Зрив гучного розслідування та роль державних інституцій у багатомільярдній справі

За перші десять місяців 2025 року Національна поліція зареєструвала понад 103 тисячі заяв і повідомлень про злочини, що демонструє зростання кількості звернень громадян та підвищення їхньої готовності повідомляти про правопорушення. Такі дані формують уявлення про реальний стан безпеки в країні й дозволяють оцінити, як змінилася криміногенна ситуація під впливом воєнного часу, соціальних трансформацій та економічних факторів.

Помітною тенденцією залишається збільшення кількості звернень щодо шахрайства, особливо в онлайн-середовищі. Зловмисники активно адаптуються до нових технологій, використовуючи фішингові схеми, підроблені сайти, месенджери та соціальні мережі. У структурі зареєстрованих правопорушень також значну частку становлять крадіжки, незаконні заволодіння транспортом і злочини проти власності, що традиційно реагують на економічну нестабільність.

Попри таку офіційну статистику, реальний масштаб проблеми значно більший. Частина постраждалих не звертається в поліцію — через страх, психологічну залежність або нерозуміння, що вони стали жертвами домашнього насильства.

Правоохоронці за цей період винесли понад 63 тисячі термінових заборонних приписів, які зобов’язують кривдника негайно залишити місце проживання жертви.

На поліцейському обліку зараз перебувають понад 77 тисяч осіб, які вчинили домашнє насильство.

Для оперативного реагування в Україні функціонують:• 64 сектори протидії домашньому насильству• 69 мобільних груп реагування — вони виїжджають на виклики та надають допомогу постраждалим у кризових ситуаціях.

Катерина Павліченко підкреслює, що подолання домашнього насильства — це спільна відповідальність держави, громади та кожної людини.

Її слова резонують особливо в умовах, коли кількість звернень продовжує зростати:«Домашнє насильство — не сімейна справа. Це справа держави, громади і кожного з нас».

Київська міська прокуратура оголосила про підозру директору Департаменту муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації у зв’язку з порушеннями, виявленими під час закупівлі спеціалізованої рятувальної техніки у 2022 році. За попередніми висновками слідства, посадовець неналежно виконав свої службові обов’язки, що призвело до тяжких наслідків для столичної громади.

Справу кваліфіковано за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України. Йдеться про службову недбалість, яка, згідно з матеріалами слідства, полягала у придбанні шести аварійно-рятувальних машин і комплектів додаткового обладнання за значно завищеними цінами. Унаслідок цього бюджету міста було завдано збитків на мільйони гривень.

Посадовцю загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років та обмеження права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Раніше Роману Ткачуку вже вручали підозру за фактом розтрати бюджетних коштів, призначених для встановлення систем оповіщення в Деснянському районі, а також через порушення, пов’язані із закритим укриттям.

Історія з будівництвом дороги М-12 у Івано-Франківській області яскраво ілюструє глибокий розрив між державними деклараціями та фактичними фінансовими потоками у сфері відновлення інфраструктури. Попри численні публічні заяви про «нульову толерантність до корупції», реальна ситуація свідчить про те, що контроль над ключовими процесами часто залишається в руках осіб, пов’язаних із сумнівними схемами. Зокрема, керівник регіонального підрозділу Служби відновлення та розвитку інфраструктури Любомир Симанів продовжує опікуватися процесами закупівель та підрядів, які дедалі менше відповідають законним нормам і прозорим процедурним стандартам.

Події навколо М-12 нагадують попередні скандали, такі як схема Палиці–Кулеби–Бойка щодо проєктування дороги на Буковель вартістю 6,6 млрд гривень, що підкреслює системний характер проблем. Вони демонструють, що навіть за умов високого суспільного резонансу та медійного контролю, реальна реалізація проєктів часто відходить від заявлених стандартів прозорості та ефективного використання бюджетних коштів.

30 вересня 2025 року Служба оголосила тендер на реконструкцію М-12. Учасниками були міжнародна компанія ТОВ «АЗВІРТ» та ТОВ «ПБС» — підрядник, пов’язаний з Ігорем Палицею. Після тривалих суперечок Антимонопольний комітет 8 грудня 2025 року ухвалив рішення про намір укласти договір із «АЗВІРТ», яка запропонувала нижчу ціну та кращу якість.

