Суперечливі аспекти американського “мирного плану” та виклики для української дипломатії

Перетворення запропонованого Сполученими Штатами «мирного плану» на формат, прийнятний для України та ключових європейських держав, перетворюється на складний багаторівневий дипломатичний процес. Financial Times звертає увагу на те, що документ містить низку положень, які вже спричинили широкий резонанс і викликали гарячі дискусії серед дипломатів, політиків та експертних кіл. Видання виокремлює кілька пунктів, які можуть стати головними каменями спотикання — від питань територіального суверенітету до системи майбутніх безпекових гарантій, механізмів амністії та ролі міжнародних посередників.

Одним із найбільш конфліктних положень, за оцінкою FT, є потенційна пропозиція щодо відмови України від частини тимчасово окупованих територій. Попри те, що у тексті документа цей пункт фігурує під номером 22d, його вагомість настільки висока, що він міг би стояти на початку будь-якого списку спірних питань. Для України питання кордонів є принциповим, адже будь-які поступки на цьому напрямі автоматично зачіпають фундаментальні основи державного суверенітету, права громадян і стратегічну безпеку регіону.

Передача нині окупованого Донецька означатиме, що Росія отримає те, чого не змогла досягти військовим шляхом з 2014 року. Україна ризикувала б втратити опорний «пояс фортеці» — Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Для десятків тисяч людей це означало б вимушений виїзд із власних домівок.

План США передбачає визнання цих територій «де-факто російськими». На перший погляд, це м’якше, ніж юридичне визнання, однак міжнародник Марк Веллер з Chatham House зауважує: формулювання «де-факто Росія» вигідніше Кремлю, ніж просто «під фактичним контролем Росії».

У документі згадуються «надійні гарантії безпеки», проте без конкретики. Водночас саме розмиті обіцянки вже раз виявилися фатальними: Будапештський меморандум не запобіг ні анексії Криму у 2014 році, ні повномасштабному вторгненню 2022-го.

Будь-які гарантії, що не містять чітких механізмів реагування Заходу, Київ розцінюватиме як неприйнятні та неефективні.

Американський план фактично зупиняє європейську ініціативу зі створення «репараційного кредиту» у 140 млрд євро за рахунок прибутку від заморожених російських активів.Для України, навіть у разі укладення угоди, бюджетна підтримка й модернізація армії залишатимуться критичними. Більшість столиць ЄС сходяться на думці, що саме репараційний механізм є найбільш ефективним і фінансово обґрунтованим.

План США містить положення про загальну амністію для всіх учасників конфлікту та відмову від юридичних претензій. Для українського суспільства, яке пережило масові вбивства, руйнування, депортацію дітей і воєнні злочини, така «амністія» виглядала б морально неприйнятною.

Нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук назвала це «головним розчаруванням» у запропонованому документі. Крім того, повна відмова від юридичних претензій фактично унеможливить репараційний кредит ЄС, зазначає юристка Юлія Зіскіна.

Обмеження українських Збройних сил до 600 тисяч осіб багато хто в Європі вважає прямим втручанням у суверенітет України. Лідери ЄС переконані: сильна армія — найкращий захист континенту від нової російської агресії.

Навіть скорочення на третину від нинішньої чисельності залишить Україну однією з найпотужніших армій Європи. Але військові попереджають, що будь-яке штучне зменшення оборонного потенціалу створить передумови для нового наступу РФ.Комунікаційник ЗСУ Олександр Солонко заявив: «Це пряма підготовка до нового вторгнення і ослаблення України».