Юлія Свириденко – “родичі-корупціонери” та “прем’єрські амбіції” першого віце прем’єра

Ігор Миколайович Кушнір — видатна постать українського будівництва, чи, можливо, складний персонаж у політичних і корпоративних лабіринтах? Його шлях до вершини успіху вражає загадковістю та непередбачуваністю, а його роль у справах військових та цивільних залишає багато питань.

Початковий етап кар'єри Ігоря Кушніра важко назвати помітним. Він швидко здійснив стрімкий витік у вищу сферу українських магнатів. Його призначення на посаду заступника міністра оборони відзначалося успішними схемами, що вразили багатьох. За два роки він перейшов до керівництва "Київміськбуду", очоливши цю компанію. Однак, хто стояв за його призначенням у військове відомство, залишається загадкою.

Рік 2014 різко змінив усе. "Провідники" зникли або зробили вигляд, що забули про своє минуле. Однак ініціатори переміщення Кушніра на пост президента "Київміськбуду" не можуть заперечити свою участь. Серед них — колишній голова адміністрації президента при Януковичі — Сергій Льовочкін, колишній керівник Державного управління справами Андрій Кравець, та тодішній голова наглядової ради ХК "Київміськбуд" Микола Порайко. Вони стали кінцевими бенефіціарами сірих схем через будівельну компанію.

Кушнір активно взяв участь у цивільній та військовій сферах України, зосереджуючись на капітальному будівництві та закупівлях у Міністерстві оборони. Він провів там лише два роки, але його вплив був помітним. Після повернення до мирного життя, він очолив холдингову компанію "Київміськбуд", ставши головою найбільшого забудовника столиці.

Холдингова компанія "Київміськбуд" була створена 29 років тому шляхом об'єднання кількох десятків будівельних організацій. Під його керівництвом ця компанія продовжувала зміцнювати свою позицію на ринку.

Хоча Ігор Кушнір здобув широке визнання у будівельній сфері, його політичні та корпоративні зв'язки залишають питання без відповіді. Чи був він просто видатним підприємцем, чи ж плідним учасником великих корпоративних ігор, — це залишається відкритим для обговорення.

Ця історія видається як сюжет із кримінального трилера, де кожен обертається в величезній вихорі інтриг та зради. Група людей, очолювана саме Кушніром, стала майже символом шахрайства, або, можливо, навіть симфонією злочину. У 2019 році, вже після того, як ця група здійснила масштабну обманну схему, будівельний гігант "Київміськбуд" опинився на межі фінансової руїни. Тисячі його клієнтів стали жертвами, залишившись без обіцяного житла, а терміни будівництва були порушені. Компанія постійно порушувала будівельні норми, вкладаючи свої кошти не у модернізацію міських комунікацій, а у власний карман. Це може призвести до катастрофічних наслідків для комунальної системи, особливо в старих історичних районах Києва.

Проте ці проблеми мало турбували самого Кушніра. Його проект "Французький квартал" затамував увагу громадян Києва. Цей амбітний проект передбачав створення в Києві мініатюрного відтворення старовинного європейського міста на берегах Дніпра. Висотні житлові будинки, розкішні офісні та торгові центри, а також навіть копія Ейфелевої вежі — все це мало стати частиною цього унікального проекту. Але 2019 рік приніс зупинку будівництва. Кушнір раптово зник з Києва і, на відміну від очікуваного місця призначення в Парижі, з'явився далеко за океаном, у Південній Каліфорнії, у Сан-Дієго. Він придбав особняк площею 800 м² за 11 мільйонів доларів в компанії US Business Consulting & Investments. Здається, Ігор Кушнір може не розбиратися у закупках для армії, але в житлі він точно має відмінний смак.

Ця історія — лише вершина айсберга, яка приховує за собою безліч афер та махінацій. Депутат Михайло Апостол виявив настільки багато фактів, які свідчать про злочинну діяльність Кушніра, що навіть в сюжеті кращого детектива не було б стільки інтриг. Здавалося б, колишній заступник міністра оборони міг би виявитися корисним українському суспільству. Однак його амбіції та жага до багатства відвернули його від шляху чесного служіння. Історія Кушніра навчає нас бути обережними та завжди перевіряти, кому ми довіряємо керувати нашими містами та ресурсами.

