Юлія Свириденко – “родичі-корупціонери” та “прем’єрські амбіції” першого віце прем’єра

Напередодні знову виникла бурхлива ситуація, що стала викликом для правоохоронних органів та всього міста Очаків. Розгортається скандальне розслідування, що стосується самого міського голови, Сергія Бичкова, якого підозрюють у незаконному збагаченні. Цей випадок викликав хвилю обурення серед місцевих мешканців та викликав неабияке хвилювання у громадськості.

Намір провести ретельне розслідування зазнав підтримки від широких верств населення. Громадськість сподівається на справедливість та об'єктивність у вирішенні цієї справи. Кожен вважає за важливе встановити правду та накласти відповідальність на тих, хто порушує закон та використовує своє службове становище для особистої користі.

Місцева влада, у свою чергу, обіцяє повну співпрацю з правоохоронними органами та надає всю необхідну інформацію для розслідування. Наголошується на недопустимості будь-яких проявів корупції та незаконності в органах влади, адже це підриває довіру громадян до державних інституцій та загрожує стабільності суспільства.

У цей непростий час ми закликаємо до об'єднання та розуміння. Тільки спільними зусиллями ми зможемо подолати корупцію та забезпечити справедливість для всіх громадян. Наше місто має перспективу стати прикладом прозорої та чесної влади, але для цього потрібно виявити мужність та рішучість у протистоянні будь-яким проявам порушень закону.

Про це повідомила речниця обласного управління поліції Миколаївської області Марина Калина.

“Стосовно мера Очакова порушено кримінальні справи за частину першу статті 366-2 Кримінального кодексу України (про декларування недостовірної інформації) та статтю 368-5 (про незаконне збагачення)”, – заявила Марина Калина.

Вона також додала, що розслідування проводить поліція Миколаївської області, а з метою забезпечення ефективності розслідування жодні деталі не розголошуються.

Нагадаємо, у 2022 році міський голова Очакова, Сергій Бичков, придбав квартиру в Іспанії вартістю понад 5 мільйонів гривень.

У квітні 2022 року мер Бичков заборонив журналістам працювати у місті, а заступник мера пояснив це так: “Не треба сюди їздити”.

Хоча пізніше у мерії Очакова пояснили відсутність Сергія Бичкова у публічному просторі його нелюбов’ю до такого спілкування та визнали, що медійна закритість не врятувала громаду від обстрілів і окупації.

Поведінку Бичкова і відсутність звітів про результати його роботи голова Миколаївської ОВА пояснив тим, що він “непублічна людина”.

Щодо зв’язку мера Очакова з справою про державну зраду Едуарда Шевченка, Едуард Шевченко очолював відділ міськради Очакова, відповідальний за безпеку у місті, та був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Під час його затримання у березні 2023 року СБУ повідомили, що він намагався завербувати Сергія Бичкова.

Згідно із справою, у 2023 році, коли Едуард Шевченко займав посаду керівника відділу охорони та спостереження управління ЖКГ Очаківської міської ради, він отримав завдання від Сергія Колеснікова завербувати мера для лояльного ставлення. У безпосередньому спілкуванні з Бичковим у міськраді Шевченко сказав, що з мером хочуть поспілкуватись представники РФ.

Вже після затримання Едуард Шевченко заявив, що здивований заявою СБУ, в якій зазначено, що він намагався завербувати мера Сергія Бичкова для роботи на росіян.

Заступник голови ради громадського контролю Бюро економічної безпеки України Денис Жело прокоментував відсутність претензій у правоохоронців до мера Очакова Сергія Бичкова, якого затримали за державну зраду. За словами Дениса Жело, міський голова Очакова Сергій Бичков “дружив по всіх напрямках з агентом російської розвідки Едуардом Шевченко”.

Сам Едуард Шевченко відзначив, що вважає Сергія Бичкова найбільш ефективним мером з усіх, що були в Очакові.

