Як в Україні змінилися ціни на хліб у січні

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Специфіка американської системи виборів дуже цікава: в боротьбі головне взяти 7 штатів, що вагаються. Поки що соціологія показує невелику перевагу Трампа у всіх 7-ми штатах, що вагаються, але ключовим для Трампа може стати Арізона, яка найсильніше потерпає від мігрантів з Мексики.

Наразі є розуміння, що Трампу вистачить 56 голосів виборців у тих штатах, хто вагається, водночас з імовірністю 85 відсотків 45 голосів він отримає від Пенсільванії – Мічигану – Вісконсину, а ще 11 дає якраз Арізона.

Республіканці зробили ставку на ці 4 штати і схоже, що демократи їм програють начисто. Але до дня “Х” може статись що завгодно. На цей випадок республіканці підготували стандартну кампанію і готуються до можливої “бомби” від демократів. Навіть прогнозують напрямки можливої атаки: сексуальний скандал, корупція, “договорняки “з Путіним або хвороба Трампа.

В реальності, ніхто в штабі республіканців не знає, яку саме з цих карт розіграють демократи. Тому їхні технологи констатують “неготовність”, заряджають ЛОМів таких як Ілон Маск і Такер Карлсон для гучних заяв на кшталт “відібрати червону кнопку у Байдена”.

Ще одним маркером, що вказує на перемогу Трампа, є повна апатія до виборчої кампанії демократів подружжя Обам. Вони до останнього не підтримували кандидатуру Камали Гарріс і наразі залишаються “холодними” до їх кампанії.

Барак та Мішель Обами вважають висування Гарріс помилкою, та на наступні вибори готуватимуть Мішель на пост президента. Як повідомляють наші джерела у Вашингтоні: “все, що роблять Обами для виборів – це імітація”.

Крім того, про імовірну перемогу Трампа свідчить спокій республіканців, відсутність підготовки силового сценарію захисту результатів та початок переговорів із претендентами на основні посади в уряді.

Окремо маємо відмітити ігнорування частиною світових лідерів контактів із командою Байдена. До прикладу, італійці, поляки, нідерландці та французи знизили рівень контактів із адміністрацією США, а британці готуються до тяжких переговорів із республіканцями по новій розстановці сил в Європі.

Українські сили, переорієнтуючи ключові резерви на укріплення оборони Покровська, опинилися перед наростаючим тиском російських підрозділів на південному сході. На перехресті Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей противник за відносно короткий проміжок часу зумів захопити низку нових територій, створивши додаткові загрози для Оріхова та Гуляйполя. Ці населені пункти мають важливе стратегічне значення, оскільки виконують роль опорних ліній, що стримують просування ворога у напрямку Запоріжжя.

За інформацією, яку поширює видання The Telegraph із посиланням на проукраїнські карти та західних військових аналітиків, російське угруповання активно користується тим, що значна частина українських сил зосереджена на північному напрямку. Перекидання підрозділів для посилення оборони Покровська створює додаткові навантаження на інші ділянки фронту, зокрема на південну частину лінії зіткнення, де темп просування ворога став помітно вищим.

Російський наступ особливо активізувався на напрямку, де сходяться межі трьох областей. Агресор цілиться в локальні лінії постачання ЗСУ, роботу українських операторів дронів і намагається використати ослаблені укріплення для масованих атак невеликими штурмовими групами. Така тактика вже неодноразово застосовувалася Росією на інших ділянках фронту – зокрема, в межах новопавлівського та покровського напрямків.

Аналітики американського Institute for the Study of War (ISW) попереджають, що російські війська продовжують наступ у бік Гуляйполя та траси Т-0401, яка з’єднує Покровське в Дніпропетровській області з Гуляйполем у Запорізькій. Ця дорога є однією з ключових артерій, що забезпечують українське угруповання в районі міста. За оцінками ISW та українських джерел, російські підрозділи просуваються в районах населених пунктів, розташованих на північний схід і схід від Гуляйполя, намагаючись створити загрозу його частковому охопленню.

Британська газета цитує військового аналітика Майкла Кофмана, який наголошує, що, попри фокус уваги на боях за Покровськ, більша частина російського наступу нині відбувається саме «на південному заході – на кордоні Запоріжжя, Дніпра і Донеччини». За його словами, оборона України навколо Гуляйполя виглядає дедалі більш фрагментованою, а контратаки й спроби стабілізувати ситуацію в районі Покровська означають, що на інші напрямки, зокрема на запорізький, резервів уже істотно менше.

Водночас аналітик зауважує, що російська армія традиційно залишається неефективною в тактичному плані: підрозділи часто «заявляють» про захоплення позицій або просування, яке не підтверджується незалежними джерелами. На цьому фоні інтенсивність втрат окупантів залишається високою, що змушує Москву постійно підтягувати нові сили й формування.

Контекст ситуації доповнюють і останні зведення міжнародних медіа. Так, агенція Reuters відзначає, що Росія заявила про захоплення кількох населених пунктів у Запорізькій області, включно з Малою Токмачкою, яка вважається «воротами» до Оріхова. Це посилює ризик того, що місто може опинитися під подвійним тиском – як зі сходу, так і з південного сходу.

За оцінками агентства, росіянам вдалося просунутися на щонайменше 30 км на південному сході України за останні тижні, при цьому вони вже контролюють близько 75% території Запорізької області й приблизно 19% території України загалом. Стратегічною метою Москви, як і раніше, залишається повний контроль над Донбасом, а також над усією Херсонською та Запорізькою областями, включно з самим Запоріжжям, яке Україна утримує.

Частина західних і українських експертів не виключає, що теперішнє російське просування в районі Оріхова й Гуляйполя може мати й відволікальний ефект. Кремль може прагнути змусити Київ ще більше розпорошити сили, перекидаючи резерви до Запорізької області й одночасно послаблюючи оборону Покровська, де тривають важкі бої. Утім, українське командування зберігає публічну стриманість, обмежуючись повідомленнями про «складну, але контрольовану» ситуацію на південному сході.

На тлі затяжних боїв, дефіциту особового складу та снарядів, а також постійних російських атак дронами й авіацією, завдання Збройних сил України – утримати баланс між критично важливим Покровським напрямком і не менш важливою лінією оборони на підступах до Запоріжжя. Саме від того, чи вдасться Києву не допустити прориву в районі Оріхова й Гуляйполя, значною мірою залежатиме безпека великого промислового центру на Дніпрі та стабільність усього південно-східного фронту.