Охорона здоров’я

Багато людей мають звичку під час роботи за комп’ютером або після тривалого сидіння робити різкі рухи шиєю, сподіваючись полегшити напругу та вивільнити застряглі м'язи. Зазвичай такий хруст здається приємним і навіть заспокійливим, але чи дійсно це безпечно? Лікарі попереджають, що часте або надмірне клацання шиєю може бути не таким нешкідливим, як здається на перший погляд. Хоча для більшості суглобів цей процес не є шкідливим, у випадку з шийними хребцями ситуація може бути іншою.

Основною причиною хрускоту в суглобах є утворення бульбашок газу в синовіальній рідині — мастилі, яке покриває суглоби, забезпечуючи їх гладку рухливість. Коли суглоб рухається, ці бульбашки лопаються, і ми чуємо характерний звук. Це явище є природним і не повинно викликати занепокоєння у більшості суглобів тіла, зокрема в пальцях або колінах. Проте, шиї властиві особливості, які роблять її більш вразливою до таких маніпуляцій.

У своєму відео лікар Майкл Гартнер пояснив: різкі чи надмірні маніпуляції шиєю теоретично можуть спричинити не тільки розриви судин, а й пошкодження внутрішньої оболонки судин (мікротравми). Такі мікротравми підвищують ризик утворення тромбів — згустків крові, які можуть відірватися й закупорити судини головного мозку або легенів. Закупорка судин мозку — механізм інсульту, і наслідки бувають важкими або смертельними.

— Не крутити шию навмисно і не намагатися «вправити» її самотужки.— Уникати різких, силових рухів шиєю.— Якщо відчуваєте напруження, біль або обмеження рухливості — зверніться до фахівця (вертебролога, невролога або фізіотерапевта).— Безпечніші альтернативи — м’які розтяжки, контрольовані вправи під наглядом спеціаліста або масаж.

Якщо після «клацання» виникає сильний біль, запаморочення, порушення мовлення, слабкість у кінцівках або інші неврологічні симптоми — це привід звернутися до невідкладної медичної допомоги.

Незначний хруст у пальцях або суглобах зазвичай не становить загрози, але шиєю ризикувати не варто. Проста звичка «вправляти» шию може мати серйозні наслідки; краще зняття напруги робити обережно й під контролем спеціаліста.

Авітаміноз — це серйозний стан, що виникає через недостатність вітамінів, що призводить до порушень у роботі організму. Залежно від того, яких вітамінів не вистачає, симптоми можуть бути різними — від незначної втоми до значних проблем зі здоров'ям. Важливо знати, як розпізнати перші ознаки дефіциту вітамінів, адже своєчасне втручання може допомогти уникнути ускладнень і повернути нормальний рівень енергії в повсякденне життя.

Одним із найбільш поширених симптомів дефіциту вітамінів є постійна втома та загальна слабкість. Це часто вказує на нестачу вітамінів групи B, які важливі для нормального обміну речовин і енергетичного забезпечення організму, а також заліза. Якщо ви постійно відчуваєте втому, це може бути сигналом, що ваш організм не отримує достатньої кількості цих важливих елементів.

Причини — неправильне харчування з перевагою фастфуду і браком овочів та фруктів, підвищена потреба організму під час вагітності, стресу або інтенсивних тренувань, порушення всмоктування в шлунково-кишковому тракті (захворювання, медикаменти, алкоголізм) та сезонні фактори — наприклад, взимку часто знижується рівень вітаміну D через брак сонця.

Найкраща профілактика — різноманітне харчування: овочі, фрукти, риба, молочні продукти, горіхи, цільнозернові. У сезонні періоди або за підвищеної потреби доцільні добавки (D, C чи мультивітаміни), але приймати їх слід після консультації з лікарем. Регулярні аналізи крові допомагають виявити дефіцит на ранніх стадіях. Не забувайте й про спосіб життя: достатній сон, помірна фізична активність і зниження стресу покращують засвоєння поживних речовин.