У звіті газети The New York Times відображено глибокі та тривожні аспекти сучасної ситуації в Україні. Російська агресія, яка вилилася в останні місяці, залишає Україну без необхідної зброї та живої сили, підштовхуючи людей до відчуття безпеки. Запровадження додаткових ресурсів для залучення більше чоловіків до армії стає вкрай складною місією, оскільки багато українців намагаються уникнути мобілізації, шукаючи безпечніші варіанти за кордоном.

Втікати через річку Тису на кордоні з Румунією стає вибором для деяких, хоча це пов'язано з ризиком стикнутися зі смертельною небезпекою східного фронту. Ця річка, звана "річкою смерті", вже відзначилася великою кількістю людей, які загинули під час спроби перепливти її. Тим не менш, для багатьох українців ризик померти від утоплення здається меншим, ніж загроза потрапити на фронт.

Ті, хто обираються за кордон, не обов'язково обмежуються лише Румунією. Сусідні країни, такі як Словаччина, Польща або Угорщина, стають місцями прихистку для українських чоловіків, які намагаються уникнути військової служби та мобілізації. Однак навіть у втечі з країни їх чекають нові випробування, включаючи статус біженців та зміни у характері контрабанди через українські Карпати.

Ця ситуація, як показує звіт, свідчить про те, що криза в Україні має далекосяжні наслідки не лише на полі бою, а й у повсякденному житті громадян.

Звіт, який ми розглядали, відображає серйозні виклики, з якими стикається Україна через загострення конфлікту з Росією. Брак зброї та живої сили стають нагальними проблемами, які потребують негайного вирішення. Втім, залучення додаткових чоловіків до армії виявляється надзвичайно важким завданням.

Втікання за кордон або спроби уникнути військової служби стають реальними альтернативами для багатьох українців, що створює додаткові напруги в суспільстві та змінює динаміку життя в країні. Ризиковані спроби перетнути кордон або шукати притулку в інших країнах свідчать про глибокі турботи та небезпеку, яку відчувають люди в Україні через військовий конфлікт.

Ця ситуація також підкреслює необхідність міжнародної співпраці та підтримки для забезпечення безпеки та стабільності в Україні.

За даними Інституту вивчення війни у США, виникає суттєва сумнівність щодо зацікавленості росіян у конструктивних переговорах щодо військового конфлікту в Україні. З неофіційних джерел іноземних ЗМІ дійшла інформація, що Росія не проявляє істотного бажання вести розгорнуті та продуктивні дискусії на цю тему. Висування конструктивних пропозицій може виявитися ключовим кроком у залученні Росії до співпраці та сприяти її готовності до мирного врегулювання конфлікту. Такі ініціативи, відповідно, мають потенціал сприяти зменшенню напруги та підготовці до ефективного врегулювання ситуації, відвертаючи можливість подальшого ескалації військових дій.

За звітом Інституту, аналіз показує, що конфіденційні заяви для іноземних ЗМІ різко відрізняються від офіційної позиції Росії та її дій. Зокрема, з грудня 2023 року в Кремлі все частіше звучить мова про бажання Росії розширити свої території в Україні та повністю знищити українську державність та ідентичність.

Нещодавні напади на Харківську область свідчать про зацікавленість Росії у досягненні максимальної перемоги в Україні, а не в замороженні конфлікту.

Таким чином, припинення вогню, яке передбачає визнання окупованих територій частиною Росії, підкреслило б готовність обговорювати територіальну цілісність України. Це могло б створити можливість для Кремля вимагати подальших територіальних уступок та оскаржувати ідею української державності.

Додатково, Росія могла б використовувати припинення вогню для підготовки до майбутніх військових операцій в Україні, щоб змінити владу та демілітаризувати країну.

Інститут також вважає, що у випадку перемоги в Україні, Росія може використати ресурси та людей для конфронтації з НАТО. Таким чином, Кремль може продовжувати зацікавленість у переговорах, щоб впливати на рішення щодо підтримки України та отримати поступки від Заходу.

Посилаючись на чотири російські джерела, Володимир Путін вважає за краще зупинити війну в Україні і досягти припинення вогню за умови визнання поточних ліній фронту. Він вважає, що територіальних здобутків у війні достатньо, а будь-які нові досягнення потребуватимуть нової мобілізації, якої він бажає уникнути.

