Чому валютні резерви України знизилися на 6%

Переговорний процес щодо припинення війни між Україною та Росією дедалі частіше сприймається не лише як складний дипломатичний механізм, а й як публічний політичний перформанс. У міжнародному інформаційному просторі з’являються оцінки, що окремі елементи перемовин більше спрямовані на формування потрібного враження для зовнішніх гравців, ніж на досягнення реального прориву. Зокрема, аналітики звертають увагу на фактор внутрішньоамериканської політики та роль президента США Дональд Трамп у формуванні риторики довкола можливого врегулювання.

Американське видання The Wall Street Journal у своїх матеріалах підкреслює, що частина дипломатичних сигналів може бути розрахована на мінімізацію політичних ризиків для Вашингтона. На тлі виборчих циклів у США будь-які зовнішньополітичні рішення стають частиною внутрішньої дискусії, а війна в Україні — одним із ключових маркерів позиції кандидатів щодо глобального лідерства Америки. У такій ситуації переговори можуть перетворюватися на інструмент демонстрації контролю над процесом, навіть якщо реальні домовленості залишаються віддаленою перспективою.

Високопоставлений український чиновник, на якого посилається видання, зазначив, що три раунди тристоронніх зустрічей цього року зводилися до демонстрації того, що саме Україна не є перешкодою для досягнення миру. Така тактика, за його словами, спрямована насамперед на те, щоб не спровокувати негативну реакцію з боку американського президента.

За даними WSJ, і Київ, і Москва побоюються непередбачуваності Трампа. Україна досі залежить від розвідувальної підтримки США, а також від поставок зброї, яку Вашингтон продає європейським союзникам для подальшої передачі ЗСУ. Водночас для Росії критично важливими залишаються питання санкцій. Посилення обмежень може ще більше вдарити по російській економіці, особливо в частині доходів від експорту нафти.

Політолог і колишній спічрайтер Кремля Аббас Галлямов зазначив, що Кремль намагається демонструвати готовність до переговорів саме з огляду на економічну ситуацію. За його словами, Путін не може дозволити собі відкрито розлютити Трампа, адже нові санкції стали б серйозним ударом для Москви.

Українська сторона публічно ставить під сумнів щирість намірів Росії, звинувачуючи її делегацію у затягуванні процесу через так звані «історичні лекції». Однак частина експертів переконана, що переговори все ж мають реальний зміст, навіть якщо про них практично нічого не просочується у публічний простір. На думку Томаса Грема з Ради з міжнародних відносин, відсутність витоків може свідчити про певний рівень серйозності.

Водночас низка європейських чиновників дійшла висновку, що Москва діє недобросовісно, використовуючи переговори для здобуття дипломатичних позицій, яких їй не вдається досягти на полі бою.

Білий дім, як зазначає WSJ, виходить із припущення, що військові цілі Кремля можуть бути обмеженішими, ніж декларується публічно. У Вашингтоні припускають, що Росія могла б задовольнитися повним контролем над Донбасом. Однак російські офіційні особи продовжують наголошувати на ширших цілях, які передбачають не лише територіальні зміни, а й трансформацію української державності та інституцій.

За словами учасників переговорів, певний прогрес досягнуто в другорядних питаннях, однак припинення вогню поки не передбачається. Європейські чиновники вважають, що війна може тривати ще від одного до трьох років.

Американська адміністрація закликає сторони до якнайшвидшого укладення угоди, і частина чиновників сподівається на результат до проміжних виборів у США. Водночас, за інформацією видання, Білий дім наразі не посилює тиск ні на Москву, ні на Київ, поступово переключаючи увагу на інші зовнішньополітичні пріоритети, зокрема переговори з Іраном і ситуацію в секторі Гази.

Таким чином, мирний процес залишається формально активним, але без ознак швидкого завершення війни.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про звільнення Максима Сергійовича Семіткіна з посади прокурора Черкаської окружної прокуратури у зв’язку з грубими порушеннями професійної етики та вимог законодавства. Підставою для такого кроку стало встановлення фактів демонстративного ухилення від перевірки законності отримання ним статусу особи з інвалідністю та відповідних соціальних виплат, зокрема пенсії, а також виявлення ознак корупційних дій.