Однак 2 січня 2026 року замовник раптово скасував процедуру, пославшись на «скорочення обсягів видатків». При цьому бюджетні кошти були передбачені, а терміни виконання робіт залишалися до кінця 2026 року. Паралельно Служба оголосила ще дві ідентичні процедури з тими самими учасниками, у яких переможцем стало ТОВ «ПБС». Таким чином, одну процедуру скасували під надуманим приводом, а дві інші провели без проблем, що вказує на керовану схему.

Додатково постановою Кабміну від 10 вересня 2024 року №1060 реконструкція ділянки М-12 була включена до переліку фінансованих об’єктів, з обсягом 601,5 тис. грн. Загальний обсяг фінансування за програмою «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг» не скорочувався, що робить аргумент про нестачу коштів безпідставним.

19 січня 2026 року АМКУ зобов’язав Службу скасувати рішення про скасування тендеру, прямо вказавши на незаконність дій замовника. Проте питання полягає не лише в конкретній закупівлі, а в тому, як довго можна ігнорувати рішення Кабміну, АМКУ та базові принципи конкуренції, поки група Палиця–Микита–Кулеба–Симанів продовжує просувати інтереси «ПБС».

Поки що реальність така: Симанів залишився на посаді саме для того, щоб схеми працювали далі, а державні дороги будувалися не за законом, а за домовленістю.

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Перший штурм, що стався у середу, був зустрінутий синхронною обороною української 79-ї десантно-штурмової бригади, яка застосувала міни, артилерію, ракети та безпілотники. Як результат, окупанти змушені були відступити, втративши шість танків, сім бойових машин піхоти (БМП) та всі 12 мотоциклів. Втрати росіян склали 40 загиблих і 37 поранених.

Однак, ця поразка не зупинила ворога, і наступного дня вони повторили спробу, кинувши в атаку 17 транспортних засобів. Цього разу атака також зустріла жорсткий опір, і нападники знову відступили, залишивши підбитий танк і дві бойові машини.

Українська 79-та десантно-штурмова бригада іронічно повідомила про втрати противника: “Двадцять три росіянина закінчили СВО достроково. Ще 29 отримали поранення різного ступеня тяжкості”. Ці слова підкреслюють важкі втрати, яких зазнали окупанти у черговій невдалій спробі прориву.

За даними Forbes, ситуація на фронті в Курахівці відрізняється від ситуації в районі Авдіївки, де російські сили повільно просуваються вперед. Курахівка стала пасткою для виснаження російських військ, які повторюють атаки, але знову і знову зустрічаються з жорсткою українською обороною.

Аналітична група Frontelligence Insight прогнозувала таку ситуацію ще у квітні. На їхню думку, Курахівка є ключовою ціллю для росіян, оскільки її захоплення дозволить окупантам отримати контроль над прилеглою фортецею Курахове та консолідувати контроль над Донецькою областю.

“Імовірно, що росіяни спробують дістатися Курахівки, щоб отримати можливість відрізати Курахове від логістичних шляхів… Через відносно сприятливі оборонні споруди та географічні умови цього району ми не очікуємо швидкого просування російських військ там”, – пояснили аналітики Frontelligence Insight.

Вони також зазначили, що російські воєначальники атакують в кількох секторах одночасно, що ускладнює досягнення їхніх цілей через брак достатніх сил. Однак, будь-яка вдала атака може стати проривом, який зможе спровокувати крах української оборони та дозволити окупантам просунутися вперед.

Поточна ситуація нагадує події на захід від Авдіївки, де російські сили змогли досягти поступового просування. Російські командири, ймовірно, сподіваються на повторення цього сценарію на сході від Курахівки. Аналітики попереджають, що повільне поступове просування все ще можливе, і українські захисники повинні бути готовими до нових атак.

У Forbes поділяють ці занепокоєння, вказуючи на те, що хоча останні атаки закінчились для противника катастрофою, будь-яка наступна може досягти успіху.