Звинувачення, висунуті у відношенні ПрАТ "ХК Київміськбуд", неможливо уперто проігнорувати. Купівля земельних ділянок за завищеними цінами, виведення майна з управління з метою його подальшого списання, заволодіння нерухомістю за заниженими вартостями — це тільки вершина айсберга беззаконня, яке доводиться стикатися із компанією.

У 2019 році стало відомо про беззаконну діяльність Київміськбуду, що спонукало нас звернутися до влади та правоохоронних органів. Купівля непридатних для будівництва земельних ділянок за завищеними цінами на суму 200 мільйонів гривень, виведення майна з управління з подальшим списанням, а також інші незаконні дії, спрямовані на заволодіння майном, стали важливими аргументами в підтримку нашої заяви.

Зокрема, однією з таких схем є заволодіння будівлею по вул. Берлінського, 15, та іншими нерухомими об'єктами за заниженими цінами. Це демонструє витончений механізм обману та виведення майна у власність зазіхаючих.

Також варто звернути увагу на вчинення умисного банкрутства дочірнього підприємства "Медбуд", що стало наслідком інших незаконних дій компанії. Втрата нерухомого майна та владної впливової позиції забезпечує безкарність для тих, хто домагається власної користі навіть за рахунок шкоди державі.

Ці незаконні дії Київміськбуду становлять серйозну загрозу для законності та добробуту суспільства. Ми вимагаємо ретельного розслідування цих фактів та покарання винних, а також повернення відібраного майна державі.

Створене Товариство з Обмеженою Відповідальністю "Перший Український Експертний Центр" не лише вражає своїм назвою, але й своїми діями, що ведуть до величезних втрат для ПрАТ "ХК Київміськбуд". Передача безкоштовно в експлуатацію будинків та споруд цій організації, за якою так звана "експлуатація" привела до зростання витрат на 5-10 разів, свідчить про крайню неефективність управління майном.

Михайло Апостол не витримав і звернувся до Арсена Авакова, щоб започаткувати перевірку діяльності "Київміськбуду" та, виявивши незаконні дії, притягти до відповідальності винних осіб, включаючи Льовочкіна, Кравця, Порайка та Кушніра. Це крок у напрямку відновлення законності та прозорості в сфері будівництва.

У другій частині тексту розкривається інший бік діяльності Кушніра — спільне з "регіоналом" Романюком отримання фінансового підживлення з ОРДЛО через "Кристалбанк". Такі дії лише підтверджують глибину корупції та недобросовісності використання публічних ресурсів.

Не менш важливим є зв'язок з Вадимом Столаром, який, за словами політолога Ігоря Чаленка, виявився власником частки бізнесу, раніше належного Медведчуку. Це свідчить про складний політичний ландшафт і розкриває важливі зв'язки між різними політичними силами.

У цілому, ці матеріали розкривають велику систему корупції, що впливає на різні сфери життя країни, від будівництва до фінансів та політики. Засудження цих практик та захист законності — крок до побудови справедливого та прозорого суспільства.

Попри нелегкі обставини, які супроводжують війну, багато київських забудовників залишаються вірними своїм зобов'язанням перед інвесторами. Однак Ігор Кушнір, керівник "Київміськбуду", виклавши значні кошти від інвесторів для завершення своїх проєктів та ЖК "Укрбуд", раптово заморозив будівництво на рік, пояснюючи це війною. Ця ситуація призвела до того, що переселенці та військові, які виступали як інвестори в "Укрбуді" та "Київміськбуді", залишаються без квартир, за які вже сплачені кошти. На жаль, керівництво "Київміськбуду" не виявляє певної турботи щодо цих проблем, адже Ігор Кушнір знаходиться за кордоном, в Австрії, як частина батальйону "Відень 2".

Тим часом, відставка Ігоря Кушніра з посади у "Київміськбуді", на якій він працював 12 років, настала в результаті обшуків в компанії, підозр у фінансових махінаціях та аудиторської перевірки. Навіть з попри обшуки, аудитори виявили відсутність порушень, і Кушнір залишив посаду з бездоганною репутацією. Та, на жаль, кінцевий рахунок не врахує жертв інвесторів, які залишилися без квартир через замороження будівництва.

Додатковою деталлю у цьому складному пазлі є бізнес-імперія Ігоря Кушніра, яка, за деякими відомостями, може мати зв'язки з Віктором Медведчуком. Виявлення вілл індивідів, пов'язаних з Кушніром, на території колишньої бази відпочинку, переданої КДБ у 2000-ті роки, свідчать про велику сітку інтересів та можливих конфліктів інтересів.