За матеріалами дисциплінарного провадження, у 2019 році обласна медико-соціальна експертна комісія Черкаської області встановила Семіткіну статус інвалідності. Водночас у межах перевірки виникли обґрунтовані сумніви щодо дотримання процедури та правомірності прийняття такого рішення. Комісія з’ясувала, що посадовець не сприяв об’єктивному розгляду обставин, не надав необхідних пояснень та фактично уникав участі у перевірочних заходах, чим порушив принцип відкритості та доброчесності, обов’язковий для працівників органів прокуратури.

Незважаючи на численні письмові повідомлення про необхідність пройти стаціонарне обстеження для підтвердження інвалідності, Семіткін їх ігнорував. 20 лютого 2025 року Центр оцінювання функціонального стану особи скасував рішення МСЕК щодо встановлення інвалідності, зазначивши, що діагнози в актах не відповідають медичним документам, а підстав для надання будь-якої групи інвалідності з 27 серпня 2021 року немає.

Сам Семіткін пояснив, що не довіряв ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» через кримінальні провадження щодо його посадовців і вважав повторний огляд необов’язковим. На момент рішення прокурор уже мав статус обвинуваченого у кримінальному провадженні, де йому інкримінують, зокрема, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК та низку інших статей, пов’язаних із подіями Революції Гідності та отриманням інвалідності/пенсії.

Окрім цього, КДКП розглядала питання про можливий незаконний доступ до ЄРДР через дружину прокурора, яка працює начальницею сектору інформаційної підтримки поліції, проте прямих доказів втручання Семіткіна не встановлено. Дружина отримала догану.

Обвинувальний акт щодо Семіткіна та чотирьох колишніх посадовців Черкаського обласного центру МСЕК — голови та трьох членів комісії — уже скеровано до суду.

Розслідування також виявило, що у 2019 році медики свідомо підробили акти огляду та протокол засідання для оформлення інвалідності прокурора. Крім того, у межах «справ Майдану» встановлено, що Семіткін у січні 2014 року, працюючи слідчим райвідділу міліції, фальсифікував матеріали кримінальних проваджень, незаконно затримував громадян та перешкоджав мирним акціям у Черкасах.

Розслідування зосереджується на періоді, коли Гутцайт очолював міністерство, і розглядає різні аспекти його роботи. Особлива увага приділяється питанням ефективності управління та використання бюджетних коштів у спортивній сфері.

7 вересня 2021 Вадим Маркович розповідав у прямому ефірі, що у Міністерстві зовсім немає корупції.

За словами Гутцайта, Мінмолодьспорту «контролює ситуацію» з корупцією: є аудитор, який перевіряє фінансову звітність, а також перевірки здійснюють правоохоронні органи.

«Я не міністр внутрішніх справ. Якщо є якісь питання, повинні працювати правоохоронні органи. Якщо я відчуваю щось, я ж теж бачу, що відбувається, то певним видам спорту даю “по руках”», — сказав він. (до цих слів ми трохи пізніше повернемось)

На уточнювальне питання ведучого про галузі спорту, в яких є корупція, Гутцайт відповів: «Корупції в нас немає… Хто це сказав?» Після згадки про скандал із договірними матчами у футболі він прокоментував: «У футболі бачимо, що після того ми нічого не чули».

«”Договірняки” в інших федераціях — чи на національних чемпіонатах, чи на інших міжнародних змаганнях — я такого ще не чув», — підсумував міністр.

Але коли тільки Гутцайт зайшов на посаду міністра, то вже перебував під слідством за розкрадання будучи ще директором департаменту молоді та спорту КМДА

“Човни Гутцайта”

13 вересня 2020 року Головне управління Національної поліції в Києві відкрило кримінальне провадження за фактом злочину. В ході розслідування було встановлено, що посадові особи Департаменту молоді та спорту КМДА впровадили злочинну схему, пов’язану з розкраданням бюджетних коштів, виділених на закупівлю спортивних човнів для дитячо-юнацьких шкіл Києва.

