Зеленський підтримав Усика перед боєм з Ф’юрі

Україна та ліберальна російська опозиція відчувають спільний біль – обидва вони прагнуть кінця правління президента Володимира Путіна та припинення його війни проти України. Проте реакція України на смерть російського опозиціонера Олексія Навального, головного противника Путіна, відкрила глибокий розрив між двома сторонами. Це також відображає складність вирішення проблем між двома сусідніми країнами, навіть у випадку відходу Путіна. Коли тисячі росіян зі всього світу вшановували пам'ять покійного політика, якого бачили останньою демократичною надією своєї країни, реакція в Україні була здебільшого стриманою або навіть ворожою, оскільки багато українців дивляться на Навального з певним скепсисом. Заяви вдови Навального, Юлії, про те, що вона продовжить боротьбу з Путіним, викликали подібну відповідь. Для багатьох українців Навальний не є символом демократії, як його бачать на Заході. Це показує глибокі розбіжності в уявленнях між українцями та росіянами. Багато українців вважають цю війну останнім актом столітнього утискання з боку російських правителів, а ліберальні росіяни, у тому числі Навальний, розглядаються як частина російського суспільства, яке страждає від імперського проєкту. Українські та російські відносини мають глибокі корені. Навіть українські ліверали відчувають розрив із більшістю свого суспільства, зокрема з тисячами сімей, які втратили своїх чоловіків у війні на Донбасі. У той же час російська опозиція вважається недостатньо критичною до російських дій на території України та недостатньо активною у засудженні цих дій. Навальний, який провів літо в Україні, раніше підтримував ідею єдності росіян, українців та білорусів, та вважав Крим історичною частиною Росії.

Після цього Навальний відмовився від цих заяв – торік він оприлюднив план із 15 пунктів для демонтажу диктатури Путіна та повернення України до її кордонів до 1991 року, у тому числі з Кримом. Проте цей план не переконав багатьох українців. Навіть президент Володимир Зеленський, хоч і поспішив засудити смерть Навального як останній доказ вбивчого режиму Путіна, в Україні виразу співчуття не було. Дехто навіть був у захваті від цієї новини, радіючи смерті того, кого вони назвали “імперіалістичним шовіністом”. Українській громадськості не сподобалася неспроможність російського суспільства усунути Путіна, подібно до того, як вони самі зробили це з Віктором Януковичем десять років тому. Українські політичні думки розділені щодо питання співпраці з російськими лібералами. Деякі експерти вважають, що їм потрібно пройти "довгий шлях" перед тим, як зможуть домовитися з українцями. Однак існують ті, хто вважає, що співпраця можлива, але вимагатиме більше самокритики та розуміння імперського минулого і сучасності. Українська громадськість прагне змін, але росіяни не відповідають на заклики до повстання проти війни. Тим не менш, деякі росіяни проти війни були арештовані та ув'язнені, а кілька з них навіть приєдналися до українських батальйонів. Однак це залишається предметом суперечок серед російської опозиції.

Російські ліберали заявляють, що їм не залишилося інструментів для боротьби. Багато їхніх лідерів опозиції арештовані чи мертві. Станом наразі навіть підлітків арештовують за протести проти війни. Покладання квітів на могилах стало проявом політичної непокори, але і це призводить до арештів. "Все стає гірше і гірше – нам потрібне диво. Усі чекають, що станеться щось несподіване – без їхнього впливу. Вони більше не відчувають, що мають владу", – цитує американське видання 47-річну Анну, яка поклала квіти на могилу Навального. Російська правозахисниця Олександра Попова стверджує, що опозиція всередині Росії залякана та ізольована. "Чого насправді не вистачає російській опозиції, так це співчуття з боку України – я помітила багато агресивної риторики на кшталт: “ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається”. Але тут є багато людей, які потрапили в тюрму, яких катували і вбивали… Люди в Росії теж страждають", – цитує її слова Washington Post. Успішна російська опозиція, ймовірно, повинна спочатку зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на долі українців, заручившись підтримкою більш нейтрально настроєних частин російського населення – включно з тими, хто підтримує війну і не співчуває долі українців. "Я думаю, ми повинні розуміти, що Олексій був російським політиком. Він зосередився на політичній боротьбі та політичних досягненнях у Росії, і це був ракурс, з якого він обирав свої слова", – цитує WP соратника Навального Ашуркова. – Юлія також російський політик, тому вона зосередиться на речах з цієї точки зору". Сам Навальний відкидав ідею про те, що всі росіяни мають імперську свідомість, звинувачуючи натомість диктатуру Путіна та закликаючи перемогти тих, хто дотримується імперіалістичних поглядів, шляхом виборів і мирних протестів. Але без належного визнання того, що російський імперіалізм був рушійною силою війни, кажуть українці, об’єднання проти Путіна є далекою мрією. "Але такі розмови майже не ведуть у російських антипутінських колах, – наводить видання слова української письменниці афганського походження Маріам Наєм. – У світлі цього важливо визнати, що діалог між злочинцем і жертвою є недосяжним, доки триває насильство".

Українська опозиція і російські ліберали стикаються зі схожими викликами та проблемами, проте їхні підходи та сприйняття ситуації можуть різнитися. Російські ліберали переживають складний період, коли багато їхніх лідерів знаходяться за ґратами або навіть загинули. Незважаючи на це, внутрішнє опозиційне руховання в Росії продовжується, але зазнає значних труднощів через репресії та обмеження. Українці сприймають ці події різним чином: дехто вітає падіння Путіна, інші вбачають у Росії перешкоду на шляху до миру. Незважаючи на різні погляди, важливо визнати, що діалог між українцями та росіянами може бути складним, але необхідним для подальшого просування вперед.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Під час окупації частини Херсонської області чоловік влаштувався на аналогічну посаду у колонії, яка перебувала під контролем окупаційної влади. Він продовжував працювати в захопленому закладі до моменту звільнення регіону. Після деокупації інспектор вирішив залишитися на підконтрольній Україні території.