Українське правоохоронне відомство, а саме Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, вживають рішучих заходів у боротьбі з корупцією на всіх рівнях влади. Найсвіжіший приклад цього — подання до суду справи проти народного депутата України від фракції "За майбутнє", Сергія Лабазюка. Його звинувачення стосуються надання неправомірної вигоди колишньому віцепрем'єр-міністру Олександру Кубракову та голові Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафі Найєму.

Суть звинувачень полягає в тому, що у серпні 2023 року Лабазюк, як власник великого будівельного та аграрного бізнесу, використовуючи свій статус народного депутата, звернувся до вищого посадовця Міністерства відновлення з проханням надати його компанії підряди на відбудову інфраструктурних об'єктів на суму 1 мільярда гривень. У разі успішного отримання цих підрядів, він обіцяв "винагороду" у розмірі 3-5% від вартості кожного підряду. З метою досягнення домовленості щодо наступних кроків, народний депутат залучив директора своєї компанії.

Цей випадок є ілюстрацією наполегливої роботи правоохоронних органів виявлення та припинення корупційних схем, що порушують закон та підірвують довіру до державних інституцій. НАБУ та САП продовжують активно діяти в інтересах правопорядку та чесності, незалежно від статусу чи впливу осіб, залучених до корупційних правопорушень. Це також служить важливим сигналом для інших посадовців та представників влади про неприпустимість корупційних діянь та відповідальність за них перед законом.

Нагадаємо, що боротьба з корупцією є однією з ключових пріоритетних завдань для побудови сильної, прозорої та справедливої держави, яка здатна забезпечити добробут та розвиток своїм громадянам. У світлі цього, кожен випадок виявлення корупції та притягнення винних до відповідальності є кроком у напрямку будівництва правової держави, де немає місця для корупційних проявів та привілеїв.

Пізніше обвинувачені передали вищому посадовцю Державного агентства відновлення неправомірну вигоду у розмірі 150 тисяч доларів США. Передача хабаря відбулася на парковці одного зі столичних супермаркетів, а гроші були приховані в китайській шкатулці.

Лабазюк заперечував, що намагався підкупити чиновників, стверджуючи, що його провокували на хабар. Справа кваліфікується за ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України, за що йому загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі.

28 листопада Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід Лабазюку, проте заставу у сумі 40 мільйонів 260 тисяч гривень за нього внесли, і він вийшов з-під варти в той же день.

У НАБУ відзначили, що це уже другий народний депутат, якого звинувачують у наданні неправомірної вигоди у сфері відновлення.

У квітні 2024 року до суду направили обвинувальний акт із справою щодо іншого депутата.

Що відомо про Сергія Лабазюка

Депутат Верховної ради України трьох скликань (теперішнього дев’ятого скликання, восьмого та сьомого скликань). З 2012 року обирається до парламенту по одному і тому ж мажоритарному округу №188, до якого входить частина Хмельницького, колишні Хмельницький та Волочиський райони.

Один із народних депутатів, які голосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року. 1 серпня 2014 року подав заяву з проханням вважати результат голосування як «не голосував». Згодом заявив, буцімто насправді він не голосував за ці закони.

Наразі у Верховній Раді є членом депутатської групи “За майбутнє” та членом Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики.

Народився у 1980 році у Волочиську Хмельницької області. Є засновником та на цей час почесним президентом ТОВ “Група компаній “Вітагро”, яка займається рослинництвом, садівництвом та тваринництвом.

Одружений. Дружина депутата Віолета Лабазюк наразі є головою Хмельницької обласної ради.

Фігурант антикорупційних розслідувань за фактом політичної корупції та тендерних махінацій.

В грудні 2020 року ветеран АТО Олексій Кравчук заявив про погрози його родині після того, як він опублікував відео, де Лабазюк ображав його побратимів.

Є інформація про причетність підприємства ТОВ «Інвестиційна компанія „Вітагро“» Лабазюка у прихованій приватизації державного підприємства «Завод „Маяк“».