Субота, 18 Квітня, 2026

День святого Валентина: історія найромантичнішого свята

Важливі новини

МОЗ б’є на сполох: у п’яти регіонах України епідемія ГРВІ загрожує карантином

В Україні фіксується значне зростання захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). За останній тиждень понад 171 тисяча людей звернулися до медиків із симптомами хвороби, з них 104 тисячі – діти. У 5 областях через зростання захворюваності на ГРВІ зафіксовано перевищення епідпорогу: у Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. У цих областях чи окремих […]

The post МОЗ б’є на сполох: у п’яти регіонах України епідемія ГРВІ загрожує карантином first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Україна завдала удару по російським аеродромам

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Авіабаза “Саваслейка” як ключова ціль

Авіабаза “Саваслейка” стала однією з головних цілей українських ударів, адже саме з цього аеродрому найчастіше здійснюються злети літаків МіГ-31К, які є носіями гіперзвукових ракет “Кинжал”. Внаслідок атаки виникла обґрунтована надія, що подальші вильоти цих літаків будуть значно ускладнені.

Як повідомляє видання Defence Express, на авіабазі “Саваслейка” оборона забезпечується здебільшого зенітними установками типу ЗУ-23-2 та кулеметами, а більш потужні засоби протиповітряної оборони не були зафіксовані. Це зробило авіабазу вразливою до ударів з повітря.

Пожежі на аеродромі і дефіцит палива для МіГ-31

Результати ударів виявилися значними. Супутниковий сервіс NASA зафіксував потужну пожежу в районі розвантаження та зберігання паливно-мастильних матеріалів на базі. Це може мати серйозні наслідки для авіаційної активності Росії, оскільки МіГ-31К використовує специфічне паливо — керосин Т-6. Це важке термостабільне паливо, яке дозволяє виконувати надзвукові польоти на великій висоті. Втрата або пошкодження запасів цього палива значно ускладнить польоти МіГ-31К і може обмежити їхню здатність запускати ракети “Кинжал”.

Перспективи для українських військових

Знищення або пошкодження паливних резервуарів і інфраструктури на авіабазі “Саваслейка” ставить під сумнів подальше базування там літаків МіГ-31К. Хоча Росія може перемістити ці літаки на інші аеродроми, це безперечно створить додаткові труднощі для ворога.

За даними сервісу NASA, атака призвела до значних пожеж, але не зафіксувала вибухів або безпосередніх уражень літаків. Це може бути пов’язано з використанням українськими дронами бойових частин із повітряним підривом, які ідеально підходять для знищення літаків, що знаходяться на відкритих майданчиках. Згідно з відкритими даними, МіГ-31К у Росії зберігаються просто неба, і їхній захист був мінімальним.

Стратегічне будівництво оборонних укріплень: Організатори та керівники процесу в Україні

Починаючи з кінця минулого року, українська армія, після невдачі в наступі, змінила свій підхід на стратегічну оборону, яка включає побудову масштабних оборонних ліній. Проте у Києві зіткнулися зі значними труднощами у втіленні цього плану. "Ми бачили лише окопи по коліно і все", – так військовослужбовець Микола описує стан інженерно-фортифікаційних споруд на другій лінії оборони, куди нещодавно був переміщений його підрозділ на Сході. Ця проблема є поширеним явищем, особливо відчутним стало це у лютому, коли українські війська були змушені відступати з Авдіївки під тиском російських військ. Бійці стверджують, що за містом не було готових оборонних рубежів, що дозволило противнику швидко просунутися на захід на майже 10 км. Самі бійці, військові експерти, аналітики і політики говорять про недостатність, непідготовленість та навіть погану якість українських оборонних ліній. Парламентська опозиція вимагає звіту від прем’єр-міністра щодо "проваленої програми будівництва фортифікацій" і проведення розслідування цього. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє про виділення рекордних 20 мільярдів гривень з початку року на створення оборонних рубежів та інтенсифікацію цих робіт. Після оприлюднення інформації про плачевний стан українських фортифікацій, цей процес значно прискорився. Щоденно військові підрозділи та обласні адміністрації почали оприлюднювати фотозвіти про копання окопів та будівництво бункерів, а координувати цей процес став "непублічний куратор" від влади. Спочатку слід розібратися, що саме означають терміни "оборонні споруди". Це військові фортифікаційні споруди, які будуються біля лінії зіткнення та на певній відстані від неї. Зазвичай лінія оборони складається з трьох основних частин. Перша – "передпілля", яке може включати мінні поля, загородження з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні перешкоди – так звані "зуби дракона". Друга – головна лінія оборони, яка включає бункери, земляні оборонні пункти, траншеї, земляні укриття, бункери та позиції для кулеметів. Третя – резервна лінія, а також місця для розташування артилерійських гармат. Прикладом такої системи є "лінія Суровікіна", яку російські силовики побудували на окупованій території Запорізької та Донецької областей за півроку – з жовтня 2022 по весну 2023 року. Україна почала будувати свої оборонні лінії ще з 2015 року вздовж лінії розмежування на Сході. Однак вони не були настільки міцними та ефективними, і розташовані не в тих районах, де зараз ведуться бойові дії.

