ДБР затримало двох співробітників БЕБ за вимагання хабарів

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який заявив про намір обійняти посаду судді апеляційної інстанції, отримав негативну оцінку з боку Громадської ради доброчесності. За підсумками детального вивчення поданих ним декларацій, додаткових матеріалів та письмових пояснень було зроблено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, які є ключовими для кар’єрного зростання в судовій системі.

У рішенні Ради наголошується, що подана суддею інформація про фінансовий стан не є повною та викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, аналіз задекларованих доходів не узгоджується з реальною вартістю майна, яке, за наявними даними, було набуте ним або членами його сім’ї протягом останніх років. На думку експертів, особа, яка тривалий час перебуває на керівній посаді в суді, не могла не усвідомлювати наявності таких розбіжностей.

Зокрема, Дмитру Ткаченку на праві власності належать дві земельні ділянки у селі Зозулі площею по 0,25 гектара кожна, набуті у 2010 році. Вартість кожної ділянки на момент придбання становила 119 тисяч гривень. Суддя пояснив, що земля купувалася для будівництва приватного будинку. Водночас на той момент сума угоди в еквіваленті становила майже 30 тисяч доларів США.

Згідно з біографічними даними, у той період Ткаченко працював помічником судді та головним фахівцем у комерційній структурі. Його сумарний офіційний дохід за період з 2006 по 2019 роки становив лише 233 тисячі гривень, що, за оцінкою ГРД, не дозволяло здійснити такі придбання без стороннього фінансування.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що кошти в розмірі близько 400 тисяч гривень були позичені у товариша. Як підтвердження він надав скан розписки із зобов’язанням повернути борг до жовтня 2014 року. Водночас аналіз доходів судді за 2010–2014 роки свідчить, що після сплати податків він фактично міг розпоряджатися сумою близько 331 тисячі гривень, з яких значну частину мав спрямувати на погашення боргу та утримання родини з двома дітьми. При цьому у той самий період подружжя набувало й інше майно.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові операції родичів дружини Ткаченка. Зокрема, під час співбесіди судді Господарського суду Києва Михайла Якименка, який є батьком дружини кандидата, з’ясувалося, що його матір у 2008 та 2010 роках придбала дві земельні ділянки по 0,25 гектара у Васильківському районі. При цьому вона фактично не проживала на території Київської області.

Пояснюючи мету придбання, Якименко посилався на сестру, яка тривалий час мешкає в Італії та нібито надала кошти для купівлі землі. Жодних документальних підтверджень цього надано не було.

За даними декларацій за 2016–2022 роки, родичі кандидата — дружина, її сестра, батьки та батько самого Ткаченка — володіють значною кількістю об’єктів нерухомості, переважно у місті Васильків та прилеглих населених пунктах. Йдеться про житлові будинки, земельні ділянки та об’єкти незавершеного будівництва.

Сестра дружини задекларувала кілька житлових будинків та низку земельних ділянок, зокрема у Василькові та селі Путрівка. Батько дружини володіє численними ділянками різної площі та нежитловим приміщенням у Василькові. Мати дружини задекларувала житловий будинок, гараж і земельні ділянки, набуті у різні роки.

ГРД також звернула увагу на обставини набуття квартир у Києві. Згідно з деклараціями, син кандидата є власником квартири площею 89,7 квадратного метра з 2009 року. При цьому суддя зазначив, що квартира була приватизована тестем на онука, а сам він із 2012 року постійно проживає у цьому житлі разом із сім’єю.

Водночас у деклараціях сестри дружини зазначалося право користування іншою квартирою у Києві, власником якої значиться районна державна адміністрація. На думку ГРД, ці обставини можуть свідчити про причетність родичів кандидата до безоплатного передання житла у користування та подальшої приватизації на користь членів родини.

Додаткові питання виникли й щодо майна батька кандидата, який у 2018 році придбав квартиру у Києві площею понад 60 квадратних метрів за 2,13 мільйона гривень. При цьому задекларовані доходи батька за понад двадцять років у кілька разів менші за вартість придбаного житла. Суддя пояснив це фінансовою допомогою від сестри, однак документального підтвердження надано не було.