З 2016 року з державного бюджету виділялися кошти на придбання спортивних човнів для занять академічним веслуванням, розпорядником яких був департамент молоді та спорту КМДА. У 2016 році було виділено 1 860 000 гривень, у 2017 році – 2 480 000 гривень, у 2018 році – 2 399 000 гривень, у 2019 році – 8 100 000 гривень.

Більшість тендерів, які проводив департамент, виграв приватний підприємець, тренер ДЮСШ «Буревісник», завдяки штучним вимогам, створеним під конкретного учасника. Цей підприємець через директора ДЮСШ «Буревісник» був підконтрольний директору департаменту КМДА Вадиму Гутцайту та його заступнику.

Так фігуранти справи розподіляли між собою та іншими посадовими особами департаменту прибуток, отриманий фактично за доставку човнів з Білорусі, Італії та Німеччини. Вартість одного спортивного гоночного човна для академічного веслування (четвірка парна 4Х Empacher R48) з доставкою і розмитненням з Німеччини становить 600 000 гривень, але за умовами тендеру ДЮСШ придбала його за 1 млн гривень, а 400 000 гривень отримували чиновники.

Крім того, протягом 2016-2019 років співробітники департаменту КМДА давали вказівки підконтрольному їм директору дитячо-юнацької спортивної школи «Регата» підписувати підроблені податкові накладні з постачання на баланс школи спортивних човнів. Наприклад у 2019, згідно з накладними, в ДЮСШ “Регата” нібито були поставлені три човни німецького виробництва (марки Empacher) за 2 249 000 гривень.

Але з приходом до влади Володимира Зеленського, Гутцайт, замість того щоб сісти за грати став міністром молоді та спорту, а про справу просто “забули”.

Міністр розпилу на Спорту

А з новою посадою з’явилися і нові корупційні апетити.

2 серпня 2023 року з журналістського розслідування “Стопкор” стало відомо, що державна установа, підпорядкована Міністерству молоді та спорту України, купує авіаквитки для спортсменів, які літають за кордон на змагання, за цінами, що в кілька разів перевищують вартість квитків на сайтах авіаперевізників.

Зокрема, у квітні цього року ГУ придбало квитки з Катовіце до Франкфурта за понад 17 тис. грн, тоді як на сьогодні такі квитки можна було придбати за ціною до трьох тисяч гривень.

ГУ також закупило квитки з Франкфурта до Сеула по 55 000 грн, хоча на сайтах перевізників їх вартість становить близько 20 000 грн. Аналогічна ситуація склалася з квитками з Варшави до Фуншалу та у зворотному напрямку до Відня, які були придбані на 55% дорожче, ніж їх вартість на офіційних сайтах.

ГУ придбало квитки економ-класу за ціною бізнес-класу. Наприклад, квитки на поїздки Прага-Варшава-Вільнюс-Варшава-Прага були придбані за 24 010 грн, тоді як на офіційному сайті Lot Airlines вони коштували 17 851 грн. У підсумку, за договором було сплачено 159 610 грн, що на 45% дорожче від ринкової вартості.

Більшість тендерів на закупівлю проїзних документів вигравало ТОВ «Персей-Тревел», яке очолює Олег Кучеренко. Ця компанія отримала близько 50% комісії на кожному договорі, що для туристичного ринку є нереально високою цифрою. Виглядає так, ніби тендери проводяться під одну компанію, яка вигравала та за схемами закуповувала квитки, віддаючи різницю замовнику.

Тоді журналісти звернулися до міністра молоді та спорту за роз’ясненнями щодо закупівлі авіаквитків за завищеними цінами, але на дзвінки та повідомлення він не відповідав.

Торгівля дозволами на виїзд з України

А тепер повертаємось до вислову “даю по руках”, у вересні 2023 року з’явилася інформація, що Гутцайт очолив схему по торгівлі дозволами на виїзд за кордон через своє міністерство.

