Чи погодиться Україна на мобілізацію з 18 років: які кулуарні домовленості з США

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.

Фірма «Больверк», заснована 28-річним Артемом Замотаєвим — сином генерал-майора Міноборони Євгена Замотаєва, за досить короткий час змогла перетворитись із маловідомого підприємства на одного з лідерів оборонної галузі України. Її успіхи стали справжнім феноменом в українському бізнес-середовищі, а стрімкий розвиток компанії неможливо не помітити. Якщо до 2022 року фірма ледве зводила кінці з кінцями, то вже у 2023 році «Больверк» заявив про дохід у 602 млн грн, а у 2024 році перевищив позначку в 1 млрд грн, що стало справжнім проривом для компанії. Вражаюче зростання продовжується, і лише за перший квартал 2025 року фірма заробила 250 млн грн.

Спеціалізуючись на виробництві простих комплектуючих для Збройних сил України, компанія змогла налагодити великий обсяг контрактів і здобути визнання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Попри те, що продукція «Больверк» не відзначається високими технологічними складнощами, сама діяльність компанії стала важливим елементом забезпечення обороноздатності країни. Її роль у підтримці української армії в умовах війни з Росією важко переоцінити, а вражаючий фінансовий успіх є яскравим прикладом того, як правильна стратегія та цілеспрямованість можуть призвести до кардинальних змін навіть у найскладніших умовах.

Під час зростання доходів фірми син генерал Замотаєв обіймав посаду начальника Центрального управління координації зовнішньоекономічної діяльності Міноборони. Саме він фігурував у скандалі зі схемами закупівлі неякісних мін, які, за інформацією журналістів, надходили до фронту із браком.

Євген Замотаєв — не новачок в оборонній сфері. Він очолював Центральне ракетно-артилерійське управління ЗСУ, керував держконцерном «Техвоєнсервіс», а після повномасштабного вторгнення повернувся у військову систему. У 2024 році він просував термінове укладання контрактів на вітчизняні боєприпаси — саме ті, що згодом виявилися бракованими.

Скандал із неякісними снарядами призвів до арешту директора Павлоградського хімзаводу Леоніда Шимана — давнього знайомого Замотаєва. Обидва мали спільні проєкти ще у 2013–2014 роках у рамках утилізації боєприпасів. Також Замотаєва пов’язують із «тендерним королем» Міноборони Олегом Мітрохіним. Разом вони є співзасновниками інвестфонду «Гіперіон», який володіє часткою у науково-інженерній компанії «Булава».

«Булава» у 2024 році заробила 282 млн грн — у 140 разів більше, ніж роком раніше. Її співзасновниками є сам Замотаєв, син Мітрохіна — Артем та їхній менеджмент. Замотаєв-старший і Мітрохін зареєстрували торгову марку Bulava/Булава, що свідчить про амбіції в оборонному секторі.

Крім того, Артем Замотаєв із жовтня 2024 року очолює інвестфонд «Равісанс», який раніше контролював нардеп Тарас Козак — соратник кума Путіна Віктора Медведчука. Такий зв’язок ще більше загострює питання про вплив оточення на держзакупівлі у час війни.

Поки українські військові ризикують життям на фронті, приватні структури, пов’язані з керівництвом Міноборони, перетворюються на мільярдні бізнеси. Конфлікт інтересів, який мав би бути предметом розслідування, натомість залишається поза увагою правоохоронних органів.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Авіабаза “Саваслейка” як ключова ціль

Авіабаза “Саваслейка” стала однією з головних цілей українських ударів, адже саме з цього аеродрому найчастіше здійснюються злети літаків МіГ-31К, які є носіями гіперзвукових ракет “Кинжал”. Внаслідок атаки виникла обґрунтована надія, що подальші вильоти цих літаків будуть значно ускладнені.

Як повідомляє видання Defence Express, на авіабазі “Саваслейка” оборона забезпечується здебільшого зенітними установками типу ЗУ-23-2 та кулеметами, а більш потужні засоби протиповітряної оборони не були зафіксовані. Це зробило авіабазу вразливою до ударів з повітря.

