Від початку повномасштабної війни Росія вбила понад 12 тисяч мирних жителів, ще майже 28 тисяч поранено

Військовий експерт Костянтин Машовець висловив свою аналітичну оцінку щодо гіпотетичного сценарію значного збільшення військової присутності на території України. На його думку, такий крок несе в собі суттєві ризики та виклики для ініціаторів.

Після казкового збагачення під час війни, деякі з них знайшли новий спосіб захистити свої статки від перевірок та державного контролю – через розлучення. Як саме це відбувається і хто із скандальних політиків ховає свої багатства за “спідницями” колишніх дружин?

Журналісти видання НЕНЬКА ІНФО провели власне розслідування. І ось що вдалося дізнатися.

Микола Тищенко: розлучення не без вигоди

Микола Тищенко, один із найскандальніших українських політиків, розлучився з дружиною Алою Барановською на початку 2023 року. Невдовзі після цього у його декларації з’явилося понад 12 мільйонів гривень як “подарунок” від колишньої дружини. Ця ситуація викликала підозри, оскільки походження цих коштів так і залишилося незрозумілим. Після цього Тищенко опинився під вартою за напад його охоронця на військовослужбовця, що ще більше привернуло увагу до його діяльності. Відзначимо, що цей “подарунок” став чудовою можливістю уникнути подальших питань щодо походження коштів.

Степан Івахів: “король нерухомості” без власного житла

Не можемо не згадати про Степана Івахіва. Український підприємець, депутат партії “За майбутнє”, співвласник мережі автозаправок WOG. Примітно, що у 2021 році Івахів увійшов до рейтингу найбагатших українців, посівши 58 сходинку. Тоді його статки оцінили у 180 мільйонів доларів. Проте його декларація викликала занепокоєння у Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), оскільки була визнана ризиковою, тобто такою, що могла не відображати всі доходи чи майно.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Івахів намагався втекти з країни, вивозячи з собою 310 тисяч доларів. Ця спроба зазнала невдачі, і невдовзі після цього депутат розлучився з дружиною.

За інформацією порталу YouControl, після розлучення його статки зменшилися на 21%. Проте, загальна вартість майна його родини все ще оцінюється в 236 мільйонів гривень. Що цікаво, Івахів не задекларував жодного особистого житла чи автомобіля. Усе майно, включаючи чимало земельних ділянок, елітні автівки, дачі, ювелірні прикраси та одяг відомих брендів, тепер належить його колишній дружині Світлані.

Колишня дружина Івахова володіє чотирма земельними ділянками в селі Липини Волинської області, житловим будинком на 300 квадратних метрів, дачним будинком такого ж розміру, садовим будинком на понад 200 квадратних метрів у селі Пульмо, господарською будівлею на 650 квадратних метрів, квартирою в Києві на 200 квадратних метрів та ще однією на 146 квадратних метрів. У колишньої також є квартира на 450 квадратних метрів, що знаходиться у процесі побудови, а також квартира в Липинах на 876 квадратних метрів, котра перебуває у спільній власності з іншими особами.

Цікаво, що Івахів, співвласник мережі автозаправок WOG, у своїй декларації не вказав жодного автомобіля, а задекларував лише причеп за 10 тисяч гривень. Колишня дружина Світлана, навпаки, володіє дорогими автівками, зокрема Porsche Cayenne 2018 року та Toyota FJ Cruiser 2009 року. Це викликає підозри щодо справжньої мети його розлучення. Чи не є це спробою приховати статки? Декларації та реальність: майно депутата та його родини

Вадим Столар: “збіднілий” мільйонер

Ще один приклад — Вадим Столар. Здобув популярність як політик і бізнесмен, пов’язаний із ОПЗЖ. Після заборони ОПЗЖ він приєднався до депутатської групи “Відновлення України”. Проте, його кар’єра не обійшлася без скандалів: Столар фігурує в журналістських розслідуваннях, де його звинувачують у корупційних схемах разом з головою ОП Андрієм Єрмаком.

Його статки за 2023 рік зменшилися на 98%, складаючи тепер лише 5 мільйонів гривень. Однак, до розлучення зі своєю дружиною Інною Майструк, родина Столара мала значний пакет нерухомості та коштовностей.

На Інну Майструк були оформлені будинок під Києвом на понад 900 квадратних метрів, будинок на 100 квадратних метрів, садовий будинок, житловий будинок на 2000 квадратних метрів у Козині, господарська будівля на 280 квадратних метрів, та близько 10 земельних ділянок під Києвом, більшість з яких вартують мільйони гривень. Крім того, Майструк орендувала квартиру в Монако площею 600 квадратних метрів і пентхаус на 500 квадратних метрів в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Столар також володіє колекцією антикваріату, в тому числі антикварними меблями, картинами, винами та іншими предметами розкоші. Попри це, у своїй декларації він вказав, що після розлучення його майновий стан суттєво погіршився.