Після звільнення Херсонщини чоловіка мобілізували, і він почав служити в одному з районних територіальних центрів комплектування (ТЦК) Одеської області, де вручав повістки військовозобов’язаним. При цьому він заперечував свою співпрацю з окупантами, заявляючи колегам про свою патріотичну позицію.

Оперативно-слідчі дії ДБР призвели до виявлення документації, що підтверджує функціонування колонії під час окупації. Під час допитів свідків вдалося викрити перебіжчика, якому було повідомлено про підозру у колабораційній діяльності відповідно до частини 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає позбавлення волі на строк до 15 років.

Затриманий перебуває під вартою, і наразі вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу.

Ця тема була піднята депутатом від Консервативної партії Джеймсом Картліджем, що свідчить про її актуальність та важливість для британських політиків. Обговорення такого питання на рівні парламенту підкреслює відкритість та прозорість процесу прийняття рішень у Великій Британії, особливо коли йдеться про питання міжнародної безпеки.

Валерій Тарасюк, голова НКРЕКП, вказує на значні досягнення ЗСУ в інших частинах фронту. Зокрема, українським військам вдалося закріпитися в районі Вовчанська та покращити свої позиції поблизу Сіверська. Звіти ISW зазначають, що ситуація в районі Сіверська стабілізувалася після повернення контрольованих позицій, які були втрачено раніше, в районі села Івано-Дар’ївка.

У Покровському напрямку російські війська активно просуваються, намагаючись взяти в “кільце” українські позиції біля населених пунктів Гродівка, Новогродівка та Селидове. Водночас зазначено, що наступ російських військ сповільнився через природні перешкоди — річку Вовчу та Карлівське водосховище. Вірогідність серйозного оточення українських сил у цьому районі наразі залишається невисокою, але загроза все ще присутня.

На Курахівському напрямку російські війська досягли часткових успіхів, просунувшись до південної частини Красногорівки і обходячи Водяне. ЗСУ успішно зупинили просування російської бронетехніки, що було підтверджено свідченнями з обох сторін.

У Харківському регіоні ситуація залишається напруженою. Вовчанськ залишаєтья під контролем українських сил, хоча аналітики повідомляють про відступ російських військ з південного берега річки Вовча. Під Куп’янськом і Сватовим активні бойові дії тривають, але значних змін в позиціях наразі не відзначено.

На Запорізькому напрямку українські війська могли залишити село Роботине, яке було захоплене влітку 2023 року. У той же час, є інформація про можливе просування російських сил у бік Малої Токмачки, але підтверджень цьому поки що немає. Бої на лівобережжі Херсонської області також продовжуються, і російські ЗМІ оприлюднили кадри захоплених українських військових.

Загалом, фронт залишається активним і динамічним, із суттєвими зрушеннями в окремих секторах, що вказує на постійні зміни в ситуації на полі бою.

У Миколаєві, спільно з міжнародними партнерами, прийнято стратегічне рішення щодо впровадження системи прозорості та чесності. Ця важлива ініціатива націлена на відновлення довіри до міста, яке постраждало від наслідків агресії Росії. Мер Миколаєва, Олександр Сєнкевич, оголосив про це під час п’ятого міжнародного саміту мерів у молдовському Данчені. Він підкреслив, що побудова чесної системи стає ключовим елементом відновлення міста, яке стало жертвою агресії Росії. У владних структурах акцент робиться на боротьбі з корупцією, адже довіра є основною складовою успішної співпраці з міжнародними партнерами. Місто активно співпрацює з Антикорупційною європейською ініціативою, проводить реформи в комунальних підприємствах та впроваджує прозору систему закупівель. Планується створення спеціального веб-сайту для моніторингу міжнародної допомоги, що підкреслить прозорість та ефективне використання коштів. Окрім цього, мер розповів про виклики, які стоять перед містом після агресії Росії, та подякував міжнародним партнерам, зокрема Данії, за підтримку та співпрацю в удосконаленні Миколаєва. Генеральний план розвитку, який розробляється наразі, стане основою для реабілітації та подальшого розвитку міста.

Ці новини виходять попереду звітів про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS), що відбувається у молдовському місті Данчені. Заснований у 2016 році, цей захід почав як платформа для обміну досвідом між лідерами місцевого самоврядування, а з часом переріс у щось більше, ніж просто конференцію, ставши місцем зародження нових проєктів та партнерств. Саміт отримав підтримку президентки Молдови Маї Санду. Серед учасників – представники Франції, Італії, Швеції, Словаччини, Румунії, Польщі, Литви, Молдови та України. Темою цьогорічного заходу стала "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю". На саміті зібралися понад 200 мерів та представників громад, серед яких – представники Чортківа, Копичинців, Миколаєва, Львова, Хмельницького, Вінниці, а також потенційні інвестори та представники Європейського Союзу.

У звіті про 5-й Міжнародний саміт мерів (IMS) у молдовському місті Данчені виділяється важливість обміну досвідом між місцевими лідерами та розвиток партнерств для створення стійких громад. Підтримка президентки Молдови Маї Санду свідчить про значимість заходу. Участь представників різних країн, включаючи Україну, підкреслює міжнародний характер саміту та його вплив на розвиток муніципалітетів. Тема цьогорічного заходу, "Розбудова стійких громад через інновації та співпрацю", показує акцент на важливості інноваційного підходу до розвитку міст та сел. Участь різних рівнів влади, потенційних інвесторів та представників Європейського Союзу свідчить про широкий інтерес до зміцнення місцевого самоврядування та розвитку громад.