Відомий український співак EL Кравчук поділився архівним фото українських зірок 90-х

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Експерти Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” пояснили, що панічна атака може виникати без видимих причин, коли тіло помилково переходить у режим “бийся або біжи”, навіть коли реальної загрози немає. Це часто трапляється через стрес, перевтому, емоційне вигорання або інші фактори.

Симптоми панічної атаки включають:

Щоб зменшити прояви панічної атаки, можна скористатися технікою “5–4–3–2–1”, яка полягає в концентрації на навколишніх речах та відчуттях. Якщо ж атаки повторюються і значно впливають на життя, необхідно звернутися до фахівця.

Підтримка лікаря допоможе визначити причини і розробити стратегію боротьби з панічними атаками, що можуть ставати серйозною проблемою, якщо залишаються без уваги.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Проблема в тому, що як таким бізнесом Максим Кріппа ніколи не займався, а всі його “величезні капітали” насправді легалізовані в Україні гроші російського православного олігарха Костянтина Малофєєва, який уже не перший рік поспіль оббиває пороги Кремля з проханням запустити власний політичний проект консервативно-патріотичного спрямування.

Практично всю діяльність Костянтина Малофєєва, а отже і Максима Кріппи, курує Друга служба ФСБ РФ. Щодо діяльності в РФ, то там основними задачами Малофєєва є поширення “православних цінностей” та робота російським патріотичним середовищем, жителями ТОТ ДНР/ЛНР, та так званими “добробатами”. Як результат, Малофєєву дали можливість завести своїх людей в Думу та безперешкодно вести бізнес.

Стосовно діяльності російського православного олігарха в Україні, то безумовно, самим цінним напрацюванням Малофєєва є “українець за паспортом” Максим Кріппа, адже українське походження відкриває двері для безперешкодної скупки нерухомості та медіа активів, а також для легалізації розвідувальної діяльності під прикриттям фінансування української кіберспортивної команди.

Наразі основною проблемою для Максима Кріппи є відмежування від російських олігархів та спецслужб, а також пояснення українському суспільству походження мільйонних статків для купівлі об’єктів, на кшталт готелю Україна. Для цього піарники Максима Кріппи, крім зачистки в мережі Інтернет любих згадок прізвища Кріппи разом з Малофєєвим, запустили “однотипну історію про досягнення успіху бізнесмена з Броварів”.

Водночас, щоб хоч якось обґрунтувати походження статків, Максим Кріппа, імовірно за рекомендацією Другої служби ФСБ, здійснює інвестиції в IT-сферу – від розробки ігор до кіберспорту.

Нагадаємо, що свою кар’єру Максим Кріппа розпочинав “Ростелекомі” Костянтина Малофєєва, з просування онлайн казино під брендом “Вулкан”. Але проблема полягала в тому, що в Росії ця діяльність заборонена законом. І просто так там працювати в цій сфері не можливо. Але за Криппою стояв Малофєєв, а за Малофєєвим Друга служба ФСБ.

Ба більше – починав Максим Криппа свою роботу з просування «вулканів» у мережах «Ростелекома» дистанційно, з Києва, де був розташований його офіс. Працював він разом зі ще одним вельми цікавим персонажем української IT-сфери, Максом Поляковим, у якого виникли проблеми з Держдепом США саме через зв’язки з росіянами.

За інформацією наших джерел, Костянтин Малофєєв під кураторством Другої служби ФСБ намагався “зліпити” з Максима Полякова другого “Кріппу”, та за російські кошти інтегрувати його в IT-сферу США, але реалізації плану завадила злагоджена робота місцевих спецслужб.

На початку 2010-х Максим Кріппа отримував дві третини свого прибутку з Росії, а напередодні Майдану виїхав до Москви. Чи було збігом те, що 2014 року колишній консультант Малофєєва з піару Олександр Бородай став першим главою ДНР – невідомо. Як і те, що екс-начальник служби безпеки Малофєєва Ігор Гіркін (Стрєлков) обійняв посаду міністра оборони цієї “республіки”.

