ЧАЕС прокоментувала інформацію про ризики обвалу саркофага

У районі прикордонного села Комарівка Шосткинського району Сумської області зафіксовано суттєве збільшення так званої «сірої» зони. Її площа зросла майже утричі — з 1,98 до 5,98 квадратного кілометра, що свідчить про ускладнення безпекової ситуації вздовж державного кордону. Такі дані наводять аналітики, які системно відстежують події на фронті та в прикордонних районах України.

Експерти зазначають, що останнім часом спостерігається підвищена активність російських малих піхотних груп, які намагаються діяти приховано та використовувати особливості місцевого рельєфу. Подібні підрозділи періодично заходять на територію населеного пункту, шукаючи можливості для тимчасового закріплення та створення напруження в прикордонній зоні.

Аналітики зазначають, що російські війська фактично прощупують оборону, перевіряючи можливості для розширення зони контролю та масштабування цієї тактики. За їхніми словами, подібний сценарій уже мав місце в районі Грабовського, де противнику вдалося закріпитися.

Українські Сили оборони намагаються оперативно реагувати на появу ворожих піхотних груп, виявляти їх та знищувати. Водночас, як зазначається, через низку об’єктивних проблем на окремих ділянках кордону зробити це вдається не завжди.

Осінтери також наголошують, що кількість подібних “сірих” зон уздовж українсько-російського кордону зростає. Втім, у багатьох випадках українським захисникам усе ж вдається на початковому етапі зірвати спроби проникнення військ РФ та ліквідувати загарбників ще до їхнього закріплення.

Ключові елементи військового обліку:

“Ми ще не аналізували, цифри конкретні назвати не можу, але значна тенденція на збільшення самовільного залишення частини (СЗЧ) є”, – сказав Кравченко журналістам у вівторок у Києві, відповідаючи на запитання агентства “Інтерфакс-Україна” щодо тенденції щодо злочинів, пов’язаних із ухиленням від військової служби.

За його словами, йдеться і про СЗЧ, дезертирство та невиконання наказів.

Кравченко не конкретизував цифру щодо цих злочинів, однак додав, що та, яка зазначається у ЗМІ, трохи перевищує реальну. Уточнюючи, наскільки загалом ситуація є загрозливою, голова суду сказав: “Загрозливою”.

Відповідаючи на запитання про те, що може зробити держава, конкретні відомства та судова влада, щоб змінити ситуацію на краще, Кравченко зазначив, що це запитання краще адресувати не йому: “Мобілізація, загальний порядок мають бути, але подивіться, з яким негативом показують ТЦК, “бусифікацію” придумали…. Питання є до патріотичного виховання… необхідно також стимулювати військовослужбовців, тією ж заробітною платою”.

У період застуд і грипу інформаційний простір наповнюється порадами про «зимове зміцнення імунітету» ще до перших морозів. Частина з них спирається на наукові дані, але значна кількість популярних тверджень є лише звичними повтореннями без доказової бази. Фахівці з харчування та здоров’я звертають увагу: холодний сезон не є вироком для імунної системи, проте потребує усвідомленого підходу до щоденних звичок, харчування та способу життя.

Організм людини реагує на холод складніше, ніж здається. Низька температура сама по собі не «вбиває» імунітет, але впливає на поведінку людей: зменшується перебування на свіжому повітрі, зростає час у закритих приміщеннях, де віруси поширюються активніше. Крім того, взимку часто змінюється режим дня, скорочується тривалість світлового дня, що може позначатися на самопочутті та рівні енергії.

Ківі, яке дієтологи називають «зимовим суперфруктом», може забезпечувати до кількох норм вітаміну С на день і містить фермент, що покращує травлення. Гарбуз і його насіння забезпечують організм каротиноїдами та цинком, пов’язаними зі зниженням ризику діабету та підтримкою імунітету. Буряк узимку стає одним із найкорисніших коренеплодів завдяки високому вмісту вітаміну С, цинку й беталаїнів — пігментів з потужною антиоксидантною дією. Брюссельська капуста, як і інші хрестоцвіті, дає організму глюкозинолати, з яких утворюються захисні сполуки, що зменшують пошкодження клітин. Цитрусові сорти, зокрема криваво-червоні апельсини, забезпечують організм антоціанами та вітаміном С, а солодка картопля та листова зелень — поживними речовинами, корисними для зору, тиску й роботи кишківника. Авокадо, ананас, хікама та морква також залишаються важливими елементами зимового раціону, забезпечуючи організм клітковиною, калієм, ферментами та антиоксидантами.

У багатьох дослідженнях підтверджено й інші прості інструменти зимової підтримки організму. Курячий суп, наприклад, і далі залишається одним із найбільш вивчених способів полегшити перебіг застуди: бульйон, багатий на карнозин, може стримувати поширення інфікованих клітин на ранніх етапах грипу. Вітамін С не здатен «захистити» від хвороби, але здатен скоротити тривалість симптомів, особливо коли його джерелами стають фрукти й овочі, а не ударні дози добавок. Поширений міф про те, що молочні продукти погіршують нежить, також не знаходить наукового підтвердження: молоко не збільшує вироблення слизу, а лише змінює тактильні відчуття.

Не менш цікавою є роль гострої їжі. Капсаїцин тимчасово розширює носові ходи та сприяє полегшенню дихання, тоді як гарячі напої дають лише короткочасний ефект зігрівання, після чого тіло починає скидати тепло. Це ще раз нагадує: навіть інтуїтивні зимові звички не завжди відповідають фізіологічним механізмам.

Водночас медики застерігають від популярних хибних уявлень. Холод сам по собі не спричиняє застуду: віруси розмножуються у теплому середовищі, а низькі температури інколи навіть активізують захисні клітини. Відмова від тренувань надворі також не має підстав — біг у холод може бути ефективнішим, а прогулянки підвищують рівень ендорфінів. Зимові алергії нікуди не зникають: у приміщеннях вони можуть навіть посилюватися через пил, шерсть і погану вентиляцію.

Одним із найпостійніших міфів є уявлення, що взимку не потрібен сонцезахисний крем. Ультрафіолет активний упродовж року, а сніг відбиває до 80% променів, що збільшує ризик ушкодження шкіри. Так само не підтверджується теза, що найбільше тепла тіло втрачає через голову: швидкість охолодження залежить від того, які частини тіла відкриті. Міфи стосуються і волосся — дослідження показують, що його найбільше випадає влітку, а взимку цей процес уповільнюється, хоча сухість шкіри може створювати враження зворотного ефекту.

Не менш популярне переконання — алкоголь «зігріває». Насправді він лише створює ілюзію тепла, змушуючи кров приливати до шкіри, але водночас знижує внутрішню температуру тіла та заважає організму виробляти додаткове тепло тремтінням.

Фахівці нагадують: головне у зимовому сезоні — не шукати «чарівних» способів підвищити імунітет, а забезпечити організм повноцінним харчуванням, підтримувати фізичну активність і не піддаватися міфам, які не підтверджує наука. Саме така стратегія допомагає легше пережити сезон вірусів і зберегти здоров’я навіть у найхолодніші місяці.