Середа, 5 Серпня, 2026

Загроза ланцюгам постачання: як обмеження експорту з Китаю підривають виробництво українських безпілотників

Важливі новини

Чи мають право поліцейські без жетонів затримувати громадян

В Україні поліцейські, які допомагають групам оповіщення Територіальних центрів комплектування (ТЦК), мають право затримувати осіб, які перебувають у розшуку. Це право не залежить від наявності у поліцейського спеціального жетона, хоча його відсутність є формальним порушенням з боку правоохоронця. Адвокат Юрій Айвазян на порталі “Юристи.UA” пояснив, що при виконанні службових обов’язків співробітники Національної поліції України, які […]

The post Чи мають право поліцейські без жетонів затримувати громадян first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Біженцям з України в Естонії уріжуть фінансову допомогу: кого торкнуться зміни

Із травня 2025 року українські біженці в Естонії більше не отримуватимуть компенсацій за оренду житла та послуги перекладу. Про це повідомляє ERR із посиланням на Департамент соціального страхування Естонії. Рішення торкнеться тисяч українців, які з 2022 року користувалися державною допомогою для адаптації в країні. До цього часу естонська влада надавала одноразову компенсацію витрат на оренду […]

Корупційний скандал на Полтавському ГЗК

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Згідно з даними слідства, голова правління Полтавського ГЗК разом із заступником і двома керівниками відділів організували схему незаконного видобутку та переробки корисних копалин. Комбінат мав ліцензію лише на видобування залізної руди, але підозрювані без відповідних дозволів видобували та переробляли залізні кварцити на щебінь та інші корисні копалини загальнодержавного значення.

Для легалізації незаконної продукції, посадовці вносили у звітні документи неправдиві відомості про результати переробки корисних копалин. Таким чином, їм вдалося легалізувати понад 885 тисяч тонн щебеневої продукції та порожньої породи на загальну суму 33,5 мільйона гривень.

На даний момент підозрюваним обрано запобіжні заходи, а на їхнє майно накладено арешт з метою подальшої конфіскації. Слідчі також встановлюють інших осіб, причетних до вчинення злочину, для притягнення їх до відповідальності.

Цей випадок не є першим для Полтавського ГЗК. У вересні 2023 року слідчі вже повідомляли керівнику комбінату про підозру за незаконне видобування надр на суму 157 мільярдів гривень, що завдало шкоди довкіллю.

Наразі слідство продовжується, і правоохоронці вживають заходів для розширення кола осіб, причетних до злочинної діяльності на Полтавському ГЗК.

Майже мільйон українських чоловіків призовного віку без офіційного статусу, виклик для економіки країни

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) нещодавно оприлюднило результати свого розслідування, які викликали значний суспільний резонанс. Агентство повідомило про виявлення ознак корупційного правопорушення в діяльності колишнього високопосадовця прокуратури України.

Він пояснив, що під час аналізу мобілізаційного потенціалу було виявлено, що ці люди є практично анонімними для державних реєстрів, маючи лише ідентифікаційні коди. Деякі з них взагалі не фігурують у реєстрах підприємців або найманих працівників, а деякі свідомо уникають уваги держави, припиняючи офіційну зайнятість.

Наталуха вважає, що впровадження системи економічного бронювання може вирішити цю проблему. За його словами, відсутність такого інструменту сильно впливає на ринок праці, збільшуючи нелегальну міграцію та деморалізацію реального сектору економіки.

«Відсутність цього інструментарію (економічного бронювання, — ред.) має свій ефект і на ринок. За офіційно непідтвердженими даними, щоденно щонайменше 200 чоловіків призовного віку здійснюють спробу залишити країну. Щоденно. Не кажучи вже про кількість звільнень із робочих місць для того, щоб працювати неофіційно і не «світитися» у реєстрах. Це деморалізація реального сектору економіки. Вона має негативні наслідки», – наголосив політик.

Таємниця оптимізму: чому 85% українців вірять у перемогу, а Захід не розуміє цього?

Оптимізм українців: чому 85% продовжують вірити у перемогу незважаючи на всі труднощі

Незважаючи на випробування, українці демонструють неймовірну стійкість та віру в перемогу. Професор політології, Олександр Мотиль, в колонці для видання The Hill зазначає, що секрет українського оптимізму залишається загадкою для західних спостерігачів, які схильні до песимізму. Мабуть, хтось пропустив момент, коли українцям сказали, що перемогти Росію неможливо.

Дані опитування, проведеного авторитетним Центром Разумкова наприкінці січня, свідчать: 85% респондентів вірять у перемогу України, лише 8,5% відмовляються від цього переконання. Ці цифри майже однакові у всіх регіонах країни, навіть на сході, де найбільше відчуваються військові дії.

Особливо захоплююче те, що українці чітко розуміють, що означає перемога: 38% вважають, що перемогою буде відновлення кордонів станом на січень 2014 року та вигнання російських військ, а 27% мають ще амбітніші мрії — повне знищення російської армії та крах внутрішнього режиму в Росії.

Оптимізм українців порушує. 60% вірять у перемогу до кінця 2025 року, а 65% з них мають навіть максималістські очікування. Цей настрій є типовим не тільки для середньостатистичних громадян, а й для окремих категорій, таких як бізнесмени та жінки.

Відповідно до опитування, проведеного Українською мережею ділових новин, майже 60% бізнесу очікують зростання у 2024 році, а більшість з них розраховують на значний приріст. Багато фірм впевнені, що досягнуть своїх цілей.