Віктор Кевлюк, колишній командир штабу оперативно-тактичного угруповання "Луганськ" та зараз експерт Центру оборонних стратегій, розглядаючи ситуацію на Луганщині, розповів про те, як інженерно-фортифікаційні споруди були зведені вздовж річки Сіверський Донець. "Передня лінія оборони пролягала вздовж річки, друга лінія оборони була побудована паралельно Сіверському Донцю і перпендикулярно до сучасної лінії фронту. Тому питання: яка користь від цієї лінії сьогодні, якщо напрямок ведення бойових дій зі сходу на захід, а не з півдня на північ?" — пояснив Кевлюк. За його словами, по всьому державному кордоні з Російською Федерацією на Луганщині не було жодних оборонних рубежів. На деяких ділянках були лише взводні опорні пункти, а на інших — лише концентрація резервів у тилу. Це призвело до того, що російським військам вдалося швидко окупувати більшу частину Луганщини та просунутись вглиб області під час початкової фази вторгнення у 2022 році.

У багатьох інших ділянках фронту, особливо на півдні Донецької області, українські війська були змушені відступити з першої лінії оборони на другу під тиском противника, але третю лінію оборони не підготували. За даними джерела з командування інженерних військ, оборонні рубежі, які були зведені з 2015 року, виявилися неефективними на початку повномасштабної війни, оскільки російська армія фактично їх обійшла і просунулась вглиб території на багатьох ділянках фронту. Останніми "старими" лініями оборони залишились Мар'їнка і Авдіївка, які впали на початку цього року під час тиску російських військ.

Тепер Україна прискорено намагається збудувати нову лінію оборони, особливо на найбільш критичних ділянках, таких як біля Запоріжжя, на заході Донеччини, а також біля Куп'янська та вздовж східного кордону з Росією. Проте залишається відкритим питання: чому почати зводити нову потужну оборонну лінію не було розпочато в перші два роки великої війни? Співрозмовники з ВВС Україна зазначають різні версії причин. Це може бути пов'язано з хаосом у перші місяці конфлікту, обмеженими фінансовими ресурсами держави та акцентом на наступальні, а не оборонні стратегії українського уряду.

Основну частину робіт зі зведення оборонних рубежів поблизу фронту виконують інженерні війська, що входять до Сил підтримки Збройних Сил України. В початку березня президент Володимир Зеленський змінив командира Сил підтримки. Новим керівником став начальник інженерних військ Олександр Яковець.

На думку полковника запасу Віктора Кевлюка, Україна стикається з дефіцитом інженерних підрозділів, що є наслідком їх значного зменшення на початку 2000-х років. Зараз, як пояснює експерт, командувач оперативного командування на фронті має у своєму розпорядженні лише один полк оперативного забезпечення з трьох батальйонів, який може здійснювати роботи з фортифікаційного облаштування, оскільки він має необхідне обладнання та техніку. Однак, за словами Кевлюка, цього виявляється недостатньо. "Для здійснення оборонної операції в оперативному командуванні потрібно приблизно 5-8 інженерних батальйонів, а маємо лише 1. Питання: чому немає інших? Невідомо", — зауважує Кевлюк.

