Залужний виступив публічно після призначення послом у Британії

У районі Степногірська Запорізької області російські війська активізували спроби локального просування, застосовуючи тактику інфільтрації невеликими піхотними підрозділами. Про це повідомляють аналітики моніторингового проєкту DeepState, які фіксують поступові зміни лінії зіткнення без масштабних наступальних дій, але з постійним тиском на українську оборону.

За оцінками експертів, противник уникає класичних штурмів із залученням великої кількості техніки, натомість намагається просочуватися в межах населених пунктів, використовуючи складний рельєф, забудову та зруйновану інфраструктуру. Такі дії ускладнюють виявлення ворога та створюють додаткове навантаження на підрозділи Сил оборони, які змушені реагувати на постійні дрібні загрози на різних ділянках.

«Звичайно, у Степногірську ще є наші позиції, але зараз вони перебувають у перемішку», — зазначають аналітики DeepState, вказуючи на складну тактичну ситуацію в районі.

Ключову роль у стримуванні російських груп відіграють українські оператори безпілотників, які намагаються виявляти противника ще на підходах до населених пунктів або під час його перебування в будівлях і на польових позиціях. Водночас погодні умови — туман, холод і сніг — ускладнюють роботу дронів, чим користуються окупанти для прихованого переміщення.

Аналітики також повідомляють, що після втрати південної частини Степногірська з багатоповерховою забудовою російські війська отримали можливість накопичувати там сили для подальших атак. Крім того, зафіксовано просочування в село Приморське, де щільна приватна забудова та відносно незначні руйнування створюють «сіру зону», у якій противник може пересуватися непомітно.

Російські підрозділи не припиняють спроб просуватися на північ у напрямку річки Конка, зокрема в районах Малокатеринівки та прилеглих населених пунктів. Фіксується також інфільтрація у бік Лук’янівського, де раніше російські групи вже виявляли та знищували Сили оборони. Схожа ситуація спостерігається і поблизу Степового, де наразі уточнюється, чи змогли окупанти закріпитися.

Речник Сил оборони півдня Владислав Волошин раніше заявляв, що російські війська тиснуть на Степногірськ, оскільки це селище розташоване на вигідному плацдармі, з якого можна вести обстріли Запоріжжя та логістичних маршрутів із міста. Інтенсивні бої тривають також у районі Гуляйполя, де противник діє малими штурмовими групами та намагається прорватися вглиб української оборони.

У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14210, який може суттєво змінити правила виїзду за кордон для осіб, які підпадають під бронювання. Цей документ, зареєстрований у листопаді 2025 року, пропонує розширити перелік підстав для тимчасової заборони виїзду громадян з України, що викликає певні дискусії в суспільстві та серед експертів. Основна мета законопроєкту — запобігти зловживанням і маніпулюванням із системою бронювання, коли окремі особи можуть уникати виконання своїх обов'язків, використовуючи різні лазівки.

На сьогодні законопроєкт не був включений до порядку денного Верховної Ради, але питання його розгляду залишається актуальним, адже ініціатива вже викликала значний інтерес серед депутатів і громадських діячів. Як зазначив Роман Костенко, секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, цей крок є необхідним для забезпечення порядку та запобігання маніпуляціям із бронюванням, яке часто використовували для того, щоб уникнути мобілізації. За його словами, ухвалення законопроєкту допоможе підвищити прозорість процесу і зробить його більш контрольованим з боку державних органів.

Костенко зазначив, що держава пішла назустріч тим, хто отримав «бронь» навіть без оновлення військово-облікових даних або на тлі ухилення від виконання конституційного обов’язку. Натомість за такий компроміс може з’явитися певне обмеження — тимчасова заборона на перетин кордону.

Одне з ключових положень законопроєкту передбачає заборону виїзду за кордон для громадян, яким надали відстрочку від мобілізації. Метою називають необхідність зупинити практику, коли людина отримує «бронь», а потім залишає країну без наміру повернення.

