З 1 лютого 2026 року набирають чинності важливі зміни у соціальній та економічній сферах України

Нещодавно суд прийняв рішення, яке викликало значний резонанс серед громадськості. Активи сім’ї колишнього керівника Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Геннадія Яременка були визнані необґрунтованими. Загальна сума цих активів перевищує 3,8 мільйона гривень. Мова йде про житловий будинок із земельною ділянкою, два автомобілі, які зареєстровані на дружину Яременка, а також значну суму готівки — 20 тисяч доларів США, яку подружжя отримало для спільного користування.

Під час судового процесу було з’ясовано, що походження цих активів не було підтверджено законними доходами. Суд дійшов висновку, що надані доказі не переконують у правомірності здобуття цих засобів, що стало підставою для визнання їх необґрунтованими. У цьому контексті рішення має важливе значення для боротьби з корупцією та намаганням сприяти прозорості у державних установах.

За результатами розгляду справи суд ухвалив рішення про стягнення на користь держави житлового будинку разом із земельною ділянкою. Крім того, постановлено стягнути вартість одного з автомобілів, яка оцінена у 786 тисяч гривень.

Позов у цій справі було подано на підставі матеріалів, зібраних Національним агентством з питань запобігання корупції та Державним бюро розслідувань. У межах перевірки аналізувалися доходи родини та їх відповідність набутим активам.

Судове рішення ухвалене в порядку цивільної конфіскації, яка передбачає можливість вилучення майна, законність походження якого посадовець або члени його родини не змогли обґрунтувати.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

До 30-річного ювілею культового “Кримінального чтива” розберемося, чому другий фільм Квентіна Тарантіно досі вважається найкращим його творінням? “Кримінальне чтиво” входить до топ 10 рейтингу IMBD, на Rotten Tomatoes критики дають стрічці 92%, глядачі — 96%. І всі визнають, що найнезвичайніша для бойовика сцена — це знаменитий танець Вінсента Веги (Джон Траволта) і Мії Воллес (Уми Турман). Однак багато хто стверджує, що це “вставний” епізод — для оригінальності. Фокус доведе, що нічого тут випадкового немає — це ключова сцена стрічки, де режисер дав останній шанс цим своїм героям — змінитися.

Тарантіно — постмодерніст. Хлопець працював у відеосалоні і почав знімати фільми, надивившись американського, європейського та азіатського кіно. Прийоми брав у видатних режисерів. Наприклад, шість новел ідуть не в хронологічному порядку — як у французьких класиків Жан-Люка Гадара і Франсуа Трюффо. Діапазон жанрів, який використовує Тарантіно, гранично широкий: від вестерну до тортурного порно. Здавалося, така солянка має привезти до того, що картина розвалиться. Але що ж це все тримає?

На старті фільму пара дрібних грабіжників Рінґо (Тім Рот) та Іоланда (Аманда Пламмер) за філіжанкою кави в придорожній забігайлівці вирішують “потрусити” відвідувачів кафе. Зважившись, вони вихоплюють пістолети: у цьому місці стрічки починаються вступні титри — інтрига стартувала. Далі з’являються два гангстери, Вінсент Вега (Джон Траволта) і Джулс Віннфілд (Семюел Л. Джексон). Але не будемо переказувати сюжет — його всі знають. Одразу перейдемо до танцю, щоб відповісти, чому це ключовий епізод стрічки.

Новела про Вінсента Вегу і дружину мафіозі Мію (Ума Турман) починається з того, що Вінсент заїжджає за дружиною шефа. Вона — акторка, яка не здобула визнання (знялася в пілоті серіалу, який забракували), від безвиході вийшла заміж за мафіозі, про що вона сама розповіла в ресторані. Вінсент — вкрай нікудишній кілер. Це ми розуміємо, проаналізувавши його дії: він агресивний, нестриманий, недалекий і робить купу помилок: випадково вбив поплічника в авто; грубо ображає боксера Бутча, провокуючи майбутній конфлікт боксера і мафії; нерозумно гине на унітазі, читаючи комікс, бо залишив автомат у засадній квартирі на плиті. Навіть героїн йому продали не в “кульках”, через що Мія дістала передоз, вважаючи, що це кокаїн. З хорошого: він же і врятував Мію, вколовши адреналін у серце. Але, зрозуміло, що якби дружина боса померла — Вінсенту теж не минути лиха.

На конкурсі твісту в ресторані в танці (до речі, “твіст” кіномовою — несподіваний хід) — Вінсент і Мія раптом знаходять себе. Чому?

Мія професійно танцює, хоч і не стала кінозіркою. А Вега — раптом з’ясовується — чудовий танцюрист. Ким, звісно, є сам Джон Траволта — зірка мюзиклів “Лихоманка суботнього вечора” (1977) і “Бріолін” (1978). Він навіть ходить у бойовику, граціозно пританцьовуючи.