У липні стало відомо про віллу дружини Ігоря Кушніра на Блакитному Березі вартістю понад 20 млн євро. Це стало приводом для проведення ретельної перевірки стану справ у “Київміськбуді” та розгляду причин, чому сім’я її президента наситилася розкішною нерухомістю. Ігоря Кушніра усунули з посади, у компанії провели санкціоновані обшуки та аудит, але джерела коштів на французьку віллу так і не було виявлено.

Він стверджує, що протягом багатьох років був залучений до бізнесу, а після призначення до “Київміськбуду” передав керівництво своєму бізнесу дружині. Однак дуже цікаво, що з моменту його приходу на керівну посаду в КДБ його дружина Оксана стає власницею широкої мережі будівельних компаній. Ці компанії, переважно зареєстровані на Кіпрі, Литві та на Британських Віргінських островах, часто мають бізнес-партнерів, які мають зв’язки з забороненою в Україні партією ОПЗЖ та кумом президента Росії Віктором Медведчуком.

Документальне підтвердження цього знайдено у трьох кейсах, пов’язаних із сім’єю Ігоря Кушніра. Депутат Київради від ОПЗЖ Володимир Кравець разом із дружиною голови “Київміськбуду” Оксаною Кушнір виводять гроші з України до Литви (Литовський слід). Володимир Кравець спільно з Оксаною Кушнір вклали гроші у будівництво двох бізнес-центрів у столиці Латвії. Обмовимося, що Оксана Кушнір є дружиною Ігоря Кушніра, скромного директора холдингу “Київміськбуд”.

Насправді, звісно, виходить зовсім інакше. Бо дружина директора київського міського підприємства спільно з депутатом Київської міської ради раптом розпочинають у латвійській столиці будівництво двох бізнес-центрів, а латвійці заявляють, що гроші на це будівництво мають непрозору історію і відстежити їх неможливо, оскільки вони замасковані низкою кіпрських офшорів. Але сліди цих офшорів ведуть до Володимира Кравця, Оксани та Ігоря Кушніра.

Другий бізнес-центр – Core – будує UAB Baltijos Gildija разом із компанією Ašis. Засновником UAB Ašis є кіпрська компанія Оксани Кушнір Koksi Holding Ltd і UAB Mavlada Володимира Кравця. Виявлення походження коштів, інвестованих у ці проекти у Вільнюсі, є вкрай неясним. Гроші на землю під бізнес-центром Link у розмірі 1,47 мільйона євро литовська фірма Baltijos Gildija позичила кіпрській фірмі Оксани Кушнір (Koksi Holding). Ця фірма, у свою чергу, теж їх отримала як позику – у офшорної фірми Obelia Industries Inc., зареєстрованої на Британських Віргінських островах. Проте власників Obelia Industries Inc. журналісти не виявили. Володимир Кравець підтвердив, що обидва є причетними до будівництва бізнес-центрів у Латвії.

Литовські правоохоронці, які зацікавилися розслідуванням, розглядають ці операції як потенційне виведення коштів або спробу приховати їхнє справжнє походження. Вони зараз займаються розслідуванням щодо походження грошей, інвестованих у ці об’єкти.

Компанія Koksi Holdings LTD, якою володіє Оксана Кушнір, має бізнес-інтереси в Україні. Цікаво, що вони також ведуть до зв’язків із “Опозиційною платформою – За життя”. Фірма є одним із бенефіціарів інвестиційного фонду “Ковернот”. Оксана Кушнір разом із “Ковернотом” та ще одним інвестиційним фондом “Хантер” стали засновниками ТОВ “Капітал-Схід”. Ця компанія має неясні зв’язки з проросійськими діячами та вважається об’єктом розслідування в Швейцарії та Україні.

Партнерство Оксани Кушнір з Павлом Якубенком, керівником “Трускавецькурорт” та санаторіїв Львівської області, пов’язано зі сферою впливу народного депутата Юрія Бойка. Фонд “Хантер” виявлений у декількох кримінальних провадженнях по будівельній компанії “КУА Будкепітал”, що розглядаються судом. Неофіційно компанію “Будкепітал” пов’язують із Ігорем Кушніром та представником ОПЗЖ Вадимом Столаром.