Ще однією проблемою є те, що процес облаштування фортифікацій відбувався "знизу – догори", тобто кожний конкретний підрозділ відповідав лише за створення лінії оборони на своїй ділянці. Для того, щоб створити щось більш надійне, ніж звичайні окопи, потрібно було постійно звертатися до вищого командування за виділенням деревини, бетону чи техніки. Це призвело до того, що зведені фортифікації на кожній окремій ділянці значно відрізнялися одна від одної і не створювали щільного та суцільного оборонного рубежу. Така ситуація надавала російським військам можливість продавлювати українську оборону на "слабких" ділянках і заходити у фланг інших підрозділів.

Оголосивши про перехід до "стратегічної оборони", в грудні 2023 року українська влада визначила, що замовниками при закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для будівництва фортифікаційних споруд є відразу кілька відомств. Серед них Міністерство оборони, державна спеціальна служба транспорту, місцеві адміністрації і державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Однак, часто фактично координувати цей процес виявляється надто складно, і місцеві адміністрації у деяких випадках не надають необхідної допомоги військовим, що вимушені в умовах відсутності спецтехніки і матеріалів нашвидкуруч зводити фортифікаційні споруди біля лінії бойових дій.

Член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій Рахманін (фракція "Голос") вказує на проблему з вилученням будівельної техніки для робіт з облаштування оборонних рубежів Збройних Сил України (ЗСУ). За словами Рахманіна, хоча ЗСУ мають законне право вилучати необхідну техніку, це відбувається не завжди через місцеві військові адміністрації. З його точки зору, ця проблема виникає через низьку "виконавчу дисципліну" в Україні, де немає когось, хто міг би дійсно навести порядок.

Неочікуваним рішенням стало призначення колишнього заступника голови Офісу Президента України Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони Рустема Умєрова з питань облаштування фортифікацій. Це стало причиною занепокоєння і сумнівів, оскільки Тимошенко відомий своєю суперечливою репутацією. Він не бажав розкривати деталі своєї причетності до фортифікаційної тематики, залишаючи питання про його роль у процесі облаштування оборонних укріплень без відповіді.

Тим не менш, Міністерство оборони заявило, що Тимошенко відповідає за роботу з облаштування фортифікацій, а також за комунікаційну політику. Однак, кон

Висновки з вищезгаданої статті можуть бути наступними:

• Наявність дефіциту інженерних підрозділів у Збройних Силах України створює проблеми у роботі з облаштування оборонних рубежів.

• Недостатня виконавча дисципліна та низький рівень координації в українській системі управління ведуть до затримок у вирішенні питань щодо отримання необхідних матеріалів і техніки для фортифікаційних робіт.

• Призначення Кирила Тимошенка на посаду радника міністра оборони може стати першим кроком у поліпшенні комунікаційної політики в Збройних Силах, але його причетність до робіт з фортифікації залишається неясною.

• Важливість вирішення цих питань для зміцнення обороноздатності України та створення надійних оборонних укріплень на фронті.

Англійською: This is very important to us.

Більш формально: This is of great importance to us.

Польською: To jest dla nas bardzo ważne.

дружина Вікторія Короленко — 173 тис. грн зарплати в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, 266 тис. грн виплат за цивільно-правовими договорами в Центрі громадського здоров’я МОЗ, 58 тис. грн зарплати за сумісництвом у філії «Центр охорони здоров’я» АТ «Українська залізниця», 31 тис. грн доходу як самозайнята особа від Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація лікарів-психологів»;

мати Людмила Короленко — пенсія 79 тис. грн від Головного управління Пенсійного фонду в Києві.

Майно сім’ї включає:

земельну ділянку площею 344 кв. м в Острі Чернігівської області (100% власності, придбана 2009 року);

житловий будинок 36,3 кв. м в Острі (1995 рік, 100% власності);

квартиру площею 34,41 кв. м у Києві (50% спільної власності з дружиною та матір’ю);

квартиру площею 36,7 кв. м у Смілі Черкаської області (33,33% спільної власності з дружиною та родичами Кияниця).

Грошові кошти сім’ї становлять 30 тис. доларів США. Транспортний засіб — Nissan Rogue 2016 року випуску, придбаний у 2022 році за 628 тис. грн.

Короленко також є членом президії Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація лікарів-дерматовенерологів і косметологів», входить до громадської організації «Київський клуб», «Профешнал Гавермент», «Міжнародна академія освіти і науки» та Наукового товариства імені Шевченка.

