Адвокат Роберт Амстердам представив звіт: докази нападів на УПЦ, церкви та священиків

Сьогодні Православна Церква вшановує святого апостола Фому — одного з найвидатніших учнів Ісуса Христа, який залишив глибокий слід в історії християнства. Згідно з Євангеліями, Фома став відомим завдяки своєму сумніву в Воскресінні Спасителя. Він не повірив у воскресіння Христа, поки не побачив Його на власні очі та не торкнувся ран на Його тілі. Через цей епізод апостола часто називають «Невірним Фомою». Однак цей сумнів, як пізніше виявилося, став важливим моментом у його духовному шляху.

Після того як Фома особисто переконався у Воскресінні Христа, він став одним з найвідданіших та найсміливіших проповідників Євангелія. Його життєвий шлях був насичений великими випробуваннями, але він залишався вірним своїй місії. За переказами, він приніс християнство до Індії, де заснував перші християнські громади, які існують до сьогодні. Індійська церква також часто посилається на нього як на свого покровителя, а в багатьох регіонах до сих пір шанують його пам'ять.

У народі це свято тісно пов’язане з хлібом — символом життя, достатку і Божого благословення. Господині зранку замішували тісто, випікали свіжий коровай і ділили його з нужденними. Вважалося, що той, хто в цей день нагодує голодного, забезпечить собі щедрий рік і мир у домі.

Хліб освячували молитвою до апостола Фоми: просили про здоров’я, родинну злагоду і захист від злиднів. Частинку випеченого хліба залишали на підвіконні — «для доброго духа дому», щоб він не пускав у хату біди.

Якщо день ясний — осінь буде теплою і сухою.

Туман зранку — до ранніх листопадових морозів.

Іде дощ — зима буде сніжною й вітряною.

Відмовити нужденному в хлібі — накликати матеріальні труднощі.

Священики радять присвятити 6 жовтня молитві, добрим справам і праці. У цей день не варто сваритися, рахувати гроші чи давати в борг — щоб не «розгубити» добробут. А ще — бажано зібратися за спільною трапезою з домашнім хлібом, щоб зміцнити сімейний мир і єдність.

Тож день апостола Фоми нагадує: справжнє багатство приходить через віру, працю й милосердя.

29 вересня свій день народження відзначає Андрій Шевченко — видатний український футболіст, а нині голова Української асоціації футболу. Його життєвий шлях є прикладом поєднання спортивної майстерності, громадської активності та відданості своїй країні. Ім’я Шевченка стало синонімом професіоналізму та наполегливості на футбольних полях Європи, а його досягнення надихають нові покоління спортсменів.

Кар’єра Шевченка охоплює не лише виступи за провідні клуби Італії та Англії, а й численні нагороди, включно з «Золотим м’ячем». Проте його роль не обмежується спортом: за межами стадіонів він активно працює над розвитком українського футболу, підтримує молоді таланти та пропагує цінності чесної гри і командної роботи. Його лідерство проявляється не лише у формуванні стратегій для національної асоціації, а й у суспільних ініціативах, спрямованих на зміцнення іміджу України на міжнародній спортивній арені.

Кар’єра футболіста почалася в київському «Динамо» у сезоні 1992/93. Молодий нападник швидко заявив про себе і невдовзі перейшов до «Мілана». Саме з цим італійським клубом Шевченко здобув найвищі нагороди: у 2003 році став переможцем Ліги чемпіонів, а в 2004-му — володарем «Золотого м’яча» як найкращий футболіст Європи. Також двічі ставав найкращим бомбардиром італійської Серії А. У 2006 році він перейшов до лондонського «Челсі» за рекордну на той час суму — 30 мільйонів фунтів. Проте англійський період не став визначальним у його кар’єрі: через травми й конкуренцію Шевченко більше часу проводив на лавці запасних. Після нетривалого повернення в «Мілан» він завершив кар’єру у рідному «Динамо» в 2009 році. Завершивши ігрову кар’єру, Шевченко здобув тренерську ліцензію і очолив збірну України. Під його керівництвом національна команда досягла історичних результатів, зокрема вийшла до чвертьфіналу Євро-2020. Він став наймолодшим головним тренером збірної в її історії. Андрій Шевченко є заслуженим майстром спорту України та має низку державних нагород, включаючи звання Героя України. Його внесок у спорт та імідж країни визнано на найвищому рівні.

