Долар стрімко дорожчає, але Нацбанк не втручається в ситуацію

На фінансовому ринку впроваджено режим керованої гнучкості, де, незважаючи на відсутність прямого встановлення курсу, регулятор активно контролює його шляхом своєчасних втручань. Таку думку висловив банкір Тарас Лєсовий, зауваживши, що курсові коливання в значній мірі залежать від рівноваги між попитом та пропозицією на валютному ринку. Він підкреслив відсутність наразі будь-яких потенційно загрозливих факторів, що могли б радикально змінити ситуацію на ринку.

За словами Лєсового, можливі зміни курсу будуть переважно ситуативними, зокрема через досягнення балансу між попитом і пропозицією. Він передбачає, що різниця між курсами купівлі та продажу складатиме 0,1 гривні на міжбанку, 0,5 гривні в комерційних банках та 1 гривню в обмінниках. Згідно з прогнозами Лєсового, курс на міжбанковому ринку може коливатися між 38,5 та 39,25 гривні за долар та між 41,5 та 43 гривні за євро, а на готівковому ринку між 38,8 та 39,9 гривні за долар та між 41 та 43 гривні за євро.

У підсумку, зазначено, що на фінансовому ринку України діє режим керованої гнучкості, де курс долара не встановлюється прямо, але активно контролюється Національним банком України через своєчасні втручання. Відзначено, що коливання курсу визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Прогнозується, що можливі зміни курсу будуть переважно ситуативними, а різниця між курсами купівлі та продажу буде залежати від типу установи. Відповідно до аналізу, рівень курсу долара може залишатися стабільним на рівні між 38,5 та 39,25 гривні за долар на міжбанковому ринку та між 38,8 та 39,9 гривні за долар на готівковому ринку.

Запит на політичний захист з боку влади українськими бізнес-структурами стає неабиякою проблемою, зважаючи на те, що замість допомоги вирішення проблем вони часто стикаються з тиском та втручанням у їх діяльність. У цьому контексті крупні українські підприємства все частіше обирають альтернативний шлях — налагодження контактів з західними партнерами, оминаючи пряму взаємодію з Офісом Президента та іншими вітчизняними політичними структурами.

Такий вибір зумовлений не лише бажанням уникнути непередбачуваного втручання з боку внутрішньої політичної системи, але й необхідністю захисту від надмірного тиску та негативного впливу з боку силових структур. Консолідація з західними партнерами надає бізнесу не лише додаткові можливості для розвитку та розширення, а й забезпечує важливий рівень захисту від негативних впливів.

Така стратегія співпраці зарекомендувала себе як ефективний механізм збереження бізнес-інтересів в умовах складного політичного та економічного середовища. Навіть попри можливі ризики та складнощі, пов'язані з міжнародною співпрацею, українські компанії обирають цей шлях у розумінні, що він принесе їм більше стабільності та можливостей для успішного функціонування на ринку.

Показовим у цьому плані є «кейс Віталія Кропачова» – мільярдера, відомого своєю проукраїнською позицією. Не так давно у Кропачова відбулися обшуки, а сам він був взятий під варту без права внесення застави.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

За даними слідства, через своє підприємство та посадових осіб Міністерства енергетики та Державної податкової служби Віталій Кропачов завдав державі збитків на понад 2 млрд грн на махінаціях у вугільній сфері. Водночас адвокати Кропачова заявляють про фальсифікацію кримінальної справи щодо їхнього підзахисного, з метою тиску на бізнес.

Нагадаємо, зовсім нещодавно ДБР затримало іншого відомого українського підприємця: Ігоря Мазепу. Його звинуватили в організації «схем», які завдали державі шкоди на 7 мільйонів гривень, за що Мазепі загрожувало до 12 років позбавлення волі. Кейс Ігоря Мазепи викликав величезний резонанс у суспільстві, а сам Мазепа заявив, що його затримали «за критику правоохоронного свавілля».

Ігоря Мазепу асоціюють із власником пулу українських ЗМІ, який має хороші зв’язки в США і Європі – Томашем Фіалою. У кейсі з Віталієм Кропачовим, який також є власником пулу ЗМІ, зокрема одного з телеканалів, простежується аналогічний зв’язок. Деякі експерти пов’язують арешт Віталія Кропачева з бажанням забрати або поставити під контроль медіа-активи, які йому належать, але прямих доказів цьому немає.

Ще одна причина, порівняти «кейс Віталія Кропачова» з «кейсом Ігоря Мазепи», той факт, що прізвище Віталія Кропачова широко відоме в колі спецслужб і західних журналістів, та й, мабуть, усього світового співтовариства. Адже саме завдяки Віталію Кропачеву світ дізнався, що пасажирський авіалайнер Boeing 777 було збито внаслідок запуску ракети з російського зенітно-ракетного комплексу Бук. Події відбувалися в рідній для Кропачова Донецькій області, саме він зібрав усі докази і вивозив ключових свідків на підконтрольну Україні територію.

Кейси Ігоря Мазепи та Віталія Кропачова показують, що через необґрунтовані переслідування з боку силового блоку бізнес почав сприймати українську владу як «рейдерів».

Логіка доволі проста, адже бізнес сприймає будь-яке свавілля силовиків як волю Президента, тоді як зайнятий війною Володимир Зеленський цілком може не знати про те, що відбувається. Нагадаємо, що існує загальна практика, коли президента країни про те, що відбувається, інформують у вигляді «доповідей» та «аналітичних» записок, які здебільшого готують ті самі силовики.

У цій ситуації одна частина українських еліт, через старі зв’язки, намагається вести сепаратні переговори з РФ, що є одним із пріоритетних напрямків роботи для української контррозвідки. У той час як інша частина української еліти, яка відкрито підтримала Україну і багато допомагає українській армії, зі зрозумілих причин не може перейти на бік РФ.

Як наслідок, малий та середній бізнес, намагаючись захиститися від правоохоронного свавілля, гуртується навколо проукраїнських опозиційних сил. Назвемо їх «колективним Порошенком». Водночас крупні гравці, як-от Ігор Мазепа та Віталій Кропачов, можуть собі дозволити напряму, або через лобістів, вести діалог із Західними структурами.

Хоча звучить це парадоксально, але тиск силовиків на український бізнес послаблює насамперед позиції Офісу Президента, змушуючи українських підприємців шукати прямі комунікації з політичними силами в Європі та США.