Саме ці зв’язки та походження капіталів ретельно приховує Максим Кріппа.

Козацьких гетьманів зазвичай уявляють як постатей із булавою, очільників переможних походів та творців державних традицій. Проте політична історія України XVII–XVIII століть значно складніша за романтизовані образи підручників і літературних переказів. Це була епоха, що більше нагадувала напружений політичний трилер, наповнений боротьбою за вплив, швидкими змінами союзів, втручанням великих держав і драматичними поворотами, які визначали долю козацької державності.

У цей період козацька старшина жила в умовах постійного протистояння між внутрішніми амбіціями та зовнішніми імперськими інтересами. Після визвольної війни Богдана Хмельницького на українські землі з різних боків впливали Річ Посполита, Московське царство, Османська імперія та Кримське ханство, кожне з яких прагнуло підкорити або принаймні контролювати територію Гетьманщини. Гетьмани, обираючи шлях між цими силами, мусили вести тонку дипломатичну гру, де кожне рішення могло зміцнити владу або ж завершитися поразкою, вигнанням чи навіть смертю.

палацових переворотів,

замовних убивств,

інформаційних кампаній,

змов старшини,

інтриг іноземних держав,

отруєнь та розстрілів,

шпигунства та таємних агентів сусідніх імперій.

Історик Кирило Галушко зазначає, що українська політична еліта того часу жила в умовах, коли “зрада була звичайною стратегією виживання”.

Одним із яскравих прикладів стала змова проти Івана Виговського після Гадяцької угоди 1658 року. Попри спроби Виговського вирвати Україну з-під московського контролю, старшина звинуватила його у “служінні полякам”. У 1664 році гетьмана заарештували та стратили пострілом за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, який пішов на васальні відносини з Москвою, загинув у 1668 році під час зустрічі з Петром Дорошенком. Замість переговорів відбулася кривава розправа, що, за однією з версій, була частиною московської політичної гри.

У 1687 році відбувся перший український “двірцевий переворот”: гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської підтримки на користь Івана Мазепи, звинувачуючи його у зраді та амбіціях, попри відсутність реальних доказів. Самойловича заслали до Сибіру.

XVIII століття стало часом отруєнь, таємних вбивств, московських спецоперацій та суперництва серед козацької старшини. Навіть Іван Мазепа став жертвою масштабної інформаційної кампанії Москви: фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини були спрямовані на дискредитацію гетьмана.

Уроки Гетьманщини важливі й сьогодні. Політична боротьба того часу демонструє, що інтриги, фейки, змови та агентурні ігри були невід’ємною частиною української політики, а зовнішній тиск і маніпуляції залишаються актуальними і для сучасної держави.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Для атаки окупанти використали широкий арсенал, зокрема крилаті ракети повітряного базування, балістичні ракети типу KN-23, KN-24 та Іскандер-М, а також дрони Shahed та інші, схожі за характеристиками. Коли крилаті ракети вже підходили до Києва, противник одночасно завдав балістичного удару, що значно ускладнило роботу українських сил протиповітряної оборони. Завершилася атака новою хвилею дронів.

У ході повітряного бою сили української ППО змогли знищити кілька крилатих і балістичних ракет, а також близько десятка ворожих безпілотників. Точні дані щодо типів збитого озброєння будуть оприлюднені у звітах Повітряних Сил України.

Станом на зараз інформації щодо руйнувань чи постраждалих у Києві не надходило, проте ситуація залишається напруженою.

Ця атака стала черговим нагадуванням про те, що, попри перерву в активних ударах по столиці, загроза залишається актуальною. Українські військові вкотре продемонстрували ефективність своєї протиповітряної оборони, успішно відбивши ворожий наліт і зменшивши його потенційні руйнівні наслідки.