На думку Громадської ради доброчесності, сукупність наведених фактів свідчить про можливе фіктивне володіння майном, оформлення активів на родичів та приховування реальних правочинів. Така динаміка збігається з періодом професійної діяльності Дмитра Ткаченка у Бориспільському суді та викликає обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження майна.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Роль Петра Оленича у Цифровізації Києва

Петро Оленич – заступник голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) з питань цифрового розвитку. Він обіймає цю посаду з квітня 2021 року, але його зв’язки з Київською адміністрацією мають глибші корені. Оленич працює у КМДА вже понад вісім років, зокрема на посаді директора Департаменту земельних ресурсів, де його діяльність привернула неоднозначну увагу.

Оленич активно просуває ініціативи цифровізації столиці і публічно презентує нові функції “Київ цифровий”, як от останнє оновлення до версії 3.0. Його інформаційна активність у медіа може виглядати як спроба привернути позитивну увагу та відвернути погляд від численних корупційних скандалів, в які він потрапив.

Оленич опинився в центрі декількох резонансних корупційних справ. Наприкінці 2023 року НАБУ висунуло йому підозру у незаконному відведенні земельної ділянки природно-заповідного фонду під забудову. Слідство встановило, що в результаті цієї операції Київська громада втратила близько 6,4 мільйона гривень. Подальші розслідування показали, що в документах було навмисно вказано неправдиву інформацію про статус ділянки, що дозволило передати частину парку “Нивки” під забудову.

Але це не єдине звинувачення. Раніше Оленич також потрапляв у скандали через отримання земельних ділянок у подарунок. Журналісти з’ясували, що в 2016 році він став власником чотирьох земельних наділів у селі Богданівка Броварського району. Ці ділянки були подаровані особами, які отримали їх в приватну власність всього за два місяці до передачі Оленичу.

Ще один інцидент відзначився у жовтні 2019 року, коли Департамент земельних ресурсів під керівництвом Оленича продовжив оренду земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на вулиці Звіринецькій, незважаючи на те, що ця ділянка мала статус без права на капітальну забудову. Цей випадок також викликав великий резонанс у медіа.

Бюджет та Розподіл Коштів

Програма “Цифровий Київ”, затверджена наприкінці 2023 року, передбачає витрати в розмірі 7,1 мільярда гривень на цифровізацію столиці у 2024-2025 роках. З них 6,2 мільярда мають бути виділені безпосередньо з бюджету столиці. Ці кошти спрямовуються на розвиток “Київ цифровий”, включаючи нові сервіси та покращення існуючих функцій.

Витрати на цифровізацію, безсумнівно, є значними, і важливо, щоб процес витрачання цих коштів був прозорим та контрольованим. Наявність корупційних скандалів, пов’язаних із Петром Оленичем, ставить під сумнів ефективність і законність витрат у цьому напрямку.

Петро Оленич активно просуває досягнення у сфері цифровізації та регулярно з’являється в медіа з новинами про “Київ цифровий”. Його публічні виступи і презентації можуть бути спробою створити позитивний імідж і відвернути увагу від корупційних скандалів. Оленич також був помічений під час виступу Віталія Кличка на сесії Київради, коли він заснув на засіданні, що викликало негативну реакцію.

Цифровізація Києва, безсумнівно, є важливим кроком у розвитку столиці, і “Київ цифровий” приносить значні поліпшення для мешканців. Проте, корупційні скандали та підозри, що оточують Петра Оленича, ставлять під сумнів ефективність витрат і управління цим важливим напрямком. Суспільству варто слідкувати за тим, як використовуються бюджетні кошти та як забезпечується прозорість і відповідальність у процесі цифровізації.

