Забруднення узбережжя Одеси: на міських пляжах зафіксували підозрілі плями та загибель птахів

Україна розглядає потенційну можливість територіальних поступок як частину мирного врегулювання конфлікту, в разі, якщо це допоможе прискорити її вступ до Європейського Союзу. Про це повідомляє німецьке видання Die Welt, посилаючись на джерела в європейських дипломатичних колах. За словами співрозмовників у Брюсселі, США, виступаючи посередниками в можливих переговорах, нібито підтримують сценарій, при якому Київ погодиться на певні територіальні компроміси, якщо це дозволить країні швидше стати частиною Європейського Союзу.

Європейські партнери, в свою чергу, мають свої зацікавленості в успішному завершенні цього процесу, оскільки стабільна Україна в межах ЄС забезпечить не тільки безпеку, але й економічну стабільність у всьому регіоні. Але чи готова українська влада та народ до таких поступок, що можуть бути сприйняті як компроміс, ще залишається під питанням. Спостерігачі також звертають увагу на можливу внутрішню політичну реакцію в Україні, оскільки питання територіальних поступок завжди є дуже чутливим і може призвести до значних протестів.

Дипломати зазначають, що президенту Володимиру Зеленському «потрібен реальний козир», якщо він прагне заручитися підтримкою українського суспільства щодо потенційних територіальних поступок. У цьому контексті в ЄС можуть розглянути варіант прискорення переговорного процесу про вступ України.

За даними видання, в обговорюваних неформальних сценаріях як можлива дата вступу України до ЄС фігурує 2027 рік. Водночас джерела в Брюсселі називають більш реалістичними терміни 2028–2030 років і не очікують повноцінного членства вже наступного року.

«Територіальна втрата в обмін на членство в ЄС і гарантії безпеки — схоже, це формула Трампа для вирішення війни в Україні. Але чи зможуть європейці з цим погодитися?», — йдеться у статті.

При цьому європейські дипломати визнають, що прискорений вступ України до ЄС у межах чинної процедури розширення виглядає складним завданням. Вони зазначають, що офіційний процес передбачає виконання значної кількості критеріїв, зокрема у сферах боротьби з корупцією та забезпечення верховенства права.

Офіційних підтверджень щодо існування такого плану від уряду України, Європейської комісії чи адміністрації США наразі не оприлюднено.

За попередньою інформацією, інцидент стався нещодавно в одному з київських автобусів. Жінка, яка працювала нянею, звинувачується у неприпустимих діях щодо 4-річної дівчинки, яка була під її наглядом. Ситуація набула широкого розголосу після того, як відео події потрапило до мережі інтернет.

До суду скеровано обвинувальний акт стосовно няні за умисні завдання ударів по обличчю дитини, які не спричинили тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 126 КК України)

У квітні 2024 року у соцмережах було опубліковано відео, на якому жінка в автобусі дає ляпаси дівчинці. Це відео одразу побачила матір 4-річної дитини, яка впізнала на ньому свою доньку та няню. Жінка звернулась до поліції та одразу припинила співпрацю з нянею, розповіли у прокуратурі.

“Правоохоронцям няня пояснила, що ляпаси дитині давала, щоб не дозволити їй заснути. Про це вона начебто домовилась із 4-річної дівчинкою, з якою того дня їхала до церкви”, – зазначається у повідомленні.

За вчинене обвинуваченій загрожує штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

Представник Міністерства оборони України, Дмитро Лазуткін, оголосив про вражаючий успіх у процесі оновлення даних військовозобов'язаних. Згідно з його заявою, уже 600 тисяч українців успішно внесли оновлені персональні дані. Цей величезний обсяг оновлень свідчить про надзвичайну важливість і актуальність даного процесу для забезпечення національної безпеки та оборони нашої країни.

Оновлення даних військовозобов'язаних є однією з ключових складових військового обліку нашої країни. Це дозволяє уряду ефективно планувати оборонні ресурси, визначати потреби нашої армії та забезпечувати належний рівень готовності до потенційних загроз зовнішнього характеру.

Запроваджений 18 травня програмний засіб "Резерв+" вже використали 260 тисяч українців, що у 80 разів перевищує кількість оновлень, здійснених через ЦНАПи. Не дивлячись на це, дані щодо ТЦК поки що відсутні. Таким чином, цифра 600 тисяч оновлених даних не включає оновлення, здійснені після набуття чинності закону про посилення мобілізації. Можливо, вони відображають оновлення, здійснені з моменту його підписання Президентом Зеленським 16 квітня.

Слід зазначити, що з цієї дати у ТЦК були помічені черги, які, як повідомлялося, складалися переважно з чоловіків з відстрочкою від служби. Одночасно українські правоохоронні органи розшукують 94,5 тисячі ухильників, інформацію про яких передали в Нацполіцію, згідно з повідомленнями українських ЗМІ.

