За три дні — 25 тисяч голосів: Україна вимагає мобілізації правоохоронців та держслужбовців

Під час будівельних робіт у будинку на Ярославовому Валу, 10 у Києві робітники натрапили на ймовірні залишки оборонних укріплень часів княжої доби. Про знахідку повідомив урбаніст і краєзнавець Дмитро Перов, звернувши увагу на кам’яне мурування, яке виявили на глибині п’яти підземних поверхів. За його словами, під час буріння робітники зіткнулися з надзвичайно міцною кам’яною стінкою, яку неможливо було пробурити звичайними методами. Через це будівельники обійшли перешкоду та продовжили роботи поруч, залишивши стародавнє мурування як своєрідний «пам’ятний фрагмент» під землею.

Експерти відзначають, що подібні знахідки надзвичайно рідкісні для центральної частини Києва, адже вони дозволяють відновити уявлення про оборонні системи столиці часів Київської Русі. Виявлена кам’яна кладка, ймовірно, була частиною фортифікаційного рову або стіни, що захищала місто від нападників. За археологічними оцінками, її структура та товщина свідчать про високий рівень будівельних технологій того часу.

Порівнявши сучасну та історичну топографію, дослідник наголошує: саме вздовж теперішньої вулиці Ярославів Вал у княжі часи проходив великий оборонний вал. Його залишки частково помітні в рельєфі Золотоворітського скверу та поблизу вул. Грінченка. Недарма вулиця раніше мала назву Велика Підвальна — вона проходила під валовими укріпленнями.

На історичних картах Києва часів 988–1240 років також видно, що оборонні споруди пролягали саме цією ділянкою та перетинали її в напрямку Святославового Яру.

Будинок, на території якого проводились роботи, розташований у буферній зоні ЮНЕСКО — поруч із Софійським собором та Золотими воротами. Це історична садиба, відома як будинок архітектора Олександра Шіле, зведений у 1877 році. У XX столітті тут працював готель «Версаль», а також розміщувались установи Української держави гетьмана Павла Скоропадського.

Однак останніми роками будівля зазнала агресивної перебудови: фасад перших двох поверхів частково знесено, внутрішні перекриття — розібрані, а на місці фактично ведеться нове будівництво. За даними ЗМІ, власником будинку є ТОВ «Мірча Яв», а бенефіціарною власницею — Ольга Балясна.

Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марина Соловйова повідомила, що роботи зупинено. Хоча припис Міністерство культури видало ще у 2020 році, забудовник його проігнорував. Нині фахівці Інституту археології НАН України мають провести дослідження місця знахідки.

Якщо виявлене кам’яне мурування підтвердять як частину давнього валу, це стане однією з найбільших археологічних знахідок у центрі Києва за останні роки.

Колишній керівник ДП «Спецтехноекспорт» Павло Барбул, який перебуває під слідством у Вищому антикорупційному суді за підозрою в корупційних діях, активно намагається видалити будь-які згадки про себе з відкритих джерел та інтернет-простору. Тим часом, за даними аналітиків та слідчих, йому вдалося легалізувати близько 150 тисяч доларів США через серію підозріло однотипних судових рішень, які викликають сумніви щодо законності та прозорості процедур.

Суть схем, що досліджуються слідством, полягає в тому, що Барбул подавав позови до боржників за борговими розписками, а стягнення коштів відбувалося через рішення суду. Позивачем у цих справах виступала його адвокатка Алла Тоцька. Сумнівність процесів підсилюється тим, що відповідачі у судах майже ніколи не заперечували проти позовів, що створює враження відсутності реальної суперечки і дозволяє підозрювати використання судової системи для легалізації коштів.

Після звільнення Барбула з посади у червні 2018 року за згодою сторін, він задекларував 7,35 млн гривень готівкою. Перевірок його майнового стану з боку НАЗК тоді не проводилося. Після цього колишній посадовець зайнявся лихварською діяльністю.

Наприклад, у січні 2020 року Барбул дав у борг киянину Дмитру Стельмашову 100 тисяч доларів під 3% річних. Кошти мали бути повернуті наприкінці лютого, але відповідач цього не зробив. Суд вирішив стягнути борг та проценти у 6,23 тисячі доларів, і відповідач не заперечував проти позову.

У серпні 2023 року суд у Тернополі ухвалив рішення на користь Барбула у справі проти Володимира Гловака, який отримав 135 тисяч доларів у 2018 та 2020 роках під 3% річних. Суд стягнув борг та проценти у 257,2 тисячі гривень.

Остання справа – рішення Голосіївського райсуду Києва від 27 листопада 2024 року. Позов на 15 тисяч доларів проти Михайла Гончара був задоволений, включно з річними відсотками у 31,8 тисячі гривень.

Експерти припускають, що така серія однотипних судових рішень без оскарження може бути схемою легалізації коштів Барбула.