Пожежі на аеродромі і дефіцит палива для МіГ-31

Результати ударів виявилися значними. Супутниковий сервіс NASA зафіксував потужну пожежу в районі розвантаження та зберігання паливно-мастильних матеріалів на базі. Це може мати серйозні наслідки для авіаційної активності Росії, оскільки МіГ-31К використовує специфічне паливо — керосин Т-6. Це важке термостабільне паливо, яке дозволяє виконувати надзвукові польоти на великій висоті. Втрата або пошкодження запасів цього палива значно ускладнить польоти МіГ-31К і може обмежити їхню здатність запускати ракети “Кинжал”.

Перспективи для українських військових

Знищення або пошкодження паливних резервуарів і інфраструктури на авіабазі “Саваслейка” ставить під сумнів подальше базування там літаків МіГ-31К. Хоча Росія може перемістити ці літаки на інші аеродроми, це безперечно створить додаткові труднощі для ворога.

За даними сервісу NASA, атака призвела до значних пожеж, але не зафіксувала вибухів або безпосередніх уражень літаків. Це може бути пов’язано з використанням українськими дронами бойових частин із повітряним підривом, які ідеально підходять для знищення літаків, що знаходяться на відкритих майданчиках. Згідно з відкритими даними, МіГ-31К у Росії зберігаються просто неба, і їхній захист був мінімальним.

Після виявлення фактів, пов'язаних з розкриттям складної корупційної схеми, яка включала захоплення та забудову елітними дачними котеджами території дитячого оздоровчого комплексу на Столичному шосе, № 149 у Голосіївському районі (відомої як Конча-Заспа), поліція розпочала кримінальне провадження. Ці будинки належали прокурору Андрію Андрєєву та його родині, що викликало загальний інтерес щодо джерел їхнього походження.

За розслідуванням встановлено, що власником дитячого оздоровчого комплексу, якого занепадно обійшли, було ЗАТ "Київгума", де порушили справу про банкрутство. Управитель Кудляк, призначений у цьому контексті, незаконно відчужував землю та недобудовані об'єкти на території, що нині перетворилася на елітне котеджне містечко.

Допомагаючи у цьому процесі, заступник начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національною поліцією України та органи, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, з Офісу генерального прокурора, Андрій Васильович Андрєєв, отримав у винагороду два будинки за суттєво заниженою ціною, як "власності", хоча їхнє придбання відбулося шляхом шахрайства.

Незважаючи на проведення поліцейських операцій і судових арештів, впливові колеги Андрєєва, зокрема прокурор Київської місцевої прокуратури Власов, наміренно ухилялися від правосуддя, допомагаючи йому залишити ці набутки.

Хоча Андрій Васильович з дружиною активно проводять ремонт у заарештованих будинках і виражають вдячність друзям з прокуратури за допомогу, вони неухильно піддаються перевірці Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Державного бюро розслідувань (ДБР) за фактами незаконного збагачення та недостовірного декларування. Настав час, коли підозра може замінити запрошення на новосілля, а маски впливових осіб почнуть впадати.

У результаті дослідження складної корупційної схеми, яка стосувалася захоплення та забудови елітними котеджами території дитячого оздоровчого комплексу на Столичному шосе у Києві, було виявлено ряд порушень та незаконних дій. Прокурор Андрій Васильович Андрєєв та його співробітники з Генерального Прокурорського Офісу виявилися причетними до цих дій, отримавши у винагороду елітні будинки за заниженою ціною.

Слід зазначити, що управління ЗАТ "Київгума", що зазнало банкрутства, відбувалося з порушенням законодавства, а надалі власність на ці території незаконно відчужувалася та забудовувалася.

Дії поліцейських та прокурорів, які ухилялися від проведення правосуддя та активно допомагали в організації цих схем, свідчать про серйозні проблеми в системі правосуддя та правопорядку.

Подальші дії правоохоронних органів, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Державного бюро розслідувань (ДБР), покликані ретельно розслідувати всі факти порушень та притягти винних до відповідальності перед законом. Такі випадки вказують на необхідність строгого контролю за діяльністю посадових осіб та удосконалення законодавства з метою запобігання корупції та зловживань у владі.