Вони, нарешті, займаються тим, що у них класно виходить, зриваючи у публіки заслужені овації, і привозять додому нагородний кубок за номер. Але, як співається в хіті Чака Беррі, під який вони витанцьовували, You Never Can Tell (“Ніколи не знаєш, що трапиться”): Мія незабаром мало не помре від передозування, а Вінсент Вега — загине. Однак Вінсент міг залишитися в живих, якби звертав увагу на знаки долі.

Грабіжники Йоланда і Рінґо знахабніли, але нарвалися на кримінальний “крупняк” і ледве живими втекли з халепи. Цей струс їм дасть шанс оцінити ризики такого способу життя. Чи створені вони для цього?

Гангстер Джулс, сприйнявши проліт куль повз нього як Боже диво, йде після цього знака долі з криміналу — у набагато світліше майбутнє, ніж у нього було.

Джулс запитував у хлопців, які взяли дипломат із грошима у його шефа: “Марселлас Воллес — сучка? Ви хотіли його ошукати? Ні, він тут усіх має”. Але збоченець Зед зґвалтував боса мафії, того, хто “сам усіх мав”. Однак доля в особі Бутча дає мафіозі можливість стратити ґвалтівника.

Боксер Бутч (Брюс Вілліс), здійснивши свої подвиги і довівши, що він справжній боєць, тікає на мотоциклі вбитого збоченця Зеда з кушем, красунею і батьківським годинником на руці. Шеф мафії пообіцяв його забути. Бутч — найбільший переможець у фільмі.

Вінсент Вега, який глухий і сліпий до знаків долі (хоча дав у кав’ярні блискуче визначення Божого дива: “Коли неможливе стає можливим”), гине в найбезглуздіший спосіб, оскільки займається справою, до якої непридатний.

Подальшу долю Мії Квентін залишає під питанням: вибір за дівчиною. Але кубок за танці, який стоїть вдома, можливо, їй нагадуватиме про те, що пора б повернутися до кар’єри актриси.

Ви сміятиметеся, але хто скаже після цього, що Тарантіно — не режисер-мораліст? Формула “Кримінального чтива”: активні герої — випробування долею, яка посилає знаки — кожному по заслугах.

Колишній народний депутат Олександр Трухін знову став об’єктом активних обговорень після появи інформації про чергову коштовну покупку. Попри повномасштабну війну в Україні та підвищену чутливість суспільства до теми розкоші й походження статків, 26 липня 2025 року він оформив придбання преміального кросовера Porsche Macan R4 для своєї дружини Ірини Миколаївни. Новина швидко поширилася в медіа та соціальних мережах, викликавши хвилю критики й запитань.

Резонанс навколо цієї покупки посилюється попереднім скандальним шлейфом, пов’язаним із дорожньо-транспортною пригодою, у якій Трухін фігурував раніше. Тоді справа набула широкого розголосу, а дії екснардепа після аварії стали предметом розслідувань і публічних дискусій. Саме цей контекст змушує багатьох громадян сприймати нові повідомлення про його спосіб життя крізь призму недовіри та моральної оцінки.

Придбання автомобіля преміумкласу викликало критику у соцмережах та медіа, адже на тлі війни такі витрати виглядають невідповідними. Слід зазначити, що Porsche Macan R4 є одним із дорогих і престижних кросоверів на ринку, вартість якого становить сотні тисяч доларів.

Цей випадок підкреслює проблему суспільної чутливості до фінансових дій публічних осіб та ставить питання про відповідальність колишніх депутатів перед громадою.

Трьом посадовцям Державного університету «Київський авіаційний інститут» оголошено підозру в привласненні понад 16,6 мільйона гривень державних коштів. За інформацією Офісу Генерального прокурора, злочинна схема тривала протягом трьох років і полягала у фіктивному працевлаштуванні осіб, які насправді не виконували жодних обов'язків, але отримували зарплату за рахунок державного бюджету.

Розслідування встановило, що причетними до скоєння злочину стали колишній начальник відділу безпекової діяльності служби охорони, начальник служби охорони та його заступник. Вони організували схему, за якою на роботу було офіційно оформлено 89 осіб — так званих «мертвих душ». Ці люди були записані на штатні посади в університеті, однак фактично не виконували жодних функцій чи обов'язків. Водночас, на їхні імена нараховувалася зарплата, яку згодом знімали через банківські картки і привласнювали.

Внаслідок таких дій держава зазнала збитків на понад 16,6 млн грн. Ці гроші надходили з бюджету Міністерства освіти і науки України.

Під час обшуків за місцями проживання підозрюваних вилучено документи та електронні носії, які підтверджують їхню причетність до злочину.

Досудове розслідування здійснює Головне слідче управління Нацполіції за оперативного супроводу Департаменту внутрішньої безпеки. Посадовцям інкримінують привласнення коштів у складі організованої групи, що карається до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.