Ще цікавіше те, що за даними розслідувань, навіть попри зменшення офіційних статків, Вадим Столар продовжує володіти значними сумами за кордоном. Зокрема, на острові Домініка у нього залишилося понад 3 млн доларів, понад 2 млн євро в Австрії і 700 тис. доларів у Дубаї. Це наводить на думку, що розлучення могло бути частково мотивоване не тільки особистими причинами, але й фінансовою стратегією.

У висновку залишається питання: чи дійсно ці політики та їхні колишні дружини розійшлися через особисті проблеми, чи це був продуманий хід для захисту активів? Відповідь залишається відкритою, але факти говорять самі за себе. Такий спосіб уникнення відповідальності не новий, але його масштабність вражає.

Схоже, що деякі українські депутати готові йти на будь-які хитрощі, аби зберегти свої багатства. Що ж, побачимо, як буде розгортатися ситуація далі.

Теза про "русский город Киев" стала заголовною темою у російських медіа, проте наразі не спостерігається концентрації сил та створення ударних угруповань для можливого нового походу на Київ. Експерти зазначають, що формування таких угруповань у Білорусі або російських областях буде помітним для розвідки. Російській армії вже не вдасться досягти оперативної раптовості, яка була в лютому 2022 року, коли російські десантно-штурмові колони швидко дійшли до передмість Києва.

У лютому 2022 року російські батальйонно-тактичні групи рушили на Київ з кількох напрямків, але основними ударними силами були угруповання, що пройшли через Чорнобильську зону та з боку Дніпра. Проте росіяни не змогли здійснити десант у Гостомелі або в аеропорту у Василькові.

Аналіз британського Королівського інституту досліджень оборони та безпеки показує, що головним напрямом була "північна вісь" з метою оточення та захоплення Києва. Російські сили були розділені на дві групи, одна з Білорусі та інша з російської території. Обидві групи мали важливі завдання для забезпечення успішного наступу.

Усі ці фактори свідчать про те, що хоча загроза атаки на Київ залишається, але підготовка до неї може бути ускладненою і менш ефективною порівняно з минулим.

Невизначеність у цифрах, пов'язана з чисельністю та озброєнням російських батальйонно-тактичних груп (БТГр), пояснюється різноманітністю їх складу та зброєю. За даними RUSI, росіяни мали намір виконати всі свої основні бойові завдання протягом десяти днів вторгнення, а після цього здійснити зачистку ЗСУ та "націоналістичних підрозділів". Планувалося, що анексія України мала завершитися до серпня 2022 року.

Навіть з урахуванням успіхів на півдні України, де російські війська швидко виступили до Криму та оточили Маріуполь, всі плани росіян з першого наступу на Київ зірвало протистояння ЗСУ. Ефективні дії українських маневрених піхотних підрозділів, розвідки та артилерії, а також протиповітряна оборона допомогли українським силам відстояти місто та відновити координовану оборонну діяльність.

За аналізом Генштабу ЗСУ, невдалі спроби російських військ продовжувалися до 19 березня, після чого вони перейшли до оборони та почали окопуватись. Контрнаступ українських сил дозволив визволити територію Київщини від залишків російських військ до квітня.

Хоча амбіції Росії захопити Київ періодично згадуються у російських медіа та серед політиків, підготовки до нового походу зараз не спостерігається, зазначають військові. Командувач оперативно-стратегічного угрупування ЗСУ "Північ" Сергій Наєв відзначав відсутність збільшення сил противника у січні, що підтверджується відсутністю накопичення ворожих сил у Київському напрямку.

Інформація про кількість російських військових біля півночі України та біля українського кордону з Білоруссю залишається невизначеною, але говориться про наявність угруповань розміром близько 20 тисяч військових. Попри це, офіційних повідомлень про збільшення кількості російських сил на "київському" напрямку не надходило. Голова ГУР МО Кирило Буданов висловив сумніви у планах російської армії знову атакувати Київ, вказавши на відсутність підтвердження таких замірів.

Незважаючи на це, всі опитані військові експерти визнають, що можливий новий наступ на Київ. Роман Погорілий зазначає, що загроза може виникнути з будь-якого напрямку, але шлях через Білорусь є найбільш коротким. Однак зараз немає даних про глибоку підготовку російських сил до атаки на Київ.

Тарас Чмут зазначив, що загроза повторного наступу на Київ зросла в останні місяці, і підкреслив, що Україна готується до можливого наступу. Він підкреслив, що війна має свої власні закономірності, і відзначив, що рік буде складним.

Зокрема, існують чіткі сигнали, які можуть свідчити про підготовку нового наступу на Київ з Білорусі або найближчих до міста областей Росії. Ці індикатори були помічені й у лютому 2022 року, але тоді їх інтерпретували як елементи політичного тиску з боку Москви.

Під час розгортання російських сил можна очікувати деяких ознак, що свідчать про це. Військові експерти зазначають, що таке розгортання може стати відомим принаймні за місяць до початку реальних дій, оскільки великі переміщення військ не можна приховати в умовах супутникового спостереження. Проте російське командування може імітувати наступ на Київ, щоб відволікти увагу від інших напрямків.

