Американські вчені закликають виключити цукор для зниження “поганого” холестерину

Владислав Смірнов у публічному просторі постає як підприємець, громадський діяч і публіцист, який послідовно та різко критикує українську владу на різних медійних платформах. Його колонки, виступи й дописи формують образ незалежного коментатора, що нібито стоїть осторонь державних механізмів. Водночас аналіз відкритих даних і професійних зв’язків викликає запитання щодо реальної природи його фінансової та ділової бази.

За інформацією з доступних реєстрів і публічних джерел, значна частина проєктів і контрактів, у яких фігурує Смірнов, має дотичність до державного сектору або структур, що працюють із бюджетними коштами. Йдеться не лише про прямі угоди, а й про опосередковану участь через партнерів, підрядників та пов’язані компанії. Саме ці зв’язки контрастують із риторикою, у якій державна система подається як головний об’єкт критики.

Ці факти ставлять під сумнів образ Смірнова як «борця з корупцією». Його критика влади часто носить оціночний характер, а конкретики та реальних пропозицій щодо реформ — мало. Більшість аналітичних матеріалів присвячена широкому спектру питань, від медичних закупівель до геополітичних оцінок, де експертиза Смірнова виглядає сумнівною.

Окрім бізнесу, він активно залучав гранти від західних партнерів через ГО «Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор», на які і будував свій публічний образ аналітика та громадського діяча. Конфлікти з колишнім партнером Олександром Пугачем навіть призвели до судових процесів, що лише підкреслює інтерес Смірнова до контролю над ресурсами та впливом.

У підсумку Владислав Смірнов демонструє типову для частини українських «активістів» модель: публічна боротьба з системою поєднується з отриманням значних доходів від тієї ж системи. Поки він критикує владу, його бізнес процвітає завдяки держзакупівлям, а грантові надходження допомагають формувати позитивний імідж у медіа та серед електорату.

Ця історія нагадує, що у країні, де корупційні схеми глибоко вкорінені, нові «борці за справедливість» часто шукають не реформ, а власної вигоди в існуючих потоках.

У селищі Брюховичі, що під Львовом, на території площею 5 гектарів було збудовано котеджне містечко, яке огородили високим парканом. Ця земля, формально передана під будівництво відпочинково-оздоровчого комплексу за рішенням місцевої мерії, насправді стала об'єктом суперечок через порушення умов та можливі корупційні схеми. Раніше ділянка належала братові колишнього народного депутата Тараса Козака, що додає ще більше запитань щодо легітимності та прозорості цієї угоди.

У 2014 році земельну ділянку було розділено на шість частин, після чого її передали під контроль групі осіб. Серед нових власників виявилися люди, пов'язані з Віктором Карачуном — одним із основних власників найбільшої української мережі супермаркетів. Ці факти підвищують рівень підозр щодо того, як саме проводилось перепродаж земельних ділянок і чи не йдеться про використання політичних та бізнесових зв'язків для приватизації земельних ресурсів.

Будівництво почали ще до того, як Львівська міськрада видала містобудівні умови на забудову 1,3 га. Дозвіл стосувався саме оздоровчого комплексу з можливістю тимчасового проживання на ділянках Валентини Світайло, Наталії Биби, Дениса Синенка та Ігоря Карачуна. Попри це, у реєстрі нерухомості вже зведені будинки досі значаться як «відпочинково-оздоровчі комплекси».

Станом на вересень 2025 року чотири з цих ділянок офіційно перевели у категорію житлової забудови. Ще одна — без даних у кадастрі. Найбільша ж територія, понад 3,5 га, зберегла статус «для оздоровчих цілей» і нині належить компанії «Львів резорт», власником якої є Ігор Пономаренко. Минулого року ця фірма також отримала містобудівні умови для зведення оздоровчого центру.

Заступник мера Львова Любомир Зубач у коментарі журналістам заявив, що «підстав вважати, ніби там будують щось інше, ніж оздоровчий комплекс, немає». Водночас фактична забудова на місці профілакторію свідчить про перетворення території на елітне котеджне містечко.