Формально порушень у декларації не виявлено: доходи задекларовані, походження нової квартири зазначено як спадок, активи представлені публічно. Однак у воєнний час та за суворого контролю фармацевтичного ринку будь-яке нове майно керівництва профільного державного органу привертає увагу, оскільки Держлікслужба контролює обіг лікарських засобів та наркотичних препаратів з обігом у мільярди гривень. Прозорість майнового стану керівництва є важливим елементом довіри до установи.

Топ професій в Україні: хто заробляє найбільше в Україні

Сучасний український ринок праці демонструє зростання попиту на висококваліфікованих фахівців. Серед найзатребуваніших – вчителі англійської мови та сапери-демінери, що отримують одні з найвищих зарплат у країні. Кількість вакансій для викладачів англійської мови стабільно висока, а зарплати часто перевищують середні показники по ринку. На кадрових порталах можна знайти сотні пропозицій для таких фахівців. IT-компанії готові платити […]

The post Топ професій в Україні: хто заробляє найбільше в Україні first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

14 лютого — це день, коли серця закоханих б’ються швидше, вулиці наповнюються романтикою, а магазини прикрашаються червоними серцями. День святого Валентина святкують у всьому світі, і його популярність не поступається Дню святого Миколая. Але звідки ж походить це свято, і які цікаві традиції існують у різних країнах?

Історія свята

Достеменна історія цього свята досі невідома, проте у більшості переказів та легенд його “винуватцем” називають ранньохристиянського мученика Валентина — єпископа з італійського міста Терні (місто розташоване неподалік Риму – ред.), який жив у III столітті.

Згідно з цією версією, святкування Дня закоханих почалося в Римській імперії у 270 році до нашої ери, за часів царювання Клавдія II (268-270 рр.). Під час ведення війни Клавдій начебто не хотів, щоб солдати вступали в шлюб, бо вважав, що одруження робить їх слабкими та обтяжує сімейним побутом.

Однак священнослужитель, на ім’я Валентин таємно вінчав закоханих. Коли правитель про це дізнався, єпископа схопили, піддали жорстким тортурам і згодом обезголовили за “антидержавницьку” діяльність. У ніч перед стратою, яка відбулася 14 лютого між 269 року, він написав дівчині, ймовірно, дочці тюремного наглядача, з якою подружився в ув’язненні, любовного листа у віршованій формі та підписав його: “Твій Валентин”. Згодом такі листи отримали назву “валентинки”.

У 496 році Папа Геласій I заснував День пам’яті Святого Валентина, якого вшановують 14 лютого. Вважається, що він зробив це, аби витіснити язичницьке свято римських “люперкаліїв”, яке щорічно відзначалося 15 лютого. Натомість образ святого Валентина мав підкреслити духовний вимір кохання між чоловіком та жінкою.

У XIV столітті священника Валентина канонізували за благі діяння. Відтоді День Святого Валентина широко святкується у святому світі, в тому числі й в Україні. Проте Православна церква України заявила, що День Святого Валентина “не відповідає фактам з реального життя святого Валентина” та не належить до православної традиції.

“Відповідно до однієї з найпопулярніших легенд, святий Валентин “вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II”… Однак ця легенда містить значну помилку в хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання”, — кажуть в ПЦУ.

Там нагадали, що православна церква вшановує кількох святих, на ім’я Валентин. Святого, з яким пов’язують День закоханих, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський) з міста Терні. Однак у православній традиції його згадують зовсім в інший день — 12 серпня. А свято 14 лютого, як зазначають у ПЦУ, пов’язане з язичницьким святкуванням римських часів, яке супроводжувалося жертвопринесенням на честь родючості та материнства.

“Тому масова культура, власне, поєднала пам’ять християнського святого з язичницькими мотивами, які були поширені раніше, а згодом перетворила це ще і на комерцію, спонукаючи купувати подарунки”, — йдеться у заяві.

ПЦУ також закликає проявляти любов щодня, а не дарувати символічні матеріальні подарунки раз на рік.

Давні традиції святкування

Прообразом Дня святого Валентина вважають язичницьке свято Луперкалії (від лат. lupus — “вовк”). Це давньоримське свято родючості, назване на честь богині “божевільного” кохання та шлюбу Юнони і бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ), покровителя стад, лісів полів та родючості.

