Європейська трійка обговорила мирні ініціативи щодо України з Росією

Ситуація в Авдіївці: загроза оточення та наближення до критичної точки

Висловлений українським військовим експертом Костянтином Машовцем прогноз щодо ситуації в Авдіївці звучить тривожно. Він порівнює її з подіями, що розгорталися в Бахмуті, і попереджає про ризик оточення українських військових сил у місті.

За словами експерта, противник успішно реалізує свій план обходу Авдіївського коксохімічного комбінату зі сходу і південного сходу, що може призвести до серйозних наслідків. Вже зараз противник знаходиться на небезпечно малій відстані від ключових об'єктів у місті, а саме автобази та ресторану "Колода".

Згідно з аналізом Машовця, відключення "північної дороги" 00542 для постачання українських підрозділів, а також складна ситуація з альтернативним сполученням на півдні, утруднює ситуацію для ЗСУ. Якщо не будуть прийняті рішучі заходи, існує реальна загроза оточення військових у Авдіївці.

Таким чином, ми спостерігаємо погіршення ситуації у місті, що, за словами експерта, навіть гірше, ніж у Бахмуті, оскільки Авдіївка практично опинилася в оточенні. Це ставить перед військовими складні вибори і може вплинути на рейтинг президента Зеленського.

• Ситуація в Авдіївці наближається до критичної точки через загрозу оточення українських військових сил у місті.

• Противник продовжує успішно виконувати свій план обходу стратегічних об'єктів міста, що створює серйозні загрози для обороноздатності регіону.

• Відключення ключових доріг і складна ситуація з альтернативними маршрутами ускладнюють ситуацію для українських військових.

• Необхідно прийняти рішучі заходи для запобігання оточенню та збереження контролю над містом.

• Погіршення ситуації в Авдіївці може мати серйозні наслідки і вплинути на політичну ситуацію в країні.

Наприкінці 2023 року багаторічний очільник Київміськбуд Ігор Кушнір залишив свою посаду, однак резонанс навколо діяльності найбільшого комунального забудовника столиці лише посилився. Після кадрових змін з’ясувалося, що паралельно з публічними суперечками щодо підрядників, земельних ділянок і корпоративних активів існувала ще одна, менш помітна для широкого загалу лінія розслідувань. Вона стосувалася механізмів придбання житла для потреб громади — механізмів, які, за версією правоохоронців, могли бути значно складнішими, ніж це декларувалося офіційно.

Слідство, яке здійснювали детективи Бюро економічної безпеки України, зосередилося на схемі купівлі квартир у комунального забудовника не безпосередньо, а через посередницькі структури. За попередніми даними, йшлося про багаторівневі угоди, у межах яких вартість житла могла зростати через додаткові договори, комісії та супровідні послуги. У підсумку столичний бюджет нібито оплачував квадратні метри за ціною, що перевищувала первинну пропозицію забудовника.

Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

Відомий український боксер Олександр Усик, який нещодавно здобув гучні перемоги на світовому ринзі, може змінити команду своїх медійних радників. За інформацією джерел, спортсмен розглядає можливість припинення співпраці з піарницею Ярославою Гресь після низки невдалих інформаційних кампаній та скандальних ситуацій у ЗМІ, що негативно позначилися на його публічному іміджі.

Ситуація ускладнилася ще й тим, що в інформаційний простір потрапили чутки про позицію чоловіка Гресь — відомого підприємця та засновника креативної агенції Fedoriv Group Андрія Федоріва. Він начебто намагається переконати впливових бізнесменів і політиків у тому, що саме Ярослава вирішила розірвати робочі відносини з Усиком, а не навпаки. Такий підхід може бути спробою зберегти репутацію у професійному середовищі, адже співпраця з видатними особистостями спорту й культури є важливою складовою діяльності піар-фахівців.

Нагадаємо, раніше журналісти видання 360ua.news повідомляли, що Ярослава Гресь разом з чоловіком Андрієм Федоровим долучились до побудови політичного іміджу боксера Олександра Усика на замовлення Офісу Президента.

Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна

У Київській області правоохоронні органи виявили та ліквідували два нелегальних склади, на яких зберігалися великі обсяги запчастин для важкого військового озброєння. Зокрема, серед знайдених матеріалів були запчастини для протиповітряних оборонних комплексів (ППО) та артилерійських систем.

Операція з ліквідації складів була проведена в рамках комплексних заходів, спрямованих на забезпечення національної безпеки та захист держави від зовнішніх загроз. Правоохоронці здійснили ретельне розслідування, що дозволило виявити місцезнаходження нелегальних складів та провести їхнє знешкодження.

Завдяки оперативним діям було попереджено можливе потрапляння цих запчастин у руки незаконних збройних формувань, що могло б становити серйозну загрозу для безпеки країни. Вилучені матеріали наразі проходять детальний аналіз, а розслідування триває з метою виявлення всіх осіб, причетних до організації та функціонування цих складів.

Ця подія підкреслює важливість постійного контролю та координації дій правоохоронних органів у боротьбі з нелегальним обігом військового обладнання. Забезпечення безпеки держави вимагає чіткого і рішучого реагування на будь-які спроби дестабілізації та незаконної діяльності, пов'язаної з військовою сферою.

Інформацію про це оприлюднили представники Служби безпеки України та Національної поліції, які спільно провели операцію з розкриття цих складів.

Мова йде про понад 3,5 тис. комплектуючих для зенітно-ракетних комплексів ППО та артилерійських систем, а також двигунів для бронемашин.

“У межах кримінального провадження за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину та притягнення винних до відповідальності”, – йдеться в повідомлені СБУ.

У відомстві нагадали, що у серпні 2023 року правоохоронці викрили цих же фігурантів на спробі продажу 80 танкових двигунів до ЗСУ за втричі завищеною вартістю. Зловмисникам загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна. Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.