Відкриття кордону з Польщею: Шмигаль розповів про необхідні “болісні компроміси”

Українська співачка Наталя Дзеньків, відома під сценічним ім’ям Lama, поділилася подробицями знайомства зі своїм нареченим Романом, який молодший за неї на сімнадцять років. В інтерв’ю артистка вперше відкрито розповіла, як між ними зародилися почуття, наголосивши, що їхній зв’язок — це не про вік, а про глибоку духовну близькість.

За словами співачки, доленосна зустріч відбулася під час відпочинку на узбережжі Херсонської області. Після складного періоду в особистому житті та розриву з колишнім продюсером Віталієм Телезіним, Lama вирішила провести кілька днів у колі друзів, аби відновити сили. Саме тоді, у невеликому готелі біля моря, вона познайомилася з Романом — спокійним і врівноваженим чоловіком, який, як з’ясувалося, не має жодного стосунку до шоу-бізнесу.

«Я з подружками поїхала у Херсонську область. Там був класний готельчик, де ми й познайомилися. Пройшло три місяці, і я помітила, що це моє. Ми розговорилися, і я зрозуміла, що ми як споріднені душі. У нас світогляди однакові. Він такий духовний, магічний. Воно само собою сталося», — поділилася Наталя.

Артистка уточнила, що їхні стосунки тривають уже дев’ять років. Попри тривалу зв’язок, пара досі формально не оформила шлюбних відносин; Lama називає свого партнера «нареченим». В інтерв’ю також згадано, що Роман працює фінансовим аналітиком і не пов’язаний із музичною індустрією. Раніше закохані пояснювали, чому не планують мати дітей, але деталі цього рішення Lama не розкривала в поточній бесіді.

Історія стосунків Lama викликала інтерес у шанувальників та медіа: з огляду на вік нареченого та різницю в професійних світах, пара демонструє, за словами Наталії, міцне емоційне порозуміння і духовну сумісність. Виконавиця підкреслила, що випадковості іноді бувають доленосними, і нинішній зв’язок вона сприймає як подарунок долі після болісного розриву.

В Україні оприлюднено дані про масштабне порушення серед працівників органів прокуратури, яке роками залишалося поза увагою. За результатами масштабної перевірки встановлено, що 74 прокурори втратили свої посади через оформлення фіктивних інвалідностей, а ще 66 тимчасово відсторонені від виконання службових обов’язків до завершення дисциплінарних процедур. Про це повідомив генеральний прокурор Андрій Кравченко, акцентуючи, що йдеться не про поодинокі випадки, а про системну схему, яка діяла тривалий час.

За наданою інформацією, кілька кримінальних проваджень щодо працівників, котрі незаконно отримали статус осіб з інвалідністю, уже розглядаються в судах. Ці справи мають стати прецедентом для очищення системи та сигналом, що уникнути відповідальності більше не вдасться. Кравченко наголосив, що протягом багатьох років тема зловживань із довідками про інвалідність залишалася фактично забороненою для обговорення: одні закривали на це очі, інші вважали проблему несуттєвою, а хтось прямо користувався можливістю обходити закон на власну користь.

Кравченко додав, що розслідування та перевірки щодо фальшивих інвалідностей продовжуватимуться, а прокуратура має намір забезпечити повну відповідальність за такі зловживання. Водночас він наголосив на важливості очищення системи та підвищення довіри до органів прокуратури.

Експерти зазначають, що виявлення фальшивих інвалідностей серед правоохоронців свідчить про системні проблеми контролю та потребу в додатковому аудиту персоналу, щоб запобігти подібним порушенням у майбутньому.

Українська енергетика: стратегія в умовах війни

У країні, де кожен крок пов'язаний з військовою стратегією, енергетика стає важливою ланкою у забезпеченні національної безпеки та економічного розвитку. Економіст Володимир Омельченко настоює на необхідності стратегічного розгляду майбутнього енергетики України. Справді, ситуація вимагає негайних рішень, але питання про будівництво нових блоків атомних електростанцій залишається відкритим.

Спірне питання полягає в тому, чи потрібно Україні інвестувати в нові блоки АЕС. Омельченко завжди підтримував ідею, що енергетичний розвиток країни неможливий без росту відновлюваної енергетики, нових атомних блоків та сучасних систем енергозбереження. Загалом Україна втратила значну частину своїх енергетичних потужностей через воєнні дії, а старі ТЕС перебувають у катастрофічному стані.

Зараз українська енергетика знаходиться в кризовій ситуації: резерви потужностей обмежені, а існуючі електростанції потребують термінового ремонту. У таких умовах розумним вирішенням може стати відновлення та модернізація існуючих об'єктів, а також розвиток децентралізованих проектів, таких як сонячні та вітрові електростанції, біоенергетика та газові установки.

Співвідношення витрат та термінів реалізації також піддається сумнівам. Будівництво чотирьох нових атомних блоків вимагатиме значних інвестицій та багато років на завершення. При цьому виникають два важливих питання: звідки взяти кошти при існуючих фінансових проблемах та чи є сенс витрачати мільярди на проєкт, який не принесе результатів протягом тривалого часу?

У цей складний період для України потрібно уважно аналізувати всі альтернативи та приймати стратегічно обґрунтовані рішення, що забезпечать не лише енергетичну безпеку, а й економічний розвиток країни.

Відповідно до експертного аналізу, умови війни ставлять під серйозне сумніви не лише плани на будівництво нових блоків атомних електростанцій, але й їхню фінансову реалізацію. Перше питання, яке породжується — звідки можна отримати необхідні кредити для НАЕК "Енергоатом", особливо враховуючи складну фінансову ситуацію в країні та обмежену платоспроможність споживачів, що лімітує можливість підвищення цін на електроенергію.

Друге питання щодо пріоритету фінансування в умовах обмеженої допомоги та військової кризи визначається очевидно: пріоритет повинен бути наданий потребам Збройних Сил, без яких немає можливості зупинити ворога. У такій ситуації, питання доцільності витрат на будівництво нових атомних блоків стає вкрай актуальним.

Хоча Україна безумовно потребує розвитку ядерної енергетики, вибір проектується з низкою нюансів. Плани будівництва чотирьох атомних блоків, які передбачають використання російського та американського проєктів реакторів, викликають певні сумніви. Особливо варто звернути увагу на обрання російського дизайну, що може створити додаткову залежність від постачальника технологій та обладнання.

Наразі, здається, доцільніше зосередитися на розробці техніко-економічних обґрунтувань для проєктів будівництва нових атомних блоків, а також на створенні незалежного регулюючого органу, що дозволить забезпечити ефективне управління та контроль за ядерною енергетикою. Такий підхід дозволить країні готуватися до майбутнього, забезпечуючи безпеку, економічний зріст та незалежність у сфері енергетики.

У висновках до цієї статті можна зазначити наступне:

• Умови війни та складна економічна ситуація ставлять під сумнів можливість та доцільність будівництва нових атомних блоків електростанцій в Україні.

• Фінансові обмеження та пріоритетні потреби Збройних Сил вимагають обґрунтованих рішень щодо використання коштів, що змушують переосмислити інвестиції у ядерну енергетику.

• Вибір проекту будівництва нових атомних блоків потребує ретельного аналізу та урахування не лише технічних аспектів, а й політичних та економічних факторів.

• Розробка техніко-економічних обґрунтувань, створення незалежного регулюючого органу та активна підтримка децентралізованих проектів в енергетиці можуть стати більш перспективними напрямками розвитку української енергетики в умовах війни та економічної нестабільності.