Важливо пам'ятати, що реальний наступ на Київ буде відрізнятися від дій диверсійних груп, які постійно активні на півночі України, але не завжди відображаються в інформаційних зведеннях. Це може бути лише загальновійськова операція з великою кількістю російських військових.

Одним із основних індикаторів нового наступу на Київ може стати нова хвиля відкритої мобілізації в РФ. Проте аналітики зауважують, що це залежатиме від стратегії, обраної російським військово-політичним керівництвом. Якщо їхня мета полягає у збереженні контролю над захопленими територіями, то мобілізація може бути прихованою. В іншому випадку, якщо росіяни готуються до нових дій, то це може бути відображено в оголошенні масштабної мобілізації.

Варто також враховувати можливість, що після президентських виборів у РФ 15-17 березня може відбутися нова хвиля мобілізації росіян. Такі можливості розглядає рекрут легіону "Свобода Росії" та колишній адвокат Олексій Барановський.

Логіка тут проста: після березневої "електоральної процедури", яку Кремль перетворює фактично на референдум підтримки війни, руки Путіна будуть остаточно розв’язані. Це не лише стосується України, а й життя самого населення Росії. Після того, як 80% віддали свою підтримку Путіну, він отримує вільну руку для втручання.

Путін може вважати, що його армія вже настільки підготовлена, що зможе повторити марш на Київ за три дні. Однак результат буде тим самим, а можливо, ще катастрофічнішим для Кремля. Українські сили готові відбити новий наступ на Київ, а легіон "Свобода Росії" приєднається до оборони згідно з поставленими завданнями.

Для повторного наступу на Київ росіянам потрібно буде зосередити десятки тисяч бійців і величезну кількість техніки. Ураховуючи підготовку української армії на півночі, це означає значно більше угруповання сил. Зрозуміло, що тепер без "оперативної раптовості" вже неможливо очікувати стрімкого просування російських колон на БМД і БМП углиб Київщини на десятки кілометрів за день, як це було під час попередніх атак. Однак це не означає, що загроза для Києва зникає.

Тема може стати актуальною в будь-який момент. Потенційними напрямками нового великого наступу можуть бути інші міста або об'єкти, такі як Харків, Хмельницька чи Рівненська атомна електростанція. Важливо зрозуміти, що війна торкнеться всіх, і від неї не відійти. А ті, хто відмовиться воювати за амбіції Путіна в складі армії окупації, можуть опинитися в набагато більш складному положенні.

У висновку слід зазначити, що стаття розкриває потенційні загрози з боку Росії та можливі сценарії подальшого розвитку ситуації в Україні. Зокрема, обговорюється можливість нового наступу на Київ з боку російських військ та вказується на підготовку України до цього варіанту розвитку подій. Зазначається, що деякі російські експерти вважають, що результати майбутніх президентських виборів у Росії можуть вплинути на ситуацію в Україні. Також стаття підкреслює важливість готовності України до можливого наступу та необхідність уважного моніторингу рухів російських військ.

Судова інстанція у Фінляндії винесла вирок професору Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку в Одесі Олександру Ганчеву, визнавши його винним у систематичному незаконному стягненні грошей з українців, які працювали на фермах країни. Як повідомив фінський суспільний мовник Yle, слідство встановило, що викладач, який має науковий ступінь доктора історичних наук, протягом багатьох років займався посередницькою діяльністю з організації сезонної праці українських громадян у Фінляндії.

За даними прокуратури, починаючи з 2000-х років, Ганчев налагодив схему, за якою заробітчани сплачували йому певну суму за послуги з працевлаштування, хоча офіційно така діяльність не мала законного підтвердження. Його клієнтами ставали сотні українців, що прагнули знайти роботу у сільськогосподарському секторі Фінляндії. Гроші, які збиралися під виглядом організаційних внесків, використовувалися не лише для покриття витрат на поїздку, а й приносили посереднику значний прибуток.

У 2024 році з’ясувалося, що він вимагав з кожного працівника по 60 євро щомісяця, нібито «за консультаційні послуги». За відмову платити професор погрожував людям втратою статусу біженця.

Фінський суд постановив, що такі дії є порушенням законодавства, оскільки витрати на посередництво мають покривати роботодавці, а не самі працівники. Таким чином, отримані Ганчевим кошти визнано незаконними.

Під час судового розгляду професор заперечував звинувачення, заявивши, що збирав гроші лише за консультації, а не за працевлаштування. Водночас він визнав, що «межа між консультаціями і працевлаштуванням справді є розмитою».

Попри рішення суду, Олександр Ганчев не визнав своєї провини і продовжує рекламувати свої послуги в соціальних мережах. На сайті його компанії A.Ganchev HR Consulting and Recruitment зазначено близько двадцяти фінських сільськогосподарських підприємств, зокрема полуничних ферм, з якими він нібито співпрацює.

На офіційному сайті Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку вказано, що Ганчев працює у сфері вищої освіти з 2006 року. Він викладає дисципліни «Історія України та Історія української культури», а також «Історія України та державотворення».