Скандал навколо українських посадовців, які володіють нерухомістю в Дубаї, продовжує наростати. За даними міжнародного проєкту “Dubai Unlocked”, виявлено, що декілька високопосадовців, у тому числі представники Кабінету Міністрів, КМДА та оборонного підприємства, володіють розкішною власністю в цьому ексклюзивному місті. Щоб ухилитися від обов'язку зазначення цих активів у своїх деклараціях, вони передали право власності на ім'я своїх дружин. Проте, розслідування журналістів з проєкту “Схеми” розкрило цю схему, виявивши імена посадовців. Один з них — Віталій Коблош, директор департаменту гуманітарної та соціальної політики уряду України, чиє ім'я пов'язане з готелем Wyndham Dubai Marina. Виявилося, що його дружина, Наталя, придбала один з великих номерів у цьому готелі у 2018 році за 331 тисячу доларів. Коблош стверджує, що не був проінформований про цю нерухомість. Ще один посадовець, Віктор Перепелиця, керівник бюро підприємства науково-виробничого комплексу “Іскра”, також має апартаменти в Дубаї, проте вони не згадані у його деклараціях за останні роки. Третій посадовець, Дмитро Рахматуллін, виконувач обов'язків очільника автотранспортного підприємства КМДА, придбав 16 квартир в Дубаї на суму 14,5 мільйона доларів, проте ця інформація також відсутня у його деклараціях. Ці дії посадовців є порушенням антикорупційного законодавства та можуть мати серйозні наслідки, включаючи кримінальну відповідальність. Дружина Віктора Перепелиці володіє апартаментами у хмарочосі “Burj Vista Tower 1” в Дубаї від лютого 2014 року. Згідно з документами, ця нерухомість площею 84 квадратних метри оцінюється у 430 тисяч доларів. Проте у декларації посадовця вона не фігурує, так само як і дохід від оренди, який з 2018 року перевищив 154 тисячі доларів. У відповідь на запитання журналістів, Віктор Перепелиця стверджує, що не має поняття про наявність цієї нерухомості у своєї дружини. Його дружина, Ольга, також відкидає будь-який зв'язок із цією власністю. За словами їхньої дочки, вона придбала апартаменти в Дубаї за довіреністю від матері, вклавши власні кошти та не повідомивши батьків. “Моєї мами тут ніколи не було. Я купила це сама, без її знання. Я просто записала це на маму, оскільки у мене була повна довіреність на неї”, – розповіла Ольга Перепелиця.

Справа про володіння нерухомістю в Дубаї знову стала топ-темою в українському суспільстві. На цей раз у центрі уваги опинився голова комунального автотранспортного підприємства столичної мерії, Дмитро Рахматуллін. За даними, що надійшли від міжнародного проєкту “Dubai Unlocked”, він став власником нерухомості ще у 2009 році, коли придбав право власності на 16 квартир у хмарочосі “Ferretti Luxury Beach Residence” поруч з островом Джебель Алі. Однак ця будівля так і не була завершена, а Рахматуллін заперечує своє володіння цією нерухомістю, стверджуючи, що не має жодного майна, яке потребує декларування. Відповідно до його заяв, на момент придбання квартир він працював у приватній компанії в арабо-африканському регіоні, і лише з 2015 року обіймав посади у Києві, проте так і не зазначав цю власність у своїй декларації.

Нещодавно журналісти проєкту “Схеми” виявили, що нерухомість у житлових комплексах Дубая належить колишнім українським посадовцям, народним депутатам, суддям та прокурорам. Зокрема, екс-міністр екології часів Януковича Микола Злочевський, екс-президент “Мотор Січі” В’ячеслав Богуслаєв, лобіст концерну “ЄДАПС” та екс-регіонал Василь Грицак, колишній суддя Артур Ємельянов та екс-заступник прокурора Одеської області Олег Корнілов.

За дослідженням, голова Київського районного суду Одеси Сергій Чванкін, у своїй декларації не згадував про апартаменти у Маямі, що належать компанії його дружини у США, хоча нерухомість була придбана у березні 2023 року, а в декларації за 2022 рік зазначив лише 9,7 мільйонів гривень доходу.

• Українські посадовці, зокрема голова комунального автотранспортного підприємства столичної мерії Дмитро Рахматуллін, володіють нерухомістю в Дубаї, проте відмовляються визнавати своє володіння, наводячи різні аргументи для виправдання.

• Розслідування журналістів також виявило, що нерухомість в Дубаї належить колишнім українським посадовцям, народним депутатам, суддям та прокурорам.

• Ці випадки підштовхують до серйозного обговорення щодо прозорості та етичності у діяльності українських чиновників, а також до посилення контролю за їх деклараціями та майновим станом.

• Недекларована нерухомість за кордоном може свідчити про можливі порушення антикорупційного законодавства та потребує детального розслідування та відповідальності перед законом.