Донецький клан у ГСЦ МВС Дніпропетровщини: як угруповання продовжує контролювати регіональні сервісні центри

Одеський припортовий завод, один з найбільших і стратегічно важливих об'єктів промислової інфраструктури України, став об'єктом палких обговорень та критичних зауважень на тлі проголошеної великої приватизації. У зв'язку з оголошенням Фондом державного майна про продаж активів цього підприємства через електронний аукціон, виникають серйозні питання щодо прозорості процесу та можливих порушень у підготовці до його проведення. Висловлюються побоювання щодо можливості маніпуляцій із результатами аукціону та того, що у нього може бути «узгоджений» переможець.

До приватизаційного лоту включено понад 99,5% акцій Одеського припортового заводу, а також пакет нерухомості, що складається з 45 одиниць, загальна площа яких перевищує 285 тис. кв. м. Це включає виробничі комплекси, логістичні потужності та інші об'єкти, що відіграють важливу роль у забезпеченні економічної діяльності країни, зокрема у хімічній промисловості та виробництві добрив.

Проте в низці дописів і заяв громадських активістів ідея «великої приватизації» подається як фасадна — і, мовляв, реальний розподіл активу вже відбувся в кулуарах. Зокрема, у повідомленнях фігурує назва компанії «Кернел Холдинг S.A.», яку пов’язують із бізнесменом Андрієм Веревським: нібито компанія вже внесла гарантійний внесок у розмірі 50 млн грн, через що сам аукціон розглядають багатьма як формальність із відомим наперед переможцем. Ці твердження подаються як позиція авторів публікацій і потребують підтвердження від сторін.

У публічних заявах активістів і експертів лунає ще одна критична претензія: відсутність актуальної державної екологічної оцінки стану заводу та прилеглих територій. Зауважують, що згідно з вимогами для приватизації стратегічних об’єктів та об’єктів з потенційним впливом на довкілля, має бути проведена відповідна екологічна експертиза або оцінка — й використання застарілих висновків може ставити під сумнів законність подальших рішень. Якщо ці оцінки відсутні або не відповідають чинним вимогам, це може стати підставою для оскарження результатів аукціону в судовому порядку, наголошують правники, опитані в публікаціях.

Критики приватизації також побоюються, що у разі передачі контрольного пакета «непрозорим» структурам буде створено ризики для національної безпеки та енергетичної незалежності: ОПЗ має важливі логістичні й виробничі функції, які можуть впливати на роботу критичної інфраструктури регіону. У світі подібні ризики зазвичай ретельно оцінюються компетентними органами під час продажу стратегічних активів, але у відкритих повідомленнях громадськості критикують швидкість і непрозорість поточної процедури.

Україна знову опинилася під серйозною загрозою на Донецькій області через активні дії російських військ, які посилили свої позиції та ведуть наступ на захід. За даними впливового видання The Times, міста Курахове та Покровськ тепер знаходяться на передовій лінії і ризикують зазнати аналогічної долі, як Бахмут та Авдіївка.

Останніми місяцями російські війська значно зміцнили свої позиції на сході України. Це посилення стало можливим завдяки перекиданню додаткових сил та ресурсів, а також активній підтримці з боку проросійських бойовиків. Наслідки цього зміцнення вже відчувають жителі багатьох прифронтових міст і селищ.

Нові цілі: Курахове та Покровськ

Згідно з інформацією The Times, російські війська активно просуваються в напрямку західних міст Донецької області. Курахове та Покровськ опинилися в епіцентрі нових військових дій і можуть стати наступними великими ціллю. Ці міста, як і багато інших на сході України, перебувають під постійною загрозою артилерійських обстрілів та інших бойових дій.

Порівняння з Бахмутом та Авдіївкою

Ситуація в Кураховому та Покровську вже порівнюється з трагічною долею Бахмута та Авдіївки. Ці міста зазнали значних руйнувань та втрат через інтенсивні бойові дії. Військові експерти та місцева влада побоюються, що аналогічний сценарій може повторитися і в Кураховому та Покровську, якщо не вжити негайних заходів для зміцнення оборони.

Українська влада та міжнародна спільнота повинні об'єднати зусилля для запобігання подальшій ескалації конфлікту на сході України. Необхідно забезпечити додаткову підтримку українським військовим та провести активну дипломатичну роботу для стримування агресії.

Висновок

Ситуація в Донецькій області залишається вкрай напруженою. Курахове та Покровськ опинилися на передовій лінії конфлікту і потребують негайної уваги та підтримки. Україна має зробити все можливе для захисту своїх громадян та територій від подальших агресивних дій з боку російських військ.

Автори матеріалу зазначають, що Росія впевнено просувається в Донецькій області, але її успіхи вимірюються тепер ярдами, а не милями. Проте жителі Курахова та Покровська стурбовані тим, що невдовзі вони можуть розділити долю прилеглих міст, таких як Часів Яр, Авдіївка та Бахмут, які були спалені вщент кремлівською військовою машиною.