Рекордну кількість заяв до поліції подали у Дніпропетровській області. Протягом перших 4 місяців 2024 року там надійшло 38 282 заяви від ТЦК. З них вже вдалося знайти 5511 осіб. Також варто відзначити:

Чернігівщину – 9115 заяв, знайдено 1429 осіб;Харківщину – 4664 заяви, знайдено 1954 особи;Івано-Франківщину – 2328 заяв, знайдено 1814 осіб (рекордні показники роботи поліції у відсотках);Житомирщину – 8289 заяв, знайдено 2452 особи;Полтавщину – 7433 заяви, знайдено 2591 особу;Рівненщину – 9832 заяви, знайдено 1828 осіб;Вінниччину – 7288 заяв, знайдено 2325 осіб;Кіровоградщину – 5955 заяв, знайдено не вказано;Хмельниччину – 1085 заяв, знайдено не вказано.Про відмову надати дані про ухильників у поліції Донецької, Херсонської, Тернопільської, Черкаської та Одеської областей поки нічого не повідомлено.

Українські військові виявили величезну активність у процесі оновлення своїх персональних даних, що свідчить про важливість та актуальність цього процесу для національної безпеки. Впровадження програмного забезпечення "Резерв+" дало значний результат, але є потреба в подальшій роботі з обліку військовозобов'язаних. Також важливою є активність поліції в розшуку ухильників, але існує необхідність в більш прозорій звітності та співпраці з публікою. Результати роботи поліції в розшуку ухильників демонструють необхідність подальшої уваги до цього питання.

Офіційні накази, комісії, тренінги та конкурси виглядають як звичний шлях до підрозділів спецпризначення. Проте глибший аналіз внутрішніх документів та процедур показує, що вони можуть виконувати функцію не тільки відбору кваліфікованих кандидатів, а й прихованого просування «своїх» співробітників. У випадку колишнього детектива БЕБу Ткачука формальна участь у конкурсі до підрозділу «Лють» фактично слугувала лише прикриттям для його подальшого переведення до Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР).

Документи свідчать: усі дії виглядали юридично коректними, але на практиці створювалися умови для просування співробітників без реального бойового досвіду або необхідної практичної підготовки. Внутрішні накази, протоколи комісій та результати тренінгів використовувалися як формальна «завіса», що легітимізувала подальші кадрові рішення.

На папері — кар’єрний ріст і «бойова» кваліфікація. На практиці — відсутність оперативного досвіду, відсутність виїздів на штурмові операції та днів на передовій, кажуть наші джерела. Ткачук, за їхніми словами, радше є «кабінетним» фігурантом, який отримав потрібний штамп для подальшого переведення в інший підрозділ, ніж реальним бойовим співробітником.

Чому це спрацювало? Відповідь — у процедурі переведення. За Положенням про ДСР (наказ Нацполіції №1077) начальник Департаменту має повноваження призначати працівників без конкурсів і комісій. Тобто шлях потрапляння до ДСР для «стороннього» кандидата ускладнений, але закон дозволяє внутрішні переведення. Якщо особа формально стає поліцейським — наприклад, через призначення в «Лють» — подальше переведення до ДСР може відбутися без відкритого конкурсу, виключно за ініціативою керівництва. Саме цією «лазівкою» й скористалися, за наявними в нас даними.

Юридично — порушень немає: усі документи оформлені, накази видані, навчання підтверджене. Але практика, в якій людина без практичних штурмових навичок трансформується в «бійця», а потім без зайвих процедур потрапляє до стратегічного відомства, породжує питання про кадрування та критерії відбору в силових структурах. Наші співрозмовники у правоохоронних колах зауважують: так народжується «кадровий пул» для керівних посад — не на підставі заслуг чи заслуг у полі, а на підставі домовленостей і внутрішніх зв’язків.

Експерти з кадрової політики поліції коментують: формальна відповідність процедурі не гарантує відповідності посаді за змістом. «Якщо підбір відбувається через формальну ротацію, а не через оцінку реального досвіду й результатів, це знижує загальний рівень професійності в підрозділі й створює ризики для репутації служби», — каже один із них на умовах анонімності.

У підсумку схема виглядає так: конкурс — призначення — формальне навчання — переведення. Всі кроки відповідають букві закону, проте їхнє поєднання дозволяє обходити відкриті процедури потрапляння до ДСР і проштовхувати «своїх» кандидатів. Саме на цій практиці ґрунтується кар’єрний шлях, який ми умовно називаємо «по-спецпризначенськи».

Такі кейси підривають довіру до кадрових процедур у правоохоронних органах: суспільство і внутрішні кадри очікують, що посади в спеціалізованих підрозділах займають люди з відповідним практичним досвідом. Подібні механізми відкривають можливості для квазі-клієнтелізму — коли головним критерієм стають не компетенції, а мережа зв’язків. По-третє, це створює перешкоди для справжньої ротації і залучення нових фахівців, готових працювати в полях.