Земельний Бум: Прогнозується Зростання Вартості Землі в Україні на 40%

Дослідження американських науковців виявило помітний вплив навіть одного сеансу силових вправ на когнітивні функції дорослих людей. Фахівці з Університету Пердью в Індіані простежили за 121 учасником віком від 18 до 50 років і зафіксували, що одноразове тренування тривалістю близько 40 хвилин здатне суттєво посилити як довготривалу, так і робочу пам’ять. Мета роботи полягала в тому, щоб визначити, чи може коротка фізична активність забезпечити негайний позитивний ефект на мозок, не вимагаючи тижнів або місяців регулярних занять.

Учасники були поділені на дві групи. Перша виконувала комплекс помірних силових вправ — жим лежачи, тягу блоку, згинання рук зі штангою, жим ногами та інші елементи, що задіюють різні групи м’язів. Повна сесія тривала 42 хвилини і включала розминку та два підходи по 10 повторень для кожної вправи. Друга група служила контролем і не брала участі у фізичному навантаженні, що дало можливість порівняти зміни в когнітивних показниках максимально об’єктивно.

Після сесії учасники здавали кров на аналіз та проходили електроенцефалографію (ЕЕГ). Результати показали, що силові вправи позитивно впливають на виконавчі функції мозку, покращують швидкість обробки інформації та робочу пам’ять, а також змінюють нейроелектричну активність. Учасники групи тренування демонстрували кращий час реакції та ефективність робочої пам’яті порівняно з контрольною групою.

Вчені припускають, що ефект може пояснюватися підвищенням рівня лактату в крові та артеріального тиску після фізичного навантаження, що стимулює когнітивні функції. Проте тривалість цього ефекту поки невідома.

Дослідження додає ваги попереднім роботам, які показували, що регулярна фізична активність знижує ризик деменції, підтримує когнітивні функції та навіть зменшує біологічний вік. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує дорослим щонайменше 150 хвилин на тиждень вправ помірної інтенсивності або 75 хвилин інтенсивних тренувань, а також включати силові вправи для основних груп м’язів щонайменше два дні на тиждень.

На західному кордоні України сьогодні стикаються дві різні реальності. З одного боку, уряд активно заявляє про наміри реформувати митницю, цифровізувати всі процеси, спростити контроль та посилити боротьбу з корупцією. Здається, що країна на шляху до прозорих і ефективних митних процедур. Однак з іншого боку, водії мікроавтобусів, місцеві підприємці та активісти, які щодня стикаються з реальними умовами на кордоні, вперто стверджують, що без неофіційних «абонементів» пройти митницю просто неможливо.

Про це повідомляє видання Антикор, яке звертає увагу на те, як часто в цих розмовах виникає ім’я Олега Федоровича Будза — начальника відділу митного контролю Львівської митниці. Важливо, що ця особа не є публічним політиком, не виступає на камерах і не дає інтерв’ю, але має значний вплив на митні процеси на заході країни.

Історія набуває ще більш цікавого відтінку, якщо поглянути в документи. Декларації, які щорічно подає Олег Будз, показують картину, далеку від скромного чиновницького побуту. Це великі суми готівки в доларах і євро, автомобілі представницького класу, доходи від бізнесу дружини й навіть згадки про подарунки в мільйонах гривень. Самі по собі ці цифри не доводять порушень закону, але вони впадають в око, коли їх співставляєш з офіційними доходами сім’ї. І в цьому полягає головна інтрига: наскільки прозоро й чесно складалося матеріальне становище сім’ї Будза?

Фігура Будза довгий час залишалася в тіні, поки в телеграм-каналах і регіональних публікаціях не почали з’являтися матеріали про схеми на кордоні. Автори стверджували, що частина мікроавтобусів проходить контроль швидше і без черги, а водії платять фіксовані суми в обмін на гарантоване «зелене» вікно. Саме в такому контексті прізвище начальника відділу митного оформлення Олега Будза стало символом «митного конвеєра». Проте офіційні документи малюють куди більш стриману картину. В Єдиному державному реєстрі декларацій НАЗК чітко зафіксовано, що Олег Будз обіймає посаду в системі Львівської митниці. Його щорічні звіти відображають зарплату, кілька автомобілів, банківські рахунки й грошові активи. Ключовий момент полягає в тому, що, починаючи з 2019 року, разом із деклараціями з’явилися дані про дружину Анну Коваль, чиї доходи від підприємницької діяльності значно перевищують зарплату чоловіка.

У декларації за 2024 рік, наприклад, вказано сукупний сімейний дохід у понад 3,5 мільйона гривень, з яких 2,38 мільйона становили доходи дружини від бізнесу. Вона ж вказана отримувачем зарплати в приватній компанії «Петро Карбо Хем» у розмірі понад пів мільйона гривень. На тлі цих доходів офіційна зарплата самого Будза в 623 тисячі виглядає куди більш скромно. Але більш вражають грошові активи: готівкові 160 тисяч доларів, 90 тисяч євро і майже півтора мільйона гривень, плюс – банківські залишки. У перерахунку на гривню це понад дванадцять мільйонів, що в три з половиною раза перевищує сукупний дохід сім’ї за рік.

