Закарпатський краєзнавчий музей хотів придбати авто за 2 млн

Проблема ефективного використання бюджетних ресурсів у державних підприємствах залишається однією з найбільш актуальних українською сферою економіки. Наприклад, зазначені аеропорти "Донецьк", "Миколаїв" і "Запоріжжя" служать яскравим відображенням цієї проблеми, оскільки вони залишаються позаконсервованими на тривалий період часу. У той же час, керівництво цих аеропортів продовжує отримувати заробітну плату, незважаючи на відсутність реальної діяльності і відповідного використання фінансових ресурсів. Ця ситуація свідчить про системні прогалини в управлінні, які потребують негайного врегулювання та впровадження ефективних механізмів контролю за використанням бюджетних коштів.

Запорізький аеропорт, як і всі інші в Україні, припинив свою роботу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а російські окупанти декілька разів завдавали ударів по цьому об’єкту. Попри це, деякі співробітники аеропорту продовжують отримували чималу заробітну плату.

В.о. директора комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” отримав за минулий рік зарплату у понад мільйон гривень. Зазначимо, що ним є Коняхін Олександр Григорович.

Згідно з декларацією Коняхіна, яку він подав у березні 2024 року, за 2023 рік від комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Запоріжжя” він отримав 1 073 437 гривень. Це єдине задеклароване джерело його доходу.

73,5 млн грн

“Штатна чисельність, яку зараз маємо, є критично мінімальною для отримання відповідних сертифікатів, які дозволять відновити авіаційну діяльність підприємства. При більш жорсткому скороченні персоналу комунальне підприємство втрачає сертифікат. Для його відновлення потрібно буде заново наймати співробітників, навчати їх впродовж 1,5 — 2 років. Тобто робота підприємства буде неможливою”, — підкреслив він.

Як відомо, з початку широкомасштабної війни аеропорт зазнавав обстрілів щонайменше тричі. Першого удару по ньому росіяни завдали в перший же день вторгнення — 24 лютого 2022 року.

Миколаївський аеропорт припинив свою роботу після початку широкомасштабного вторгнення Росії та був майже зруйнований під час боїв з російськими окупантами в березні 2022 року. Попри це, деякі співробітники аеропорту продовжують отримували чималу заробітну плату.

Згідно з декларацією Берко, яку він подав у березні 2024 року, за 2023 рік він отримав 667 135 гривень заробітної плати. Крім того, минулого року він отримав 83 810 гривень пенсії.

Як відомо, на початку березня 2022 року на території “Миколаївського міжнародного аеропорту” відбувалися бої між Збройними силами України та російськими окупантами, які намагалися прорватися до міста. Зрештою Силам оборони вдалося відбити атаки ворога і не дати йому зайняти позиції на території аеропорту.

Проте в ході боїв аеропорт зазнав численних обстрілів з боку російських військ. В результаті цього об’єкт був фактично знищений.

Працівники відомого міжнародного аеропорту Донецька, який російські окупанти за десять років перетворили на руїни, продовжують отримувати чималу зарплату. Це з огляду на те, що він не функціонує з 2014 року.

В.о. директора Донецького аеропорту отримав за минулий рік зарплату у кількасот тисяч гривень. Зазначимо, що ним є Близнюк Владислав Володимирович.

З декларації Близнюка, яку він подав у березні 2024-го, випливає минулого року КП “Міжнародний аеропорт Донецьк ім. С.С. Прокоф’єва” приніс йому дохід у розмірі 309 161 гривні. Це одне із джерел його доходу.

Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики Лілія Подкопаєва поділилася емоційною та дуже особистою історією з життя її родини. Вона розповіла про той момент, коли її син Вадим, який був усиновлений, дізнався про своє походження. Це сталося, коли йому було лише три роки, і випадковість відіграла в цьому важливу роль. Все сталося під час поїздки з бабусею, коли вони проїжджали повз дитячий будинок. Вадим, не знаючи всього, запитав: «А ти мене там знайшла?» Це питання було для Лілії шоком, адже вона не була готова до такого серйозного розмови з дитиною. Виявилося, що саме її мама, бабуся Вадима, поділилася цією інформацією з хлопчиком.

Лілія зізналася, що спочатку її охопила паніка, оскільки вона не була підготовлена до такого моменту, але згодом зрозуміла, що ця ситуація пройшла природно. Вона не сердиться на маму, адже бачить в цьому позитивний аспект — етап усвідомлення, який насправді був необхідним і виявився менш болючим, ніж вона очікувала. Спортсменка з вдячністю ставиться до того, що правда про усиновлення була відкрита в такий природний спосіб. Вона впевнена, що цей досвід стане важливим етапом у житті її сина, а також сприятиме розвитку їхніх відносин.

Подкопаєва підкреслила, що для неї не важливо, хто народив дитину. Головне — любов, турбота та тепло, які дитина отримує щодня. Вадим ріс у прийнятті й підтримці, не відчуваючи себе «іншим». Він ніколи не намагався знайти біологічних батьків, які добровільно відмовилися від нього та не з’явилися навіть на суді.

Сьогодні Вадим навчається у Технологічному інституті Джорджії, тому самому кампусі, де збірна України жила під час Олімпіади 1996 року, коли Лілія здобула свій історичний тріумф. Для неї це стало зворушливим «флешбеком», подарунком від сина та символом того, як дивно переплітаються шляхи долі.

Попри біль, який колись пережила дитина, Лілія переконана, що все сталося правильно. Її сім’я — це вибір любові, а не крові. Вона з гордістю говорить про сина і вважає, що їхня історія може надихнути інших батьків, які приймають у родину дітей з дитячих будинків.