Зрадникам і домашнім тиранам – зась: Рада ухвалила важливий законопроєкт

Ось унікальний розширений текст на українській мові:

Олег Синєгубов, голова Харківської Оперативної військової адміністрації, підкреслив, що російські війська продовжують свої активності в місті Харків, використовуючи його як плацдарм для тренувань з модифікованими боєприпасами. Ця ситуація підкреслює важливість посилення оборони та заходів безпеки на місцевому рівні, а також потребу в міжнародній підтримці для забезпечення безпеки жителів Харкова.

Російські війська, використовуючи Харків як базу для своїх навчань, створюють загрозу не лише місту, а й всій регіоні. За словами Синєгубова, такі дії відображають агресивну воєнну політику Росії та необхідність негайних заходів міжнародного співтовариства для стримування подальших провокацій і загроз мирному населенню.

Цей текст акцентує на загрозу, що створюється російськими військами в Харкові, та вимагає негайних заходів для забезпечення безпеки міста та його мешканців.

“Противник намагається адаптуватися, використовуючи всі доступні ресурси, збережені на їхніх складах, проти мирного цивільного населення. У нас був перший удар по місту Харків минулої неділі, в районі приватної школи. Використаний боєприпас КАБ-250 з крилами і GPS-модулем”, — повідомив глава ОВА.

Він також наголосив, що ці боєприпаси, зокрема УМПБ 30-Д, оцінюються приблизно в $100 тисяч, і намір противника використовувати їх стає все складнішим і дорожчим.

“Наприклад, ракети ‘Калібр’ коштують близько $10 мільйонів. Також С-400 обходяться майже у $2 мільйони, а С-300 — до $500 тисяч за ракету”, — додав він.

Синєгубов зазначив, що останнім часом Харків знову опинився під ворожим обстрілом, зафіксовано більше трьох влучань керованими авіабомбами. Він підкреслив важливість надання Україні сучасних систем ППО, сильної бойової авіації та далекобійної зброї для захисту міста і його околиць.

“Раніше заявили про можливе дозвіл США на відкриття вогню по території РФ уздовж всього кордону там, де ворожі війська намагаються перетнути кордон”, — підкреслили аналітики Інституту вивчення війни.

Переговори велися з кількома великими інвестиційними фондами та фінансовими установами. В результаті було досягнуто компромісу, який передбачає певні поступки з боку кредиторів щодо умов обслуговування українського боргу.

Фонди, які інвестували в українські боргові зобов’язання, погодилися зробити Україні «знижку в розмірі 37%» від початкової суми кредиту – $23,3 млрд.

«У результаті кредитори недоотримують $8,67 млрд», – повідомляє Berliner Zeitung.

Український міністр фінансів Сергій Марченко заявив також, що завдяки угоді щодо зниження відсотка і продовження термінів за наступні три роки Київ заощадить $11,4 млрд.

Економісти, які вивчають вплив державних боргів на розвиток економіки, однак зазначають, що угода виявилася «порівняно скромною». Фредерік Муссо з Інституту Окленда (США) порівнює угоду «з краплею на розпеченому камені», адже «навіть із цією угодою Україна залишається економікою з третьою за величиною заборгованістю перед МВФ». У коментарі для берлінського видання він вказує, що $8,67 млрд – це «дрібниця» порівняно із сукупним боргом у $143 млрд.

Хоча через угоду український уряд уникнув банкрутства, «але для населення це що завгодно, але не гарна новина», – продовжує Муссо. Він вказує, що такі угоди завжди супроводжуються вимогами «структурної перебудови, яка включає в себе безліч дорогих заходів для українців». Серед очевидних заходів Муссо називає скорочення субсидій на газ і електроенергію для населення, пенсійну реформу, приватизацію аграрних земель і державних підприємств.

Цього разу до цього списку додасться і підвищення податків для населення, «ніби втрати важливих суспільних благ і систем соціального забезпечення було недостатньо», – коментує Муссо.

Ситуація для населення «катастрофічна». Berliner Zeitung нагадує, що Україні не вдалося досягти своєї мети на переговорах, замість знижки в 60%, якої вимагав Київ, кредитори погодилися лише на 37%. Кредитори обґрунтували свою згоду на знижку для України тим, що розраховують «мати можливість сприяти майбутньому відновленню країни на благо українського народу».

Західні ЗМІ з неабияким зацікавленням висвітлюють події на сході України, спостерігаючи за незвичайним феноменом, що нагадує сценарій із голлівудського блокбастера, але у цьому сюжеті дійсність перевершує будь-яку художню фантазію. Ситуація, яка розгортається, нагадує про старі радянські часи, коли в армії були такі дефіцити, що одну гвинтівку ділили на трьох. Проте, сучасний контекст не вкладається в колишні рамки: захоплюючий наратив ЦІПСО і пропаганди не приховує факту гострої нестачі боєприпасів, яка викликає серйозні турботи серед військових.

Стаття в The Wall Street Journal наголошує на епічних масштабах пошуків і ризику, які несе за собою ця боротьба. Український солдат Макс Полюхович, який отримав прізвисько "Божевільний Макс", став символом цієї боротьби. Він пройшов через кілька важких випробувань, відтіснувши страх і змагаючись зі злиднями, щоб забезпечити своїх товаришів боєприпасами.

Несамовита воля до життя та неймовірна відданість рідній землі дозволяють Максу копатися в болотах і перетворювати небезпечні знахідки у джерело життєво важливих ресурсів для українських військових. Його історія – це історія відданості, самопожертви і мужності, яка зачаровує та надихає.

Максу не потрібні геройські титули або нагороди. Він просто робить те, що вважає за необхідне для захисту своєї країни та своїх співвітчизників. І хоча його зусилля можуть здатися крайніми і надзвичайними, вони стають нормою в умовах війни, де кожен снаряд може вирішити долю не лише одного життя, але і всієї нації.

Така надзвичайна самопожертва і відданість підштовхують людей до вчинків, які перетворюють світ. Макс Полюхович – це не лише солдат, він – символ опору та незламності, що дарує надію на краще майбутнє для України і всього світу.

У вищезгаданій статті детально описано складну ситуацію на сході України, пов'язану з гострою нестачею боєприпасів. Наочно показано, як солдат Макс Полюхович, отримавши прізвисько "Божевільний Макс", зробив все можливе, щоб забезпечити українські бригади необхідними бойовими засобами, навіть ризикуючи власним життям. Вищезгадана історія є символом відданості, самопожертви та мужності, що зачаровує та надихає. Вона показує, що навіть у найскладніших умовах індивідуальні зусилля можуть мати величезний вплив на великі події, і що саме такі люди, як Макс Полюхович, роблять реальні зміни в історії. Ця історія підтверджує важливість відданості, сміливості та готовності жертвувати заради вищої мети, і дає надію на майбутнє, де такі вчинки стають нормою.