Особливої уваги заслуговує декларація 2021 року, де зафіксований подарунок дружині Анні Коваль у розмірі понад 1,3 мільйона гривень. Від кого був цей подарунок і на яких умовах — питання залишається без відповіді, адже декларація фіксує лише сам факт отримання коштів. Про те, що цей «подарунок» чомусь не помітили правоохоронні органи, покликані такі речі відстежувати, скромно промовчимо. Навіщо пояснювати очевидні речі? Якщо в деклараціях Будза основну увагу привертає співвідношення доходів і активів, то у випадку його дружини — це поєднання офіційних заробітків і підприємницьких надходжень. Анна Коваль вказується як співробітниця комерційної компанії і одночасно як підприємиця, чиї доходи за один лише рік перевищують два мільйони гривень. Вона також фігурує власницею або користувачкою автомобілів преміумкласу, Audi Q7 2016 року і BMW X6 2021 року, причому останній вказаний у безоплатному користуванні, що само по собі виглядає незвично й вимагає документального підтвердження. Сам же Олег Будз їздить на старенькому «пасаті», як і належить зразковому чиновнику. Принаймні так написано в декларації. Що теж залишимо без коментарів.

Крім декларацій, ім’я дружини з’явилося і в судових хроніках. У жовтні 2024 року в реєстрі судових рішень зафіксовано справу про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобілів. У телеграм-каналах цю справу прямо пов’язують з Анною Коваль, проте публічний доступ до повного тексту рішення обмежений, і тому встановити прямий зв’язок поки неможливо. Тим не менш саме згадка прізвища в судових документах посилює увагу до її ролі в сімейній історії Будза. І навряд чи «Особа_1», зазначена в тексті Постанови Галицького райсуду Львова як «потерпіла», яка їздить на BMW X6, є повною однофамілицею Анни Вікторівни Коваль. Тож сумніватися в тому, хто ж їздить на «безоплатному» BMW X6, не доводиться.

У сукупності це створює образ сім’ї, чиї фінансові можливості значно вищі за середній рівень, навіть за мірками великих підприємців. Наявність великих сум готівкової валюти, дорогих «безоплатних» автомобілів і подарунків викликає закономірні питання: наскільки прозорі джерела цих коштів і чи співвідносяться вони з офіційними доходами? Особливо, якщо подивитися на декларації Олега Будза системно. Й порівняти цифри зростання його статків по роках. У 2015 році Олег Будз прийшов на митницю бідним. А в 2025 році вже став мільйонером. Втім, дивіться самі й робіть висновки самі. Скептики скажуть: що незвичайного в тому, що дружина митника веде успішний бізнес, а сім’я заробляє легально? Формально — нічого. У деклараціях все відображено, цифри збігаються, документи заповнені. Але підозри виникають не тільки тому, що йдеться про чиновника з чутливої сфери — української митниці. Вони підживлюються репутацією самої системи, де корупційні схеми десятиліттями вважалися нормою.

Розповіді перевізників і підприємців про «чорні каси», де щоденно збираються тисячі доларів готівкою, підтверджуються численними публікаціями й розслідуваннями про інші пости та інші прізвища. Будз в цій історії стає символом — фігурою, через яку суспільство намагається пояснити собі, як працюють старі механізми в новій реальності.

Складність ситуації погіршується мовчанням офіційних структур. Ні сам Будз, ні Львівська митниця, ні прокуратура не давали публічних коментарів з приводу звинувачень. Запити журналістів залишаються без відповіді. При цьому активісти і телеграм-канали продовжують публікувати списки співробітників, яких, на їхню думку, варто перевірити на предмет корупційної складової.

Ця тиша лише посилює недовіру. Коли в деклараціях фіксуються мільйони готівки, але слідчі органи не поспішають перевіряти джерела походження коштів, суспільство отримує сигнал: система досі закрита, а непідконтрольні схем можуть існувати й далі.

В історії з Олегом Будзом є все: офіційні документи, які демонструють значні активи сім’ї; декларації, де зазначено мільйони гривень доходів дружини; автомобілі, подарунки й валютні резерви; судове рішення, опосередковано пов’язане з дружиною. Все це — факти, зафіксовані у відкритих реєстрах. Є й інший бік — численні звинувачення в поборах і схемах на кордоні, які поки не знайшли документального підтвердження.

На стику цих двох реальностей і народжується розслідування. Воно не виносить вироки й не ставить остаточної крапки. Але воно фіксує очевидне: співвідношення доходів та активів сім’ї викликає запитання, що потребують уважної перевірки. Воно показує, що прізвище Будз звучить не випадково, а тому що символізує системну проблему.

Будз може бути лише частиною великої машини, яка роками налагоджувала неформальні правила. Можливо, його ім’я вкидають опоненти, щоб дискредитувати одну людину. Але якщо система не дасть відповідей, підозри будуть множитися.

Поки ж в сухому залишку – парадокс: офіційні доходи сім’ї за рік становлять трохи більше як три з половиною мільйона гривень, а задекларовані активи — понад дванадцять мільйонів. Є великі подарунки, дорогі автомобілі, валютні заощадження, і є мовчання з боку тих, хто зобов’язаний перевіряти подібні розходження. І в цьому мовчанні — головний сигнал суспільству: якщо система не зміниться, прізвища можуть бути різними, але результат залишиться тим же.