Але погляди європейців щодо України дещо інші. Європейська рада з міжнародних відносин виявила, що лише 10% європейців вірять у перемогу України, вдвічі більше вони очікують перемоги Росії. Це різниця в підходах щодо розуміння ситуації, яка вражає.

Європейський песимізм не є таким беззаперечно песимістичним, як може здатися на перший погляд, оскільки від 27 до 47 відсотків європейців вважають, що Україна та Росія зможуть досягти "компромісного врегулювання" (це було б досягненням!), а 19 до 38 відсотків обирають варіант "нічого з цього" або "не знаю". Проте навіть з такими застереженнями зрозуміло, що українці та європейці мають абсолютно протилежні погляди на перемогу України.

Зайво кажути, що багато американських політиків і аналітиків поділяють західний песимізм, до того ж один аналітик нещодавно заявив у виданні The Hill, що "ідея повної перемоги України — це маячня". Виникає очевидне запитання: хто помиляється, українці чи європейці та американські політики, аналітики та прості люди? Важко сперечатися з тим, що українці знають справжню реальність. За два роки війни та геноциду їхні почуття мають бути затуплені, а не підсилені. Навпаки, очевидно, що переважна більшість європейців та американців не мають належного уявлення про те, що відбувається в Україні. Вони дивляться телевізор, час від часу читають статті чи пости в соціальних мережах, а потім, здолавши військовий стрес, повертаються до пива, вина та барбекю. Якщо хтось і помиляється, то це середньостатистичні європейці й американці. На жаль, це стосується деяких політиків і аналітиків також.

Герої американських ЗМІ, такі як Такер Карлсон і Дональд Трамп та їхні послідовники; прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо; відомий угорець Віктор Орбан; лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен у Франції; партія "Альтернатива для Німеччини"; австрійська "Партія свободи" — це лише кілька прикладів — живуть у своєму власному паралельному світі, де Володимир Путін — святий, а Володимир Зеленський — сатана. На щастя, таких людей менше. Можливо, українці настільки втомилися від війни та злякалися зла, яке чекає на них, що колективно зробили стрибок у абсурдну віру в те, що вони переможуть, тому що вони повинні перемогти. Це передбачає, що населення повністю піддається ірраціональним емоціям, які змушують їх бачити те, чого насправді немає. Можливо, це стосується деяких українців, але це точно не стосується 85 відсотків. У будь-якому разі, такого роду ірраціональність не присутня ні в українських ЗМІ, ні в розмовах з реальними українцями.

Українці, судячи з усього, мають глибоке розуміння ситуації, яке перевершує знання на Заході. Вони добре усвідомлюють, що Конгрес США фактично виступає на боці Росії, відмовляючись постачати зброю Україні. Вони розуміють, що європейці та американці ставляться зі скептицизмом до їхньої перемоги. Вони осведомлені про реальність на Заході. Але вони також чудово розуміють, що відбувається в Україні та Росії. Вони знають, що Росія не може перемогти війну, яка коштує їй тисячу жертв щодня. Вони усвідомлюють, що режим Путіна виявляється значно слабкішим, ніж здається на перший погляд. Нарешті, українці також розуміють, що для перемоги їм потрібно лише вижити, відстояти себе від росіян — і вони знають, що це можливо зробити не завдяки якійсь магічній вірі в стійкість і перемогу, а завдяки тому, що альтернативою "виживання" росіян є знищення українців російськими агресорами.

Українці виявляють вражаюче розуміння ситуації на політичній арені, яке перевершує розуміння західних країн. Вони усвідомлюють складність та протиріччя відносин між Україною, Росією та Заходом. Глибоко розуміють вони і труднощі, з якими стикається Україна, і загрози, які приховуються за відмовою Заходу постачати необхідну допомогу. Не тільки розуміють вони, але й відчувають на собі реальність війни, що триває на їхній землі.

Українці не просто покладаються на власні сили, але й мають просторовий погляд на розклад сил та можливості війни. Вони розуміють, що перемога полягає не лише в силі зброї, але й в здатності витримати та вистояти, показавши свою стійкість та волю до життя вільним народом. Українці готові відстоювати свою державність та незалежність, бо вони знають, що їхня перемога — це питання не лише власної долі, але й майбутнього всього світу, де цінності свободи та демократії мають переважати над агресією та насильством.

Китай посилює контроль над експортом електронних компонентів, і це вже має відчутний вплив на спроможності української оборонної промисловості. Пекін запроваджує жорсткіші правила і фактично блокує постачання низки ключових елементів — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту та інших електронних модулів, необхідних для масового виробництва БПЛА. Додатково ускладнено транзитні маршрути: через побоювання, що товари можуть «непомітно» потрапити до кінцевого користувача, Китай обмежує можливість пересилки через транзитні країни, зокрема в напрямку Балтії та Польщі, що створює додаткові логістичні бар’єри.

Ці дії мають низку наслідків. По-перше, зменшується кількість доступних комплектуючих на ринку, що підвищує закупівельні витрати й призводить до затримок у виробничих циклах. По-друге, виробники змушені шукати альтернативні джерела — від постачання з інших регіонів до адаптації дизайну під інші компоненти — що потребує часу, інвестицій у перепроєктування та повторне тестування. По-третє, залежність від імпорту низьковартісних, але критично важливих модулів виявилася стратегічною вразливістю: у воєнний час швидкість і надійність постачань стають питанням життя і смерті, а політичні рішення третіх країн можуть миттєво змінити ситуацію.

Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

«Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

Останні новини