Політика

Американське видання The New York Times оприлюднило матеріал, у якому йдеться про систематичне гальмування українським урядом діяльності незалежних наглядових рад державних компаній. Журналісти дійшли висновку, що така практика створила сприятливі умови для посилення корупційних схем у стратегічно важливих секторах — від енергетики до оборонно-промислового комплексу та атомної галузі.

Після початку повномасштабної війни міжнародні партнери Києва наполягали на впровадженні механізмів прозорого управління державними підприємствами. Однією з ключових вимог було формування наглядових рад із незалежних експертів, які мали контролювати витрати, забезпечувати чесні призначення керівників та запобігати неефективному використанню коштів. Така система розглядалася як важливий інструмент протидії зловживанням у період, коли значна частина державних ресурсів спрямовується на оборону та підтримку критичної інфраструктури.

Адміністрація президента Володимира Зеленського переписала статути державних компаній, обмеживши повноваження наглядових рад і зберігши контроль уряду. Це дало змогу витрачати сотні мільйонів доларів без зовнішнього нагляду. Наглядові ради мали б запобігати корупції, але політичне втручання зробило їх неефективними.

Особливо це проявилося в діяльності “Енергоатому”. Антикорупційні органи звинуватили членів оточення президента у розкраданні та відмиванні 100 мільйонів доларів. Адміністрація Зеленського звинуватила наглядову раду в неефективності, тоді як саме уряд позбавив її повноважень.

Подібні проблеми спостерігалися і в “Укренерго” та Агенції оборонних закупівель. Колишній керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький розповів, що міністерство енергетики наполягало на призначенні на керівні посади людей із обмеженим досвідом, що ускладнювало роботу компанії та незалежних експертів. У Агенції оборонних закупівель уряд переписав статут, отримавши право призначати та звільняти керівництво, що призвело до втрати кворуму наглядовою радою та звільнення керівниці Марини Безрукової.

Розслідування підкреслює, що політичне втручання в роботу державних підприємств підриває боротьбу з корупцією та створює ризики для міжнародної фінансової підтримки України. Західні донори змушені були продовжувати фінансування навіть у цих умовах, щоб підтримати країну під час війни, попри побоювання щодо розкрадання коштів.

Як зазначають експерти, без ефективних наглядових рад і прозорого управління українські держпідприємства залишаються уразливими до корупції, що загрожує фінансовій стабільності та міжнародній довірі до Києва.

У декларації прокурора Харківської області Амiла Азад огли Омарова виявлено деталь, яка привернула увагу як громадськості, так і антикорупційних експертів: посадовець разом із родиною багато років користується просторою квартирою в Харкові без жодної орендної плати. Цей факт став публічним після оприлюднення документів про його майновий стан, які підтверджують безоплатне проживання у помешканні площею 134,3 м².

За інформацією, вказаною у декларації, Омаров мешкає разом із дружиною Галамназ Талех кизи Омаровою та двома дітьми. Родина заселилася до квартири ще у 2018 році, і з того часу умови їхнього проживання не змінювалися. Формальним власником житла є Омаров Азад Енвер огли — особа, ймовірно пов’язана з прокурором родинними зв’язками, що підтверджує характер безоплатного користування майном.

Крім того, прокурор володіє будинком площею 56,3 м², придбаним у 2007 році за 106 тис. грн (близько 21 тис. доларів за тодішнім курсом). Також він користується автомобілем батька — Toyota Camry 2017 року випуску, придбаним за 683 тис. грн у рік випуску.

Основний дохід Аміла Омарова як прокурора становить 1,47 млн грн на рік. Дружина прокурора задекларувала 6 тис. доларів готівкою, сам прокурор має 21 тис. доларів, а також 8 тис. доларів і 223 тис. грн на банківських рахунках.

Фактично схема користування дорогим майном через родичів дозволяє прокурору мати доступ до власності, не будучи формальним власником.

Спеціальний представник президента США Кіт Келлог висловив думку, що війна в Україні наближається до свого завершення, але останній етап цього конфлікту обіцяє бути «надзвичайно тяжким». Заяву він зробив під час виступу на Форумі національної оборони Рональда Рейгана, де обговорювались поточні глобальні виклики та ситуація в Україні.