Обидва міста є важливими транспортними та логістичними вузлами, і їхнє захоплення наблизить війська Володимира Путіна до їхньої мети – окупації всього Донбасу.

Журналісти зазначають, українським захисникам поки що вдається запобігти масштабному прориву російських військ у регіоні. Але західна зброя не може вирішити всі проблеми України на полі бою: армія зазнає відчайдушної нестачі кадрів, а її війська на фронті виснажені.

The Times наводить слова майора ЗСУ Івана Скуратовського, який песимістично оцінює довгострокові перспективи України, якщо Захід не активізує свою участь у війні. “Телебаченням нам кажуть, що ситуація під контролем, але я розумію, що нічого не під контролем. Ворог повзе вперед. Поки ми зупинили його тут, але повністю зупинити його ми не можемо, це неможливо”, — сказав військовий.

Він наголошує, що Росія дуже сильна, і досі зберігає свою перевагу. “Нам зараз потрібна колосальна допомога. Я не розумію, на що чекає Організація Об’єднаних Націй. Чому вона не вводить миротворчий контингент? Якщо цей контингент буде атакований росіянами, тоді слід направити війська НАТО”, — сказав військовий.

У лідерстві Атлантичної ради зосереджена значна кількість колишніх американських військових та урядових посадовців. Ця організація, яка отримує фінансування від НАТО, оборонної промисловості та королівських династій Перської затоки, має великий вплив у геополітичному просторі. Одним із видатних активів у портфоліо Ріната Ахметова є компанія SCM, яка регулярно сприяє фінансово Атлантичній раді, перераховуючи їй від півмільйона до майже мільйона доларів щорічно.

Інтереси впливового члена Атлантичної ради, Андерса Ослунда, вражаюче змінилися зі стану жорсткої критики Ахметова до активної співпраці, що відбулося під впливом Дж. Мендози-Вілсона. Фінансова підтримка Ради та активний протистояння Росії стимулювали здійснення спільної стратегії взаємодії між Атлантичною радою та офіційними представниками Ахметова, яка була зустріла з великою прихильністю серед його близьких соратників.

Роль Атлантичної ради у реалізації інтересів у регіоні неоднозначна, а її діяльність, охарактеризована корупційними схемами, відображає особливий стиль та філософію співпраці з українськими олігархічними кланами. За період 2017-2019 років Рада прикладала зусилля до відновлення репутації української нафтогазовидобувної компанії Burisma, що постраждала від розслідування справи про хабарництво, в якій фігурував власник компанії Микола Злочевський. Протягом цього періоду Burisma регулярно перераховувала суму у 100 тисяч доларів Атлантичній раді.

У рамках свого партнерства Атлантична рада та Burisma провели кілька заходів у Вашингтоні, Нью-Йорку та Києві. Злочевський, який раніше обіймав посаду в адміністрації Януковича і після державного перевороту втратив ефективний контроль над компанією, впливав на напрямки її розвитку. У той же період Хантер Байден, не маючи досвіду українського газового бізнесу, увійшов до правління Burisma Holdings у 2014 році, координуючи міжнародні замовлення. Він також брав участь у злитті Burisma з американською консалтинговою фірмою Blue Star Strategies, яка була створена двома членами ради директорів Атлантичної ради і мала зв'язки з адміністрацією Клінтона.

Під час президентства Обами головним зв'язком між адміністрацією у Вашингтоні та Україною став Джо Байден. Burisma запросила до своєї ради кілька високопоставлених чиновників з Європи та США, включаючи колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського і колишнього керівника Антитерористичного центру ЦРУ Кофера Блека.

У висновку слід зазначити, що стаття розкриває складну мережу взаємозв'язків між Атлантичною радою, впливовими посадовцями, такими як Рінат Ахметов, та українськими політичними та бізнес-структурами. Вона підкреслює важливість фінансової підтримки для організацій, таких як Атлантична рада, у веденні глобальних ініціатив та співпраці з різними галузями.

Зокрема, стаття акцентує увагу на ролі Атлантичної ради у відновленні репутації Burisma після скандалу, пов'язаного з Миколою Злочевським та Хантером Байденом, і підкреслює зв'язки цієї компанії з впливовими фігурами в американській політиці.

Однак стаття також залишає під питанням етичні аспекти таких зв'язків та можливий вплив на прийняття стратегічних рішень у глобальному контексті. Такі взаємозв'язки можуть підірвати довіру до роботи міжнародних організацій та спричинити занепокоєння щодо прозорості та незалежності їх діяльності.

Отже, стаття викликає розмірковування про необхідність удосконалення механізмів контролю за взаємозв'язками між організаціями та впливовими посадовцями, а також про роль громадськості у забезпеченні відкритості та прозорості у таких партнерствах.