Якщо симптоми прогресують (сильна втома, часті інфекції, раптова втрата ваги, серйозні проблеми зі шкірою або зором), обов’язково зверніться до фахівця — тільки лікар може призначити необхідні аналізи й корекцію харчування або лікування. Авітаміноз — це сигнал організму про потребу в турботі; прості зміни в харчуванні й режимі часто вирішують проблему, але інколи потрібне медичне втручання.

Експерти наголошують на важливості посилення державної політики, спрямованої на обмеження споживання алкоголю, оскільки це може суттєво знизити рівень захворюваності та смертності від раку. За даними Міжнародного агентства з вивчення раку (МАІР), навіть найменші дози алкоголю не є безпечними для організму, і їх споживання безпосередньо пов'язане з підвищеним ризиком розвитку онкологічних захворювань. Щорічно у світі фіксується значна кількість нових випадків раку, що виникають через алкоголь, що має глибокі соціальні та економічні наслідки.

За результатами досліджень, у 2020 році в Євросоюзі алкоголь став причиною понад 111 тисяч нових випадків раку, і цей показник продовжує зростати. Прогнозується, що в глобальному масштабі кількість таких випадків досягне 741 тисячі. Особливо вражаючим є той факт, що близько 70% нових випадків стосується чоловіків, що ще раз підкреслює необхідність цільових заходів щодо боротьби з цією проблемою. Окрім того, алкогольний рак має серйозні економічні наслідки. У 2018 році втрачені економічні ресурси через передчасні смерті від алкогольних захворювань, зокрема раку, оцінювалися у понад 4,58 мільярда доларів США. Ці цифри свідчать про масштаби проблеми, яка впливає не лише на здоров'я громадян, а й на економіку держави.

МАІР класифікувало алкоголь як канцероген ще у 1988 році. Споживання спиртного підвищує ризик розвитку як мінімум семи видів раку, включаючи рак ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, печінки та товстої кишки. Алкоголь викликає рак через зміни гормонального фону, порушення мікробіому кишечника, окислювальний стрес і пошкодження ДНК через ацетальдегід, що міститься в етанолі.

Дослідження показують, що навіть «помірне» вживання алкоголю — менше двох склянок на день — спричинило понад 100 тисяч нових випадків раку у світі у 2020 році. Найбільший ризик пов’язаний із «ризикованим» (2–6 напоїв на день) та «важким» (понад 6 напоїв на день) рівнями споживання.

МАІР пропонує ряд заходів для зниження шкоди від алкоголю: підвищення податків, встановлення мінімальних цін, підвищення вікового цензу, обмеження кількості магазинів, заборону на рекламу та державний контроль за продажем спиртного. Ці кроки здатні значно зменшити кількість хворих на рак та врятувати життя тисяч людей.

У Києві введено спеціальні карантинні обмеження через виявлення випадку сказу у дикій лисиці в Голосіївському районі. Тварина була знайдена неподалік від будинку відпочинку «Конча Заспа», що на Столичному шосе. За інформацією Держпродспоживслужби, на місці події було встановлено 10-кілометрову зону безпеки. Це означає, що в радіусі цієї території здійснюються посилені заходи щодо боротьби з хворобою. Спеціальні комісії вже розробили детальний план дій, спрямований на зниження ризиків поширення інфекції.

Зокрема, ветеринарні служби організували ретельний контроль за дикими тваринами, а також за безпритульними собаками та котами. Одним із основних завдань є перевірка всіх домашніх тварин у зоні ризику. Для запобігання подальшому поширенню вірусу, спеціалісти проводять вакцинацію тих тварин, які можуть бути потенційними носіями інфекції. Крім того, плануються додаткові заходи для інформування місцевих жителів про необхідність дотримання правил безпеки в умовах карантину.

Мешканців закликають не контактувати з тваринами, які поводяться підозріло, уникати годування диких звірів і негайно звертатися по медичну допомогу у разі укусу чи подряпин. Особливу увагу рекомендують приділити вакцинації домашніх собак і котів.

Сказ — смертельно небезпечне вірусне захворювання, яке без своєчасного лікування неминуче призводить до летальних наслідків. Єдиний спосіб захисту — профілактична вакцинація та швидке звернення до лікаря у випадку контакту з потенційно інфікованою твариною.

