До війни з Росією армія України вважала НАТО ворогом – Олег Грудзевич

У населеному пункті Книжківці на Хмельниччині сталася небезпечна подія, що вразила не лише жителів цієї маленької спільноти, а й викликала бурхливі обговорення в соціальних мережах. Жителі зібралися на вулицях, обговорюючи та роздумуючи над тим, як таке може трапитися в їхньому мирному куточку землі.

Незважаючи на спокій та безтурботність, яка зазвичай панує у цьому мальовничому куточку, відбулася подія, яка поставила під питання безпеку та стабільність у суспільстві. Цей інцидент вразив серця та розуми місцевих мешканців, вони шукають відповіді та згуртовуються в обличчя проблеми.

Подія викликала не лише хвилювання та стурбованість, але й викликала необхідність у вжитті конкретних заходів для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому. Місцева громада вимагає від влади ефективних заходів безпеки та стрімких дій у напрямку вирішення цієї проблеми.

Такі події не тільки розчулюють та турбують, а й мобілізують громадську думку та дії. Нині жителі Книжківців стають одним голосом у своїх вимогах до влади, активно звертаючись до неї з пропозиціями та рішучими вимогами щодо забезпечення безпеки та порядку в їхньому рідному населеному пункті.

За повідомленням Служби зв’язків із громадськістю Хмельницького Військово-технічного центру культури і Соціально-побутового обслуговування на їх сторінці у Facebook, 11 червня чоловік, народжений у 1984 році, напав на співробітника ТЦК ножем, коли той перевіряв його документи.

“Під час перевірки документів, громадянин 1984 року народження, дістав ніж та здійснив напад на військовослужбовця, якого поранив у ліве плече з боку спини. Надалі військовими було вжито заходів щодо затримання правопорушника та викликано наряд поліції”, – ідеться в повідомленні.

За даними ТЦК, під час огляду речей у порушника було виявлено заборонену речовину та шокер. Наразі нападника затримано. Йому інкримінують умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України), яке карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У рамках цього обміну Державна податкова служба України передала дані про фінансові рахунки нерезидентів до податкових органів партнерських юрисдикцій, а також отримала інформацію про рахунки податкових резидентів України. Обмін включав відомості про фінансові рахунки, які ведуть фінансові установи (такі як банки, страхові та інвестиційні компанії) і належать резидентам юрисдикцій-партнерів. Інформація охоплює ім’я власника, адресу, податкове резидентство, податковий номер, дату та місце народження, а також дані про рахунок, залишок на кінець звітного періоду та суму отриманих доходів.

Мінфін підкреслив, що участь України у міжнародній системі автоматичного обміну інформацією створює більш прозоре податкове середовище та підвищує імідж України як надійного партнера в міжнародних податкових відносинах.

Завдяки доступу до інформації про іноземні фінансові активи своїх резидентів, Україна зможе:

Цей крок є частиною зобов’язань України в процесі інтеграції до ЄС і спрямований на підвищення прозорості податкової сфери. Міністерство наголосило, що завдяки обміну даними Україна зможе ефективніше боротися з ухиленням від сплати податків, що сприятиме додатковим податковим надходженням, а отже, економічній стабільності та розвитку країни.

CRS передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією про визначені види фінансових рахунків між державами, які приєдналися до Багатосторонньої угоди компетентних органів. Податкові органи щорічно отримують масив даних про іноземні рахунки, що належать їх податковим резидентам. Перший звітний період охоплював період з 1 липня до 31 грудня 2023 року, а перший обмін даними успішно завершився 30 вересня 2024 року. На сьогодні близько 110 юрисдикцій є учасниками цього міжнародного обміну, включаючи всі держави-члени ЄС.

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. За матеріалами слідства, він разом із Дмитром Басовим нібито координував тіньові процеси у межах організованої схеми, що діяла в одній із державних структур. Справу розслідують детективи НАБУ за процесуального керівництва САП.

За версією правоохоронних органів, підозрювані могли впливати на ухвалення управлінських рішень, використовуючи службові зв’язки та неформальні механізми контролю. Слідство вважає, що такі дії були спрямовані на отримання неправомірної вигоди та збереження впливу на фінансові й кадрові потоки. У матеріалах провадження йдеться про системний характер діяльності та попередню змову між фігурантами.

Замовник обґрунтував відмову від конкуренції «терміновістю» виконання робіт. Водночас фактичний стан покрівлі був відомий задовго до підписання договору, а ознак раптового руйнування, які б виправдовували невідкладні процедури, зафіксовано не було.

Єдиним виконавцем робіт без жодної альтернативи визначили ТОВ «ДЕКАН ПРОЕКТ». 8 грудня 2025 року з компанією уклали договір на суму понад 16 мільйонів гривень. Аналіз попередньої діяльності цього підрядника свідчить про стійку залежність від одного замовника: більшість контрактів фірма отримує саме від університету Каразіна. Така концентрація підрядів фактично усунула інших потенційних учасників ринку і закріпила доступ до бюджетних коштів за конкретним суб’єктом.

Окремі положення договору викликають серйозні застереження з точки зору захисту пам’ятки архітектури. У документації відсутнє чітке розмежування між реставраційними роботами та звичайним ремонтом. Це суперечить законодавству про охорону культурної спадщини і відкриває можливість довільно змінювати характер робіт без належного контролю.

Не менш проблемними є умови щодо строків і ціни. Попри задекларований «твердий кошторис», договір передбачає можливість коригування вартості та графіка виконання робіт через додаткові угоди. Така конструкція фактично легалізує затягування процесу і створює підґрунтя для подальшого збільшення витрат.

Економічний аналіз кошторису лише посилює сумніви. Ціни на будівельні матеріали та роботи суттєво перевищують середньоринкові показники. За попередніми оцінками, штучне завищення вартості може сягати близько 30%, що означає ймовірну переплату майже у 5 мільйонів гривень.

У підсумку реконструкція об’єкта культурної спадщини ризикує перетворитися не на приклад відповідального відновлення, а на ще одну ілюстрацію того, як під прикриттям «терміновості» та формальних процедур державні кошти спрямовуються за наперед визначеним маршрутом.