«Це своєрідний запобіжник. Ми пішли назустріч, та водночас мусимо гарантувати, що “бронювання” не стане інструментом для втечі. За кордон – ні, адже було порушення закону», — пояснив Костенко.

Наразі законопроєкт перебуває у статусі зареєстрованого, а його подальший розгляд очікується вже у 2026 році.

Україна: Створення Спеціалізованої економічної прокуратури на фоні політичних дискусій

Законопроект №11087, який передбачає створення Спеціалізованої економічної прокуратури (СЕП), викликав активні обговорення в українському парламенті та суспільстві. Ініціативу народного депутата Ярослава Железняка сприймають як крок до зміцнення правової системи та боротьби з економічною злочинністю. Згодом відбудеться відбір кваліфікованих співробітників для нового органу через конкурс.

Проте думки на цей рахунок розділені. Народний депутат Максим Бужанський висловив своє негативне ставлення до ідеї створення СЕП, вказуючи на можливі наслідки перенасичення системи прокуратури новими підрозділами. Він зазначив, що при недостатній фінансовій підтримці та складній політичній ситуації додаткові структури можуть ускладнити роботу правоохоронних органів, порушуючи процес розслідування.

Питання про ефективність створення нового органу залишається відкритим. Чи допоможе Спеціалізована економічна прокуратура зміцнити боротьбу з економічною злочинністю чи ускладнить існуючу систему – це залишається предметом дискусій та подальшого спостереження.

Українською мовою, висновки до вищезгаданої статті можна сформулювати так:

• Ідея створення Спеціалізованої економічної прокуратури (СЕП) викликає обговорення як у парламенті, так і в суспільстві.

• Захід підтримують як крок до зміцнення правової системи та боротьби з економічною злочинністю.

• На думку деяких політиків, створення нового органу може призвести до перенасичення системи прокуратури та ускладнення роботи правоохоронних органів.

• Питання про ефективність СЕП залишається відкритим і потребує подальшого спостереження та аналізу.

• Важливо забезпечити не лише створення нового органу, але й забезпечити його ефективне функціонування та взаємодію з існуючими структурами правоохоронного сектора.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.

За результатами цього дослідження, в інциденті, який призвів до загибелі понад 50 українських військовослужбовців, що перебували в полоні, є ознаки відповідальності російської сторони. Ця інформація викликає серйозне занепокоєння міжнародної спільноти та вимагає подальшого ретельного розслідування.

Повідомляється, що однією з головних версій є вибух закладеного пристрою. Одночасно з тим відбувалися постріли з «Граду», щоб заглушити вибухи.

Як заявляють полонені, які вижили, вранці 27 липня 2022 року групу «азовців» перевели в окреме приміщення, розташоване на віддалі від інших бараків. Їм пояснили переведення ремонтом їхнього старого барака. Хоча там залишилися інші полонені, які пізніше заявили, що ремонту не було. Того ж дня охоронці вирили для себе окопи.

28 липня керівництво колонії наказало перенести пости охорони подалі від нового барака, а охоронці одягли бронежилети і каски, чого вони раніше ніколи не робили. Увечері пролунали гучні постріли з «Граду», але таке траплялося і раніше.

А вже вночі пролунали потужні вибухи, внаслідок яких загинули полонені. Ті, що вижили, вибігли на вулицю, але охоронці стріляли в повітря, казали не наближатися до воріт, сміялися, кидали в людей ганчірки та світили ліхтариками.

Медики прибули лише через кілька годин – українські полонені з інших бараків із медичною підготовкою.

Потім тих, хто вижив, поселили в окремому приміщенні, що, на думку експертів ООН, було покликане не дати їм розповісти про те, що сталося.

Деякі ув’язнені розповіли, як після цього на місце події приїхали вдягнені у військову форму люди, які принесли з собою коробки з уламками ракет HIMARS і розклали їх біля барака.

Нагадаємо, що офіційною версією Міноборони РФ є український удар HIMARS по бараку.

Україна заявляє, що полонені загинули внаслідок вибуху, влаштованого росіянами.