Депресія є не лише тимчасовим зниженням настрою чи втомою, а глибоким психологічним розладом, який серйозно впливає на різні аспекти життя людини. Вона може поступово змінювати сприйняття світу, розумові процеси, взаємодії з іншими людьми та звички. Для багатьох депресія є невидимою, адже її симптоми можуть маскуватися під звичайну втому чи втрату інтересу до звичних справ. Однак є певні ознаки, на які слід звернути увагу, адже своєчасне виявлення проблеми та звернення по допомогу можуть запобігти її погіршенню.

Одним із перших і найбільш помітних симптомів є ізоляція. Людина, яка раніше активно брала участь у соціальному житті, може раптово відмовлятися від спілкування, уникати зустрічей з друзями та навіть припиняти відповідати на прості повідомлення. Це не просто бажання побути на самоті або відпочити, а швидше відчуття емоційної виснаженості та втрата сил для взаємодії з іншими людьми. Вона може почуватися такою, що не має сил і бажання досягати успіхів у соціальних або професійних справах.

Ще одна поширена ознака — зміни апетиту. Деякі починають заїдати стрес, вживаючи надмірну кількість їжі, інші — повністю втрачають апетит. Обидві крайності є характерними симптомами депресивних розладів.

Порушення сну також є тривожним сигналом. Постійне бажання спати або, навпаки, безсоння та ранні пробудження без відчуття відпочинку — ознака того, що психіка намагається втекти від внутрішнього болю через сон або його відсутність.

Перфекціонізм, який здається рисою характеру, іноді стає небезпечною пасткою. Людина з депресією може панічно боятися помилок, відчуваючи провину за найменше відхилення від ідеалу. Це породжує емоційні зриви та самокритику.

Останній і дуже помітний сигнал — втрата інтересу до догляду за собою. Людині складно змусити себе прийняти душ, переодягтися або причесатися. Це не лінь, а глибока виснаженість, коли будь-яка дія здається непосильною.

Якщо такі ознаки тривають довго, їх не можна ігнорувати. Це може бути не просто життєвий спад, а депресія, яка вимагає підтримки та втручання фахівця. Своєчасне звернення по допомогу може запобігти серйозним наслідкам та повернути людині здатність жити повним життям.

Щоденна звичка додавати сіль до їжі може серйозно позначитися на здоров'ї та навіть скоротити тривалість життя. За результатами новітнього дослідження, надмірне споживання натрію підвищує ризик передчасної смерті на 28-30%. Вчені проаналізували дані понад 500 тисяч осіб, зокрема звертаючи увагу на тих, хто помер до 75 років. Виявлено, що люди, які регулярно додають сіль до своїх страв, мають на 28% більший ризик ранньої смерті порівняно з тими, хто контролює споживання натрію.

Проблема надлишку солі в раціоні є глобальною, адже більшість людей навіть не усвідомлюють реальної кількості натрію, яку вони споживають щодня. Найбільше солі містять оброблені продукти, фаст-фуд та напівфабрикати, а не лише звичні приправи. Додавання солі до готової їжі може стати частиною звички, яку важко змінити, однак вона має серйозні наслідки для серця, судин та загального стану організму.

Для прикладу, чоловіки віком 50 років, які часто підсолювали їжу, втрачали в середньому 1,5 року життя, а жінки того ж віку — близько 2,28 року.

Доктор медичних наук Лу Ці, старший автор дослідження, наголошує, що високий рівень натрію негативно впливає на серце, нирки та інші життєво важливі органи. Фахівці радять дотримуватися балансу натрію та калію, оскільки їх дисбаланс підвищує кров’яний тиск і шкодить серцю, очам, мозку та ниркам.

Офіційні рекомендації медиків радять обмежувати споживання натрію до 2300 мг на день — це приблизно одна чайна ложка кухонної солі. Експерти радять обирати менш оброблені продукти, адже найбільше натрію міститься у готових стравах. Для підсилення смаку без шкоди для здоров’я можна використовувати яблучний чи рисовий оцет, цитрусові та інші кислотні добавки.

