Боруховичу знову доручено управління аеропортом “Одеса”: що це означає для місцевого бізнесу?

Питання призначення нового Генерального прокурора України є одним із ключових процесів у системі правоохоронних органів держави. Цей процес привертає значну увагу як з боку правничої спільноти, так і громадянського суспільства, оскільки посада Генерального прокурора має визначальний вплив на функціонування всієї правоохоронної системи країни.

За інформацією наших джерел ключовими кандидатами на посаду Генпрокурора були Олег Кіпер, на той час прокурор Києва, та Олексій Хоменко — перший заступник Андрія Костіна. Однак обидва досі не змогли здобути остаточну перемогу в цій гонці.

Олег Кіпер перебуває під постійним тиском медійних атак, інтенсивність яких зростає щоразу, коли обговорення кандидатів на посаду Генпрокурора входить у вирішальну фазу.

Нам стало відомо, що Олексій Хоменко, зі свого боку, неодноразово відвідував США та був у кількох кроках від призначення, однак щоразу ситуація змінювалася буквально в останній момент.

Також серед претендентів розглядався Олексій Сухачов, директор ДБР, однак його кандидатура ніколи не розглядалася серйозно, попри його готовність виконувати будь-які накази задля отримання посади.

Джерела повідомляють, що зараз кількість претендентів на посаду Генпрокурора зросла. Серед них виділяється Руслан Кравченко, 1990 року народження, голова Військової адміністрації Київської області. За інформацією з кулуарів, Президент Володимир Зеленський до нього прихильний, що робить його сильним кандидатом.

Ще одним серйозним претендентом є заступник Генерального прокурора Антон Войтенко, 1984 року народження. За чутками, його підтримує “крила силовиків”, що додає йому ваги у внутрішній конкуренції.

Таким чином, на даний момент реальних претендентів на посаду Генпрокурора четверо: Олег Кіпер, Олексій Хоменко, Руслан Кравченко та Антон Войтенко.

Попри інтенсивні обговорення й активну боротьбу за посаду, на сайті Офісу Генерального прокурора Андрій Костін усе ще зазначений як чинний Генпрокурор. Хоча його відставка вже оголошена, остаточного призначення нового Генерального прокурора поки не відбулося.

З урахуванням складності політичних домовленостей та внутрішніх інтриг, нове призначення навряд чи відбудеться до “умовного 5 листопада”.

Щоденна звичка додавати сіль до їжі може серйозно позначитися на здоров'ї та навіть скоротити тривалість життя. За результатами новітнього дослідження, надмірне споживання натрію підвищує ризик передчасної смерті на 28-30%. Вчені проаналізували дані понад 500 тисяч осіб, зокрема звертаючи увагу на тих, хто помер до 75 років. Виявлено, що люди, які регулярно додають сіль до своїх страв, мають на 28% більший ризик ранньої смерті порівняно з тими, хто контролює споживання натрію.

Проблема надлишку солі в раціоні є глобальною, адже більшість людей навіть не усвідомлюють реальної кількості натрію, яку вони споживають щодня. Найбільше солі містять оброблені продукти, фаст-фуд та напівфабрикати, а не лише звичні приправи. Додавання солі до готової їжі може стати частиною звички, яку важко змінити, однак вона має серйозні наслідки для серця, судин та загального стану організму.

Для прикладу, чоловіки віком 50 років, які часто підсолювали їжу, втрачали в середньому 1,5 року життя, а жінки того ж віку — близько 2,28 року.

Доктор медичних наук Лу Ці, старший автор дослідження, наголошує, що високий рівень натрію негативно впливає на серце, нирки та інші життєво важливі органи. Фахівці радять дотримуватися балансу натрію та калію, оскільки їх дисбаланс підвищує кров’яний тиск і шкодить серцю, очам, мозку та ниркам.

Офіційні рекомендації медиків радять обмежувати споживання натрію до 2300 мг на день — це приблизно одна чайна ложка кухонної солі. Експерти радять обирати менш оброблені продукти, адже найбільше натрію міститься у готових стравах. Для підсилення смаку без шкоди для здоров’я можна використовувати яблучний чи рисовий оцет, цитрусові та інші кислотні добавки.

Контроль над споживанням солі допомагає підтримати здоров’я та збільшити тривалість життя, наголошують дослідники.

Російська армія стрімко продовжує переміщуватися після виведення військ з Авдіївки, що створює серйозні труднощі для нової лінії оборони, нарисованої українськими військовими після цього стратегічного руху. Згідно з інформацією CNN, успіхи російських військ породжують серйозні побоювання стосовно тактики, яку обирає Київ, та здатності Збройних сил України утримати оборонні позиції на фронті. Здійснене російськими військами продвиження відбувається на фоні глибокої кризи з боєприпасами у складі української армії, що викликає практично екзистенційні запитання серед військових, які знаходяться безпосередньо на передовій. Вони змушені обмежувати використання снарядів і ставити перед собою питання про те, наскільки довго вони зможуть протистояти російському тиску.

Ще одним тривожним сигналом є те, що новий керівник ЗСУ, генерал-полковник Олександр Сирський, на два рази минулого тижня негативно оцінював роботу своїх підлеглих офіцерів за їхню діяльність на цій критичній ділянці фронту. Багато українських військових, які дали інтерв'ю CNN, висловили глибокий песимізм щодо значення відходу з Авдіївки та майбутніх оборонних дій. Один з офіцерів, який перебуває на передовій, заявив: "Ми відчуваємо перевагу у особовому складі, артилерії та бронетехніці. Вони поступово продовжують рухатися вперед. У нас тут немає багато варіантів: або відступати, або просто чекати, поки нас... Хочеться не так сказати, але чекати, поки нас усіх вб'ють".

У вищезгаданій статті наведено значущу інформацію щодо ситуації на воєнному фронті в Україні після виведення російських військ з міста Авдіївка. Зазначено, що цей стратегічний крок Росії створює складнощі для нової оборонної лінії, встановленої українською армією. Пояснено, що успіхи російських військ призвели до серйозних обурень щодо тактики української сторони та здатності Збройних сил України утримувати оборонні позиції. Також відзначено глибоку кризу з боєприпасами в українській армії, що створює невпевненість серед військових на передовій. Новий головком ЗСУ критикував підлеглих за їхню роботу на фронті, а багато військових висловили песимістичні думки щодо майбутніх оборонних дій. Висновки статті підкреслюють труднощі, з якими стикаються українські військові після виведення з Авдіївки, а також підвищують загальну тривогу щодо ситуації на фронті.