Келлог порівняв нинішній етап війни з бойовим досвідом піхоти та морської піхоти, підкреслюючи, що найскладнішою частиною будь-якої військової операції є останні метри до досягнення цілі. За його словами, у військових операціях саме в останні моменти проявляється найсерйозніше «тертя війни», і це єдине місце, де можна по-справжньому відчути всю інтенсивність конфлікту. "Якщо ви військовий, то розумієте, що саме на останніх 10 метрах проявляється справжнє тертя війни", — зазначив Келлог.

За словами Келлога, щоб війна перейшла до фінального етапу, необхідно врегулювати два фундаментальні питання:

статус територій, зокрема Донбасу, а також Херсонської та Запорізької областей;

контроль над Запорізькою атомною електростанцією, яка досі залишається однією з головних зон ризику.

«Якщо вирішити ці два питання, то решта владнається досить добре», – переконаний спецпредставник.

Келлог також наголосив, що війна в Україні істотно відрізняється від попередніх конфліктів за масштабами людських втрат.

«Радянський Союз залишив Афганістан після втрати 20 тисяч. Ми залишили В’єтнам після втрати 12 тисяч. Росія та Україна втратили понад два мільйони. Це жахливі цифри, тому потрібно покласти край конфлікту», – підкреслив він.

Попри складність ситуації, Келлог висловив переконання, що завершення війни вже на горизонті.«Зараз потрібно просто почекати та подивитися, але, на мою думку, завершення дійсно близько», – додав він.

Президент Чехії, генерал у відставці та колишній очільник Військового комітету НАТО Петр Павел заявив, що успіх Росії у війні проти України стане не лише трагедією для українського народу, а й стратегічною поразкою для всього демократичного світу. Про це він сказав в інтерв’ю британському виданню The Sunday Times, яке відбулося у Празькому замку — символічному місці, де у 1939 році нацистська Німеччина проголосила «протекторат Богемії та Моравії». Саме ця історична локація, за словами Павела, дозволяє особливо гостро відчути небезпеку повторення помилок минулого.

Чеський президент провів прямі паралелі між нинішньою ситуацією у світі та подіями напередодні Другої світової війни. Він нагадав про політику умиротворення агресора, яка у 1938 році вилилася у Мюнхенську угоду та фактичну здачу Чехословаччини Гітлеру. На його думку, тодішні поступки лише розпалили апетити диктатора і зрештою призвели до масштабного воєнного конфлікту, який охопив майже весь світ.

«Якщо ми дозволимо Росії вийти з цього конфлікту переможцем, ми всі програємо», — наголосив чеський лідер.

Павел провів чітку історичну аналогію між тим, як нацистська Німеччина виправдовувала анексію Судет «захистом німецької меншини», та російською пропагандою про «захист російськомовних».

«Той самий наратив використовує Володимир Путін», — заявив президент Чехії.

Він упевнений, що Захід не зраджує Україну так, як колись зрадив Чехословаччину, однак демонструє «небажання захищати принципи, які нібито відстоює».

Павел різко розкритикував реакцію НАТО на систематичні порушення повітряного простору російськими літаками та дронами.

«Порушення є навмисними й добре спланованими… Росія тестує нашу рішучість», — сказав він.

На його думку, Альянс має бути готовий до жорсткіших заходів — включно зі збиттям російського літака або безпілотника, якщо це стане необхідним.

«Настане момент, коли нам доведеться діяти рішучіше. Росія не дозволить повторних порушень свого повітряного простору. І ми повинні зробити те саме», — заявив він.

Після можливого повернення Дональда Трампа до Білого дому європейські лідери дедалі більше занепокоєні можливою зміною американської політики щодо НАТО. Павел попереджає, що Європа повинна бути здатною компенсувати відхід США у сфері розвідки, логістики та командування.

Він пропонує створити «європейську опору НАТО» — систему, в якій командні посади розподілялися б між США та європейськими країнами, що дозволило б оперативно передавати командування у разі американської відсутності.

Павел визнає, що після завершення війни Європа потребуватиме нового безпекового договору з Москвою, подібного до Гельсінкських угод 1975 року. Проте він наголошує: жодних переговорів до того часу, поки Росія не припинить агресію, не визнає територіальний суверенітет усіх держав та не погодиться на обмеження власної військової експансії.

«Ми просто не можемо дозволити Україні програти», — наголосив він.

Говорячи про глобальні виклики, Павел охарактеризував Китай як «системного суперника», який прагне стати світовим гегемоном за рахунок зростання військової та економічної сили. Європа, вважає він, повинна створити реальну противагу.