Використали базу «Оберіг» як прикриття: в Одесі посадили фейкових ТЦКшників

У Дніпропетровській області правоохоронці розкрили діяльність 45-річного мешканця міста Синельникове, який організував незаконне виготовлення та збут фальшивих довідок про інвалідність і документи, що нібито підтверджували постійний догляд за родичами. За інформацією поліції, чоловік працював охоронцем на залізниці, проте додатковий “бізнес” налагодив у власному будинку, облаштувавши справжню «типографію» для підробки медичної документації.

За даними слідства, клієнтами шахрая стали переважно призовники, які намагалися отримати відстрочку від мобілізації або створити підстави для виїзду за кордон під виглядом необхідності догляду за родичами. Чоловік виготовляв документи із печатками медичних установ та підробленими підписами лікарів, надаючи їх клієнтам за грошову винагороду. Загалом правоохоронці зафіксували численні випадки збуту фальшивих довідок, що свідчить про систематичний характер злочинної діяльності.

У жовтні 2025 року зловмисник запропонував одному з призовників за 100 тисяч гривень виготовити фальшиву довідку про інвалідність для родича, а також оформити акт про постійний догляд. Такий пакет документів мав забезпечити незаконну відстрочку від мобілізації.

12 листопада правоохоронці задокументували момент передачі 100 тисяч гривень за підробку. Після отримання грошей чоловіка затримали. Йому загрожує кримінальна відповідальність за підроблення та збут офіційних документів.

Слідчі дії тривають, правоохоронці встановлюють інших можливих клієнтів схеми.

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Буданов зазначив, що війна неодмінно закінчиться, адже це природний процес. Проте після цього перед українцями постануть нові, не менш важливі завдання. За його словами, нове покоління українців повинне допомогти світу знайти відповіді на ці ключові питання.

«Війна точно закінчиться, це закономірний процес. А тоді перед нами постануть інші задачі, не менш важливі і не менш складні. Так завжди буває, коли нація вирішує йти власним непротореним шляхом. Вважаю, це нормально. Будь-який рух вперед зустрічає опір. Тож коли ви відчуваєте опір, коли вам складно, значить ви все робите правильно», – звернувся до випускників Буданов.

Він також висловив вдячність за присудження йому почесного звання Київської школи економіки за його внесок у розвиток української державності, захист української нації та стратегічну співпрацю з освітніми та науковими інституціями.

Крім того, Буданов зазначив, що відновлення втраченого під час війни професійного людського ресурсу Росії займе багато років.

Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ) продовжує залишатися основним отримувачем державних замовлень у сфері вагонобудування, навіть незважаючи на те, що частина його кінцевих бенефіціарів є громадянами Росії, деякі з яких перебувають у санкційних списках РНБО та внесені до бази «Миротворець». Незважаючи на воєнний стан та потенційні ризики для національної безпеки, підприємство зберегло статус монополіста та продовжує вигравати тендери з єдиним учасником, отримуючи мільярди гривень державних коштів.

На КВБЗ офіційно працює близько 4,5 тисячі осіб, серед яких приблизно тисяча займає керівні посади. Зарплата управлінців на підприємстві залишається суттєво вищою за середній рівень у регіоні, що підкреслює значні фінансові потоки, що проходять через завод. Експерти відзначають, що монопольне становище на ринку державних замовлень дозволяє компанії утримувати високі прибутки навіть за умов обмеженої конкуренції та економічної нестабільності.

Вартість пасажирських вагонів, які виробляє КВБЗ, за останні роки зросла з 0,63 млн доларів до 2,3 млн доларів за одиницю. Такий стрибок відбувається на тлі відсутності незалежного аудиту витрат і практики проведення тендерів із мінімальною конкуренцією. У результаті держава змушена оплачувати майже вчетверо дорожчі вагони, не маючи жодного інструменту контролю.

Окреме питання — державний кешбек у розмірі 10%, завдяки якому завод отримує понад 100 мільйонів гривень додатково з кожного мільярда замовлень. Як саме розподіляються ці кошти, невідомо, оскільки перевірки та аудит фактично не проводяться.

Попри численні зауваження експертів і суспільні ризики, ситуація не змінюється: КВБЗ продовжує отримувати мільярдні державні контракти без реального контролю за фінансовою ефективністю та прозорістю. У результаті маємо замкнене коло: держава виділяє кошти, завод їх освоює, але визначити, як саме вони були витрачені, неможливо.