У лютому 2021 року, коли українська влада розпочала активні заходи проти одного з засновників проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука, Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти п'яти офшорних компаній. Зазначено, що ці компанії володіли літаками, які належали Медведчуку або використовувалися для особистих потреб. Одна з них — Klodius Investments Limited, належить Оксані Кушнір. Компаніям було заборонено виконувати польоти літаком Гольфстрім T7-ABC (s 203). Цей літак за кілька днів до оголошення списку санкцій був перевезений до маленького містечка Сент-Галлен у Швейцарії, де й зареєстровано фірму, що перебуває в орбіті Віктора Медведчука.

Klodius Investments Limited на чолі з Оксаною Кушнір також активно діяла перед оголошенням списку санкцій РНБО, вийшовши зі складу чотирьох будівельних компаній в Україні. У деяких випадках їх замінили інші офшорні компанії, пов'язані з родиною Кушнірів. Наприклад, упередження про закінчення санкцій щодо Klodius Investments Limited припадає на лютого цього року, і поки що невідомо, чи будуть вони продовжені. Така сама невизначеність стосується і чотирьох інших компаній, які володіють літаками Медведчука. Тому, слід уважно стежити за тим, куди та як літаки летять, власником яких є державний зрадник України.

Згадані три сліди у бізнес-імперії родини Ігоря Кушніра одним чи іншим чином ведуть до кола Віктора Медведчука чи забороненої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”. І незалежно від спростування зв’язку як з його, так і його дружини, документи свідчать на користь протилежного. Взаємодія з прихильниками ворога під час повномасштабного вторгнення є не лише ганебною, а може стати підставою для перевірок з боку Служби безпеки України.

Розслідування показує, що родина Кушнірів має широку мережу офшорних компаній, які використовуються для різних бізнес-операцій.Компанія Кlodius Investments Limited, належна Оксані Кушнір, втратила можливість виконувати польоти літаком Гольфстрім T7-ABC через санкції, що їм були накладені.Виявлено, що дії родини Кушнірів мають зв'язок з колом Віктора Медведчука та проросійською партією “Опозиційна платформа – За життя”.Необхідно провести подальші розслідування, оскільки існує підозра у виведенні коштів та спробах приховати їх справжнє походження через використання офшорних компаній.Взаємодія родини Кушнірів з прихильниками Віктора Медведчука може мати серйозні наслідки, включаючи перевірки з боку українських правоохоронних органів.

Прогноз повернення мігрантів в Україну: Ризики та Затримки на Три Роки

Прогнозується, що процес повернення мігрантів в Україну буде поступовим і пов'язаним зі зниженням безпекових ризиків, спочатку з 2025 року. Тривалість війни, проте, спричинює збільшення ризиків неповернення значної частини громадян. Згідно з оглядом ООН, на кінець 2023 року кількість зовнішніх мігрантів становила 6,3 мільйона осіб. Прогноз Національного банку України передбачає подальший відтік близько 100 тисяч осіб на рік у 2024 році через високі безпекові ризики. Однак після зменшення загроз у 2025 році очікується повернення близько 400 тисяч осіб.

Наприкінці 2023 року кількість біженців з України склала 6,357 мільйона осіб за кордоном, з яких понад 5,9 мільйона — в Європі. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що після завершення війни близько 2 мільйонів українців можуть вирішити залишитися за кордоном. Ризики повільного повернення посилюються через тривалий конфлікт, інтенсивність бойових дій та обстріли цивільної інфраструктури. Важливо враховувати, що еміграційні та економічні фактори можуть вплинути на ринок праці в Україні, викликаючи диспропорції та виклики для бізнесу.

Прогноз повернення мігрантів в Україну вказує на поступовий процес, пов'язаний із зниженням безпекових ризиків, який може розпочатися з 2025 року. Тривалість конфлікту призводить до збільшення ризиків неповернення значної частини українців. Однак з виходом з воєнного стану у 2025 році передбачається повернення близько 400 тисяч осіб.

Незважаючи на сподіване зменшення безпекових загроз, огляд вказує на можливість, що деякі мігранти можуть відмовитися від повернення через успішну адаптацію у країнах-реципієнтах. Довготривалі наслідки війни, великі еміграційні потоки та економічні виклики можуть вплинути на внутрішній ринок праці та створити труднощі для економіки України.