Життя за межами футболу стало не менш яскравим. Андрій активно долучився до гуманітарної та громадської діяльності. У 2025 році він виступив на 80-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, закликаючи світову спільноту до рішучих дій задля встановлення миру в Україні. Як голова УАФ, Шевченко ініціював аудит діяльності організації за попередні роки та передав результати відповідним органам. Окрім спортивної кар’єри, він також відомий своєю моделлює життям — знімався у фотосесіях, брав участь у модних показах. Одружений з американською моделлю Крістен Пазік, разом виховують чотирьох синів. За словами Шевченка, саме родина є для нього джерелом сили та натхнення. Політична діяльність спортсмена розпочалася ще наприкінці 1990-х, коли він був членом СДПУ(о) та підтримував Віктора Януковича на виборах 2004 року. У 2012-му балотувався до парламенту в списку партії «Україна — Вперед!», проте кампанія виявилася невдалою. Згодом він переорієнтувався на гуманітарну діяльність. У 2018 році підписав звернення на підтримку Олега Сенцова, а після початку повномасштабної війни активно допомагає біженцям та виступає на міжнародних платформах. У травні 2022 року Андрій став першим амбасадором проєкту United24, створеного для збору коштів на потреби України. Того ж року його обрали віцепрезидентом НОК України, проте він залишив посаду через незгоду з кадровим складом організації. У 2023 році його було призначено позаштатним радником Президента України.

Сьогодні Андрій Шевченко продовжує надихати не лише як футболіст, а й як приклад відповідального громадянина. Його участь у благодійних ініціативах, виступи на міжнародних заходах та активна позиція в умовах війни доводять, що справжній лідер — це не тільки той, хто веде за собою на полі, а й той, хто бере на себе відповідальність у складні часи. Він неодноразово наголошував, що футбол дав йому все, але найцінніше — можливість допомагати людям. І саме цим Шевченко продовжує жити й ділитися з іншими.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Так, з початку листопада ЗСУ повідомили про 1105 російських безпілотників. У середньому щодня на територію України залітали 85 безпілотників порівняно з 11 на день у червні. За даними київського Центру з протидії інформаційним загрозам, до жовтня ЗСУ нібито вдавалося збивати щонайменше три чверті (77%) російських безпілотників щомісяця.

При цьому, за підрахунками західних експертів, зараз відсоток перехоплення безпілотників українською ППО не перевищує 56%. Це свідчить про те, що ППО України просто не справляється з кількістю атак.

Примітно й те, що останнім часом в Україні спостерігається зростання кількості атак безпілотників у світлий час доби. Отже, дрони призначені для того, щоб їх можна було виявити і використовувати засоби ППО. Причому, величезна кількість безпілотників покликана просто перевантажити українську систему ППО, змусивши її витратити і без того дефіцитні протиракети.

Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок блогеру, який публічно підбурював до насильства проти працівників Територіальних центрів комплектування та поширював антисемітські висловлювання. Як повідомляє видання «Судовий репортер», вирок був оголошений 24 жовтня 2025 року.

Згідно з матеріалами справи, підсудний, використовуючи свої платформи в соціальних мережах, активно пропагував насильницькі дії, що стосувалися співробітників ТЦК, а також висловлював негативні та образливі зауваження щодо представників певних національних груп, зокрема, поширюючи антисемітські меседжі. Суд, розглянувши усі обставини, визнав його дії злочинними та такими, що порушують норми не лише кримінального, а й морального законодавства.