Контроль над споживанням солі допомагає підтримати здоров’я та збільшити тривалість життя, наголошують дослідники.

Бажання з’їсти щось смачне – це не лише фізіологічна потреба, а й психологічний процес, який може мати багато нюансів. Всі ми знаємо, що їжа виконує важливу роль у нашому житті: вона забезпечує енергію для тіла, дарує задоволення та можливість відпочити, а також може стати частиною спільних моментів із близькими людьми. Однак іноді це бажання йде далі простого бажання наситити організм. Воно стає емоційним, залежним або навіть символічним.

Бажання з’їсти що-небудь особливе часто пов'язане з певними емоціями або настроєм. Наприклад, у моменти стресу чи нудьги багато хто з нас шукає підтримку саме в їжі, вибираючи не тільки те, що може заспокоїти, але й те, що викликає приємні спогади або дарує миттєве задоволення. Це може бути солодке, жирне або комфортне, те, що не завжди є здоровим, але здатне миттєво підняти настрій. І хоча науковці давно вивчають зв'язок між емоціями та харчуванням, іноді ми й самі не помічаємо, як їжа стає нашим "емоційним ліками".

Недоїдання та жорсткі дієти. Коли організм не отримує достатньо калорій або певних макроелементів, він шукає швидке джерело енергії — і солодощі ідеально на це підходять. Звучить парадоксально, але надмірне обмеження їжі часто призводить до неконтрольованих перекусів.

Штучні підсолоджувачі. Вони нібито допомагають знизити калорійність, але масове їхнє вживання змінює чутливість смакових рецепторів і може порушити мікрофлору кишківника. В результаті людина менше насичується від звичайної їжі і частіше тягнеться до ще більш солодкого.

Стрес і емоційне харчування. Солодке швидко підвищує рівень дофаміну — тимчасово покращує настрій і заспокоює. Саме цим і користуються емоційні перекуси: у періоди тривоги чи втоми десерт стає автоматичною «підтримкою».

Недосипання. Нестача сну змінює баланс гормонів апетиту: зростає грелін (сигнал голоду) і падає лептин (сигнал насичення). Мозок у втомленому стані просить швидкої енергії — і обирає цукор.

Гормональні коливання. Перед менструацією у багатьох жінок підвищується бажання шоколаду та інших солодощів через зміни рівнів естрогену, прогестерону і серотоніну. Це нормальна фізіологічна реакція, що часто минає після початку місячних.

Залежність від цукру. Цукор активує ті самі центри винагороди в мозку, що й інші «потужніші» стимулятори. Через це формується замкнене коло: радість від солодкого → повторне бажання → ще більше солодкого.

Як зменшити тягу до цукру

Не відмовляйтеся різко: поступове зменшення кількості цукру працює краще і без сильного стресу.

Поєднуйте: замість чистого десерту їжте фрукти з невеликою кількістю горіхів або темного шоколаду — це стабілізує рівень глюкози.

Ходіть вчасно до столу: регулярні прийоми їжі й білкова закуска перед довгим інтервалом між їжею зменшують раптові спалахи голоду.

Пильнуйте сон і стрес: 7–8 годин сну і прості техніки релаксації значно знижують емоційні перекуси.

Читайте етикетки: ховаючись у «здорових» продуктах, цукор може бути у різних назвах — контролюйте склад.

Збережіть підсолоджувачі в міру: не робіть їх основою смаку, щоб не перенавчити рецептори.

Пийте воду: спрагу часто плутають із бажанням їсти.

Зверніться до фахівця, якщо тяга переростає у переїдання або супроводжується провиною — дієтолог чи психолог допоможуть знайти корінь проблеми.

Коли варто йти до лікаря Якщо бажання солодкого супроводжується неконтрольованим переїданням, значною втратою або набором ваги, постійною втомою чи емоційними розладами — потрібно звернутися до фахівця. Медичне обстеження допоможе виключити гормональні або метаболічні причини та підібрати безпечний план змін.