Під час луперкалій приносили в жертву цапів та кіз. Зі шкур забитих тварин робили батоги, з якими оголені чоловіки йшли у місто та били ними усіх зустрічних, зокрема жінок. Одружені жінки охоче дозволяли себе бити, вважаючи, що це лікує їх від безпліддя та гарантує легкі пологи.

Дівчата писали листи кохання та кидали їх у величезну урну. Хлопці мали витягнути один листа і почати залицятися до дівчини, чий лист їм дістався.

А в стародавній Греції свято закоханих називалося Панурга. У цей день влаштовували ритуальні ігри на честь божества Пана (у римській традиції – бога Фавна – ред.), який вважався покровителем стад, полів і родючості. Бога зображали у вигляді маленького веселуна, що грає на сопілці та переслідує прекрасних німф своєю любов’ю. Чоловіки та жінки писали записки з ім’ям коханої людини та носили її в рукаві протягом тижня.

День святого Валентина в Європі почали широко відзначати орієнтовно з XIII століття, а до України це свято прийшло лише з середини 90-х.

Як святкують у різних країнах

Хоча свято закоханих носить яскраво виражений романтичний характер, проте подарунки та традиції його святкування у різних країнах різняться. Наприклад, у Франції найкращим подарунком у цей день вважають ювелірні прикраси і коштовності, а в Данії – засушені білі квіти. В Італії свято називається солодким днем, тому італійці дарують один одному солодощі та торти, прикрашені голубами та сердечками.

У Фінляндії 14 лютого відзначають Днем друга, тому у цей день жителі країни вітають зі святом не тільки своїх коханих, але й кращих друзів. Також фіни у цей відзначають жіночий день, на кшталт свята 8 Березня.

А ось, наприклад, у Кореї неодружені, які не отримали подарунка на День святого Валентина, йдуть до ресторану для одиноких та їдять там чорну локшину, аби відсвяткувати свою самотність.

У Голландії в цей день жінка може зробити пропозицію чоловікові, якого вона вподобала. Якщо ж чоловік відмовляє, то він має подарувати їй шовкову сукню. А в Канаді чоловікові за відмову жінці може загрожувати штраф або ґрати.

На Ямайці День закоханих є днем боротьби із соромом та боязкістю. В країні існує традиція, за якою там проводяться “голі весілля”, коли з одягу на нареченій і нареченому залишаються лише обручки. В Англії дарують подарунки та любовні послання не тільки коханим людям, але й домашнім улюбленцям – собакам, кішкам і навіть коням.

Проте є країни, де свято закоханих досі заборонене. Йдеться, зокрема про Іран та Саудівську Аравію. Влада цих країн вважає, що це свято пропагує сексуальну розбещеність. Тому тих, хто не дослухається до офіційних рекомендацій, карають чималими штрафами.

ТОП-5 цікавих фактів

  • 14 лютого збігається з низкою інших свят та знаменних дат. Так, у цей день святкують Міжнародний день дарування книг і День комп’ютерника (в цей день в 1946 році був продемонстрований перший електронний комп’ютер ENIAC I), а також день заснування YouTube (сервіс був засновний 14 лютого 2005 року трьома працівниками американської компанії PayPal: Чадом Герлі, Стівеном Чені та Джаведом Карімом – ред.). А в Німеччині 14 лютого святкують День душевного здоров’я.
  • В американському штаті Небраска є місто Валентин. Багато хто вважає, що місто назвали з нагоди першого потяга, який прибув сюди саме 14 лютого. Насправді ж місто має назву Едварда Кімбл Валентайна, політика-республіканця Небраски (1 червня 1843 – 11 квітня 1916 рр.).
  • Символом Дня закоханих є червоні троянди. За легендою, богиня кохання Афродіта, поспішаючи до коханого, стала на кущ білих троянд, поранила ногу і її божественна кров пофарбувала їх в червоний колір. З того часу червоні троянди є символом кохання та пристрасті. За приблизними підрахунками, щороку у переддень свята та 14 лютого у світі продається приблизно 50 мільйонів троянд.
  • У День Святого Валентина у 2009 році у столиці Мексики був побитий рекорд за кількістю пар, які одночасно цілувалися. У заході взяли участь майже 40 тисяч закоханих.

The post День святого Валентина: історія найромантичнішого свята first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Останні новини