Чого чекати від ринку оренди взимку: де винайняти житло дешевше

Під час розслідування корупційних схем, що пов'язані з будівництвом фортифікаційних споруд, правоохоронні органи України розпочали близько 30 кримінальних проваджень. Сума коштів, що фігурує у цих справах, нараховує понад 20 мільярдів гривень. Ця інформація викликає серйозне занепокоєння стосовно ефективності управління державними фінансами та контролю за витратами на потреби оборони. Виявлені порушення свідчать про необхідність посилення механізмів контролю та перегляду процедур у галузі будівництва оборонних споруд для запобігання подібним випадкам у майбутньому. Реакція суспільства та владних структур на ці факти буде визначальною для забезпечення прозорості та відповідальності у сфері використання державних коштів та збереження національної безпеки.

Такі цифри навели правоохоронці на закритому засіданні слідчої комісії Ради з питань фортифікацій, заявив секретар ТСК Михайло Бондар. Він повідомив у кулуарах Ради, що подробиці про ці справи розкриють на наступному засіданні комісії за тиждень.

За словами Бондаря, Міноборони та обласні військові адміністрації мають дати інформацію про освоєння бюджетних грошей на будівництво укріплень, графік їхнього зведення та місце розташування. Після цього депутати плануватимуть ревізію фортифікацій.

“Наразі вже відкрито близько 30 кримінальних проваджень щодо розтрати коштів під час побудови фортифікаційних споруд. Члени комісії від «Слуг народу», почувши такі цифри, одразу спробували захищати розпорядників коштів. А левова частка – це військово-цивільні адміністрації – це вертикаль президента. Наступного разу ми маємо отримати по кожному провадженню – за якою статтею, хто там фігурує і які суми”, – сказав Бондар.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Згідно з текстом проєкту, з 1 січня до 31 липня громадяни, яким у рік взяття на облік виповнюється 17 років, мають пройти електронну ідентифікацію персональних даних в Електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста. Або особисто з’явитися до ТЦК з переліком документів, встановлених Міноборони.

Для неявки можливі лише такі причини: хвороба, перешкода стихійного характеру, проживання на тимчасово окупованих територіях або території бойових дій, а також «інші обставини» (перелік не уточнено).

Також у цьому проєкті йдеться про те, що жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком і виявили бажання проходити базову військову службу, за їхньою заявою братимуться на військовий облік призовників. А після проходження базової військової служби їх братимуть на військовий облік військовозобов’язаних.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

Ужгород: місто на кордоні війни

У жвавому місті Ужгороді, що розташоване на крайньому заході України, молодь продовжує безтурботно веселитися та відвідувати нічні бари, оскільки тут ще не ввели комендантську годину і ризик обстрілів майже відсутній. Однак місцеві мешканці стурбовані присутністю офіцерів, які також відвідують нічні клуби у пошуках уникників військової служби.

У зв'язку з тривалістю конфлікту Київ вирішив вжити більш суворих заходів проти ухильників від призову, але деякі винятки існують, зокрема для осіб з вищою освітою, які знаходять шляхи уникнення мобілізації через навчання.

Згідно з воєнним станом, чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено виїжджати з країни без спеціального дозволу. Таким чином, прикордонний Ужгород стає пунктом переправи для тих, хто намагається нелегально перебратися через річку до сусідньої Угорщини, проте такі спроби все частіше призводять до трагічних наслідків.

Навіть за таких умов, до Ужгорода приїжджають люди з інших регіонів, які прагнуть жити подалі від зони військових дій. Це призвело до помітного зростання населення міста і підвищення орендної плати за житло. Незважаючи на ризик мобілізації, нічні вечірки в Ужгороді продовжують тривати, відзначає The Times.

У підсумку, стаття розкриває складну ситуацію у місті Ужгороді, де молодь продовжує веселитися в нічних клубах, незважаючи на тривалу війну та загрозу мобілізації. При цьому, присутність офіцерів у нічних закладах створює певні ризики для молоді, яка намагається уникнути військової служби. Важливою проблемою стає також нелегальна переправа через кордон та зростання населення міста, що призводить до підвищення цін на нерухомість. Таким чином, стаття відображає складну реальність життя українців на кордоні зі зонами конфлікту та наголошує на необхідності знаходження ефективних рішень для вирішення цих проблем.

Голову земельної комісії Роздільнянської міської ради та депутатку від політичної партії «Батьківщина» Ларису Торбинську затримали правоохоронці за підозрою в отриманні хабаря на робочому місці. За версією слідства, Торбинська вимагала 9,5 тисяч доларів від місцевого підприємця за сприяння в оренді 92 гектарів сільськогосподарських земель. Справа викликала великий резонанс, адже це не перший випадок в Україні, коли представники місцевої влади потрапляють у корупційні скандали.

Згідно з інформацією правоохоронців, депутатка обіцяла бізнесмену допомогти отримати дозвіл на оренду земельної ділянки, без якого підприємець не зміг би використовувати землю для ведення господарської діяльності. Вона запевнила його, що без її сприяння всі спроби орендувати землю будуть марними. За свої послуги Торбинська вимагала значну суму — 9,5 тисяч доларів, з яких частину (8 тисяч) отримала безпосередньо під час операції із затримання.

Наразі прокуратура вимагає відсторонення Лариси Торбинської від посади в міській раді на час слідства. Водночас відомо, що вона працює лікарем-неонатологом в Одеській обласній дитячій лікарні.

Слідчі дії тривають, проводиться перевірка можливої причетності інших осіб до схеми.