У липні 2023 року чоловік, який веде YouTube-канал під назвою «ЗвиЧАЙний хлопецЬ», опублікував відео з назвою «Против шаболд ТЦК. САМООБОРОНА. Молоток, камни, соль, перец, песок, лимонная кислота, бензин, арматура». У ролику він демонстрував знаряддя, якими радив «захищатися» від представників ТЦК, фактично закликаючи до застосування сили проти військових комісарів.

Через два місяці блогер виклав інше відео під назвою «Самые жестокие ТЦКашники в Украине», у якому називав співробітників на ім’я, показував їхні обличчя та місце перебування, поширюючи відверто агресивні та небезпечні заклики.

Крім того, на його каналі були знайдені відео з антисемітськими висловлюваннями. Під час судового розгляду обвинувачений намагався виправдатися, заявивши, що не має ненависті до єврейського народу і що публікації здійснював його модератор.

За даними суду, чоловік є уродженцем Республіки Саха (РФ) і на момент затримання у квітні 2024 року вже перебував у розшуку за ухилення від мобілізації. У суді він відмовився визнавати себе громадянином України, стверджуючи, що «народився в СРСР» і не визнає легітимності українських військових структур.

Психіатрична експертиза виявила у чоловіка емоційно нестійкий розлад особистості, але встановила, що він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд визнав блогера винним у перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та розпалюванні національної ворожнечі. Його засудили до п’яти років позбавлення волі.

Київська міська рада готується до перегляду бюджету столиці на 2025 рік, однак цей процес викликав серйозні побоювання серед військових та громади. За словами начальника Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка, у новому проєкті бюджету не передбачено жодних коштів на підтримку Збройних сил України. Ткаченко зазначив, що це є «дуже тривожним дзвінком» і закликав депутатів змінити пріоритети фінансування в умовах війни. Він публічно звернувся до місцевих обранців через Telegram, підкресливши, що без належної підтримки оборонних сил столиця не зможе ефективно виконувати свої функції в умовах війни.

Відомо, що 6 листопада Київська міська рада планує розглянути коригування бюджету столиці, обсяг якого перевищує 5 мільярдів гривень. Питання перерозподілу коштів у середині року не є новим, проте відсутність у новому проєкті конкретних статей для оборонних потреб здивувала не лише військових, але й місцеву владу. Ткаченко підкреслив, що на фоні загрози з боку російських окупантів, Київ, як стратегічний центр та одна з найбільших міст країни, не може залишатися без підтримки з боку місцевих органів влади.

«Така ситуація – це дуже тривожний дзвінок», – заявив начальник КМВА. Він наголосив, що під час воєнного стану оборона міста, ППО й безпека киян мають бути безумовним пріоритетом, і додав, що відсутність видатків на ці потреби виглядає як сигнал про те, що міська влада не ставить оборонні потреби у першу чергу.

Ткаченко повідомив, що підготував офіційне звернення до всіх фракцій Київради. Він вимагає переглянути структуру витрат і закласти фінансування безпеки міста. Зокрема, він пропонує спрямувати доступні ресурси на посилення систем перехоплення ворожих дронів, підтримку добровольчих формувань територіальної громади, які залучаються до завдань ППО, а також на мотиваційні виплати.

Окремо Ткаченко звернувся до мера Києва Віталія Кличка. Начальник КМВА закликав міського голову «припинити приховувати оборонні витрати від суспільства та військових» і публічно показати, які саме статті бюджету реально спрямовані на захист столиці.

«Є реальні потреби, які не можна ігнорувати. Місто має діяти відкрито та відповідально», – заявив він.

Ця заява відбувається на тлі постійних нічних атак дронами й ракетами по Києву, а також публічних суперечок між військовою адміністрацією міста та командою мера щодо розподілу коштів. Раніше, у січні 2025 року, Кличко заявляв, що Київрада спрямовує понад 5 млрд грн на підтримку сил оборони та безпеки, включно з міськими програмами посилення захисту столиці.

Ткаченко ж зараз наполягає, що у запропонованих змінах до бюджету на 6 листопада таких видатків немає — і це, за його словами, неприпустимо в умовах війни.