грошей.