Через значний резонанс в ЗМІ Гутцайту наполегливо рекомендували піти з посади міністра, що він і зробив.

Осередок ОПЗЖ у Національному олімпійському комітеті

У листопаді 2022 Нестор Шуфрич і Григорій Суркіс стали членами НОК України, що на фоні агресії РФ викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Але такі гучні імена прикрили призначення у НОК інших проросійських діячів.

Новообраний президент НОК Гутцайт зібрав навколо себе “золоту” команду, 80% якої взагалі не мають жодного відношення до спорту. Хіба можна вважати спортом корупцію, боротьбу за місце в списку ОПЗЖ чи рекет у 90-ті?

Серед них:

Валерій Борзов – член СДПУ(о) 2001-2006, у 2012-му був усунений з посади президента Федерації легкої атлетики за корупцію

Сергій Бубка – член Партії регіонів (2002-2005), вийшов з партії після обрання на посаду президента НОК

Андрій Вінграновський – член ОПЗЖ

Олександр Волков – член Партії регіонів (2007-2014)

Олександр Герега – народний депутат від Партії регіонів (2012-2014), голосував за диктаторські закони 16 січня 2014-го

Ірина Дерюгіна – FIG висунула їй звинувачення в підкупі суддів, тиску на них, впливі на остаточні результати змагань та інших порушеннях

Олександр Зац – член Партії регіонів (2006-2014), його пов’язує міцна особиста дружба з Борисом Колесніковим, партнер Бориса за бізнесом

Роман Мулик – член Партії регіонів (2010-2014)

Андрій Мельник – підозрювався у причетністості до викрадення, катування та вимагання 200 млн. дол. у колишнього гендиректора ПрАТ «Нафтогазвидобування», а нині – народного депутата Семінського

Олександр Мендусь – колишній член Партії регіонів

Мирослав Карабін – колишній член Партії регіонів

Олег Корбан – член ОПЗЖ з 2019 року

Михайло Кошляк – з 2020 року є депутатом Дніпропетровської обласної ради від ОПЗЖ

Вадим Павленко – депутат Київської облради від Партії регіонів (2010-2015)

Ігор Лисов – член Партії регіонів (2007-2014), скандальний київський забудовник

Сергй Лагур – разом із екс-регіоналом, а після вбивства у ДТП людини втікачем з країни Петром Димінським був співвласником нафтопереробного комплексу (НПК) Галичина у Львівській області

Віктор Ремський – колишній «правоохоронець», причетний до фальсифікації і вибивання «добровільних зізнань» з фігурантів «справи Павличенків»

Олександр Симоненко – член ОПЗЖ

Віктор Христоєв – колишній член Партії регіонів

Олександр Удовиченко – колишній член Партії регіонів

Ніна Уманець — після 2014 року хизувалась фото з Путіним

Сергій Кушнірюк – відсторонювався з поста головного тренера збірної України з гандболу через корупцію, на нього відкривали кримінальну справу

Бізнес у росії та цікаві бізнес-партнери

Після призначення Гутцайта на посаду міністра з’явилася інформація про його частку бізнесу у Росії.

У 2018 році Гутцайт був одним із співвласників російського ТОВ “Альтаїр” (СТО “Чемпіон” у Лубні під Москвою) разом із відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим і Станіславом Поздняковим (нинішній президент Олімпійського комітету Росії).

Наразі Гутцайт не зазначений серед співзасновників “Альтаїру”, але історія змін у російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Мамедову. Ільгар Мамедов є багаторічним головним тренером збірної Росії з фехтування і має звання полковника Збройних сил РФ.

Окрім Ільгара Мамедова “радує” і другий бізнес-партнер Гутцайта – президент Олімпійского комитета Росії Станислав Поздняков.

Звісно навряд Вадиму Гутцайту “автомийка на болотах” приносила значні доходи, але самі факти дружби та наявності спільного бізнесу Гуцайта із полковником ЗС РФ та найближчим оточенням президента країни-агресора викликає більше запитань, ніж відповідей.