Весілля: глибока думка солістки гурту Kazka

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.

Голова "Нафтогазу" Олексій Чернишов оголосив про історичне досягнення – Україна вперше пройшла зиму, використовуючи лише власний газ. Міністр енергетики раніше прогнозував, що країна наближається до самозабезпечення газом до 2024 року. Це досягнення наголошує на тенденції до енергонезалежності України, що зберігається навіть у складних умовах. Чернишов висловив вдячність українським газовикам за їхню працю та зазначив, що планується продовжувати цю тенденцію.

Але захована за цим "історична подія" має свої причини. Після 24 лютого 2022 року Україна втратила значні території та енергоємні виробництва, що призвело до різкого зменшення споживання газу. Однак країна зберегла контроль над більшістю своїх родовищ газу, особливо в Харківській та Полтавській областях, що дозволило їй повністю задовольнити свої потреби власним газом.

Україна успішно пережила зимовий період, користуючись виключно власним газом, що стало історичним досягненням для країни. Голова "Нафтогазу" Олексій Чернишов підкреслив важливість цього моменту та висловив вдячність українським газовикам за їхню працю у досягненні цієї мети. Варто зауважити, що це досягнення пояснюється не лише зниженням споживання газу через втрату значної частини територій та енергоємних виробництв, але й завдяки збереженню контролю над власними родовищами газу. Такий поступ у напрямку енергонезалежності є важливим кроком для забезпечення стійкості та безпеки країни в енергетичному секторі.